Рішення № 78258949, 30.11.2018, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1667/18

Провадження №2/278/645/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з - Лабенської Л.І.

розглянувши у судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, вказуючи, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. В даному будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_3, який понад п'ятнадцять років в ньому не проживає, з реєстраційного обліку не знімається, що перешкоджає позивачу як власнику у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Позивач подала до суду заяву, де просить провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився. У відповідності до ч.6 ст.128 ЦПК України належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за адресою проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача та представника позивача, що відповідає вимогам ст.280 та ч.2 ст.247 ЦПК України.

Представник третьої особи подав заяву та просив розглянути справу у його відсутність, вимоги позову визнав, не заперечує проти їх задоволення.

В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін розгляд справи проводиться відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини між сторонами регулюються ст.41 Конституцій України, ст.ст. 316, 317, 319, 386, 391 ЦК України, чинними на день їх виникнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.3).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Іванівської сільської ради Житомирського району №990 від 06 червня 2018 року та акту обстеження від 06 червня 2018 року у вище зазначеному житловому будинку зареєстрований про те з 2003 року не проживає ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-12).

Статтею 41 Конституції України, передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений власності. Право власності є непорушним.

Частиною 1 ст.319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно п.34 даної постанови під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, права позивача порушені та підлягають захисту, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 82, 247, 258-259 263-265, 279 ЦПК України, ст.41 Конституцій України, ст.ст.316, 317, 319, 386, 391 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І. В. Зубчук