Рішення № 78258290, 28.11.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3645/18

РІШЕННЯ

іменем України

"28" листопада 2018 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Висоцької Г.А, при секретарі – Радєвій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду м. Вознесенська без застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу № 473/3645/18 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

25.09.2018 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 25 629 грн.20 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТОВ «Фінансова компанія є гроші» та відповідачем 14.05.2018 року був у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію» укладений договір позики № 3486507207-004162 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача ОСОБА_1 на Інтернет сайті https://e-groshi.com і виконанням певних дій, що свідчать про укладення договору і відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія є гроші» надала позичальнику кошти в сумі 4000грн. строком на 31 день зі сплатою відсотків за користування позикою – 1,99% за кожен день користування позикою до фактичного повернення позики включно, а відповідач ОСОБА_1 зобов’язалась вчасно повернути суму позики, а також інші суми згідно з укладеним договором. Дата повернення позики визначена не пізніше 23:00 13.06.2018 року включно.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконала умови договору, оскільки своєчасно не погашала позику та не сплачувала відсотки за користування нею, пеню, внаслідок чого станом на 17.09.2018 року утворилася заборгованість по договору позики в сумі 25 629,20 грн., представник позивача просив позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з’явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, про підтримання позовних вимог, згоду на винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, судом належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, від її представника ОСОБА_2 надійшло відзив (заперечення) на позовну заяву в якій просить позовні вимоги задовольнити лише в частині суми боргу за кредитом – 4000 грн., відсотків за користуванням кредитом в межах одного місяця в сумі 2467,60грн., пені з урахуванням положень ст. 551 ЦК України в сумі еквівалентній сумі заборгованості за кредитом – 4000 грн., всього – 10467,60грн. В задоволені інших позовних вимог та стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 1500 грн. відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі на підставі наявних доказів.

Зокрема, судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія є гроші» та відповідачем 14.05.2018 року був у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію» укладений договір позики № 3486507207-004162 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача ОСОБА_1 на Інтернет сайті https://e-groshi.com і виконанням певних дій, що свідчать про укладення договору і відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія є гроші» надала позичальнику кошти в сумі 4000.00 грн. строком на 31 день зі сплатою відсотків за користування позикою – 1,99% за кожен день користування позикою до фактичного повернення позики включно, а відповідач ОСОБА_1С, зобов’язався вчасно повернути суму позики, а також інші суми згідно з укладеним договором.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12, ч. 1 ст. З Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб’єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв’язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом 738948, який зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторін».

Договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення Договору.

Повідомленням від 11.09.2018 року підтверджується, що позивачем 14.05.2018року через систему прийому платежів було перераховано на картковий рахунок відповідача № 5168********7957 позику у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, тобто позивач виконав свою частину зобов’язань за договором.

Відповідач в порушення норм закону та договору не виконав своїх зобов’язань, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі сумі 25 629,20 грн., яка складається з: заборгованості за позикою у сумі 4000 грн.; заборгованості за процентами у сумі 10109,20 грн.; заборгованості за пеню в сумі 11520,00 грн.

Дані правовідносини регулюються ст. ст. 526, 530, 1050, 1054 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань за договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач умови договору не виконав, чим порушив права позивача, тому такі складові заборгованості, як заборгованість за позикою у сумі 4000 грн. та борг за процентами у сумі 10109,20 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем також нарахована пеня в розмірі 11520,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 даної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3ст. 549 ЦК України).

Так, Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який перевищує заборгованість, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч. 3.ст. 551 ЦК України, розмір неустойки, а пеня є її видом, може бути зменшений за рішенням суду, якщо значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За такого, сума пені на думку суду підлягає зменшенню до суми позики - 4000 грн. і це у повній мірі буде відповідати наведеним вище засадам Конституції України, міжнародній практиці та нормам цивільного законодавства про розумність та справедливість судових рішень, тим більш з урахуванням матеріального положення відповідача, а саме наявності малолітньої дитини, перебування у відпустці по догляду за дитиною.

За таких обставин, права позивача в цій частині позову підлягають захисту в судовому порядку, шляхом стягнення з відповідача пені в сумі 4000 грн.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

За ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню лише в разі надання такої допомоги адвокатом.

Позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів того, що особа, яка надавала ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» правову допомогу має свідоцтво на здійснення адвокатської діяльності, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До позовної заяви надало лише докази того, що особа, яка надавала правову допомогу ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якою ТОВ «Фінансова компанія є гроші» було укладено договір про надання юридичних послуг за № 01/08-1 від 01.08.2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1762 грн.

За такого, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (70%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1245грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

В ИР ІШ ИВ :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» (рахунок 26008050310121 АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 41538600) заборгованість за договором № 3486507207-004162 від 14.05.2018 року станом на 17.09.2018 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 4000 (чотири) грн., заборгованість за процентами в розмірі 10109 (десять тисяч сто дев’ять) грн.20 коп., пеню в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., а всього – 18 109 (вісімнадцять тисяч сто дев’ять ) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» судові витрати в сумі 1245 грн. (одну тисячу двісті сорок п’ять).

Рішення може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» 4900, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги № 10-к, код ЄДРПОУ 41538.

Відповідач: ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Козацька № 149, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя Висоцька Г.А.