Рішення № 78259598, 03.12.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/3205/18

РІШЕННЯ

іменем України

03 грудня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лісогринівецької сільської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лісогринівецької сільської ради в якому з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправною відмову Лісовогринівецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318 площею 0,0701 га для ведення особистого селянського господарства с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі у приватну власність, викладену у листі від 25.06.2018 року вих. №1111;

- зобов'язати Лісовогринівецьку сільську раду Хмельницького району, Хмельницької області, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318 площею 0,0701 га для ведення особистого селянського господарства с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі у приватну власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Лісовогоринівецької сільської ради від 25.11.2016 року за № 95, зі змінами внесеними Рішенням Лісовогринівецької сільської ради від 21.03.2017 року за № 21, ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0800 га, що розташована за адресою: с. Лісові Гринівці Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

На замовлення позивача розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства за адресою:с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, площею 0,0701 га.

Вказана документація погоджена усіма суміжними землекористувачами в тому числі і Головою Лісовогринівецької сільської ради, про що свідчить Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 23.05.2017 року. Інформацію про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру, кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6805225222017 від 10.08.2017 року.

Позивач звертаючись до Лісовогринівецької сільської ради з заявами про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318 площею 0,0701 га для ведення особистого селянського господарства с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі даної земельної ділянки у приватну власність отримав відмову від відповідача в якій зазначалось, що за результатами голосування депутатів сесійного засідання заява позивача не набрала належної кількості голосів.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду за відновленням своїх порушених прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від представника відповідача 25.10.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що 15 червня 2018 року на 39-ій черговій сесії Лісовогринівецької сільської ради виносилось питання про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер НОМЕР_2:001:1318 площею 0,0701 га для ведення особистого селянського господарства в с. Лісові Гринівці Хмельницького району, проте рішення не було прийняте, оскільки не набрало достатньої кількості голосів депутатів.

А тому відповідач вважає, що процедура розгляду та прийняття рішення Лісовогринівецькою сільською радою дотримана в повному обсязі та відповідно до чинного законодавства України, в зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Від позивача на адресу суду 06.11.2018 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що з такими доводами відповідача не погоджується з огляду на те, що наданий відповідачем лист - відмова від 25.06.2018 року вих. № 1111 на заяву від 10.04.2018 року вх. № Т-351, не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у ч. 2 статті 2 КАС України, є необґрунтованою та такою, що порушує права позивача на отримання обґрунтованого та вмотивованого рішення, з огляду на що, є протиправною.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази в їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що рішенням Лісовогоринівецької сільської ради від 25.11.2016 року за № 95, зі змінами внесеними рішенням Лісовогринівецької сільської ради від 21.03.2017 року за № 21, позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0800 га, що розташована за адресою: с. Лісові Гринівці Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаних рішень за замовленням позивача згідно Договору № 173/17 від 23.05.2017 року землевпорядною організацією - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства за адресою:с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, площею 0,0701 га.

Згідно акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 23.05.2017, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства за адресою:с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, площею 0,0701 га. була погоджена усіма суміжними землекористувачами в тому числі і Головою Лісовогринівецької сільської ради.

Інформацію про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру, та надано кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318, що підтверджує Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6805225222017 від 10.08.2017 року.

Позивач, звернувся до Лісовогринівецької сільської ради з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318 площею 0,0701 га для ведення особистого селянського господарства с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі земельної ділянки у приватну власність.

Суд встановив, що такі звернення позивача були не одноразові, що підтверджується заявами від 14.08.2017 року вхідний № Т-1545; від 28.09.2017 року вхідний № Т-1895; від 13.11.2017 року вхідний № Т-2160; від 10.04.2018 року вхідний № Т-351.

Проте, листами Лісовогринівецької сільської ради на вказані заяви позивачу було відмовлено у їх задоволенні та затвердженні технічної документації з посиланням на те, що за результатами голосування депутатів сесійного засідання мої заяви не набрали належної кількості голосів.

В зв'язку із чим, позивач вважачи відмову Лісовогринівецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318 площею 0,0701 га для ведення особистого селянського господарства с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі у приватну власність, викладену у листі від 25.06.2018 року вих. №1111 протиправною, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (даіл - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 81 ЗК України громадяни України, передбачає, що Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Приписами частини першої статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження та затвердження проектів землеустрою передбачені статтями 186, 186-1 ЗК України.

Відповідно до пункту 14 статті 186 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд зазначає, що вирішення питань про погодження та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі в межах населеного пункту, віднесено до виключної компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад, про що приймається рішення.

Згідно п.18 ст.186 ЗК України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Відповідно до частини 2 статті 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Досліджуючи рішення Лісовогринівецької сільської ради № 21 від 21.03.2017 року, суд встановив, що у пункті 3 даного рішення передбачено, що розроблена та погоджена у встановленому порядку технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) має бути подана на затвердження чергової сесії сільської ради.

Водночас, як встановлено з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про затвердження розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318 площею 0,0701 га для ведення особистого селянського господарства в с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі даної земельної ділянки у приватну власність.

Суд звертає увагу відповідача, що в порушення вищезазначених норм права, відповідач за результатами розгляду поданих позивачем заяв питання не вирішив та не прийняв відповідного рішення, з незалежних від позивача причин.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) виклав окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що зважаючи на те, що позивач неодноразово звертаючись до відповідача з заявами, виконавши при цьому усі залежні від нього обставини та подавши усі необхідні документи, що не заперечується відповідачем, мав законне сподівання про належний розгляд його заяви у визначені законодавством строки та прийняття відповідного рішення, однак не можливість розгляду відповідачем поданих заяв жодним чином не повинно впливати на права та інтереси позивача.

При цьому не обмежуючи варіативність поведінки відповідача, суд вважає, що необхідно визнати протиправною відмову Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318 площею 0,0701 га для ведення особистого селянського господарства с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі у приватну власність, викладену у листі від 25.06.2018 року вих. №1111 та- зобов'язати Лісовогринівецьку сільську раду Хмельницького району, Хмельницької області, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318 площею 0,0701 га для ведення особистого селянського господарства с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі у приватну власність.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

За ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити.

Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лісогринівецька сільська рада про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Лісовогринівецької сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318 площею 0,0701 га для ведення особистого селянського господарства с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі у приватну власність, викладену у листі від 25.06.2018 року вих. №1111.

Зобов'язати Лісовогринівецьку сільську раду Хмельницького району, Хмельницької області, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер: НОМЕР_2:001:1318 площею 0,0701 га для ведення особистого селянського господарства с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, з метою подальшої передачі у приватну власність.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір на суму 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Лісогринівецької сільської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Хмельницька область,31340 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Лісогринівецька сільська рада (вул. Центральна, 4,Лісові Гринівці,Хмельницький район, Хмельницька область,31340 , ідентифікаційний код - 04403717)

Головуючий суддя О.П. Шевчук