Рішення № 78256870, 28.11.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Дата ухвалення
28.11.2018
Номер справи
336/4770/18
Номер документу
78256870
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

Справа №336/4770/18

Провадження № 2/336/2522/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Жупанової І.Б., за участю секретаря судового засідання Падалка А.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/4770/18 пр. 2/336/2522/2018 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3; ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

без проведення судового засідання та повідомлення сторін,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 20.07.2018 звернулась до суду із зазначеною позовною заявою, за змістом уточненої позовної заяви, поданої 03.09.2018, просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - квартирою АДРЕСА_5

За змістом позову, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_3 відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також у вказаному приміщенні зареєстровані зять позивачки ОСОБА_2, її онуки - ОСОБА_4, ОСОБА_3, які з серпня 2014 разом із третьою особою ОСОБА_5 переїхали на постійне проживання до Російської Федерації.

Позивачка є пенсіонером, оскільки сплата за житлово-комунальні послуги нараховується із врахуванням реєстрації відповідачів за вказаною адресою, вона позбавлена можливості звернутись із заявою для оформлення житлової субсидії, що зумовило звернення до суду із позовною заявою.

З підстав, передбачених ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 383, 391, 405-406 ЦК України, ст. 72 Житлового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», позивачка просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.08.2018 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.09.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було.

Відповідачі повідомлялись про розгляд справи Шевченківським районним судом м. Запоріжжя засобами поштового зв'язку за адресою їх реєстрації, однак конверти повертались до суду із зазначенням причини невручення «за зазначеною адресою не проживають», що свідчить про факт їх не проживання за адресою реєстрації місця проживання. До суду надійшли нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_2. який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_7, посвідчені нотаріусом нотаріального округу м. Новосибірськ Російської Федерації 19.11.2018 року, за замістом яких позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням визнають в повному обсязі, не заперечують проти задоволення позову.

Треті особи повідомлені про розгляд судом справи належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку із розглядом справи судом за відсутності її учасників, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази у справі, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Предметом позову є захист права позивачки на користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_5

Підставою для звернення до суду із зазначеним позовом стала наявність перешкод у користуванні позивачкою вказаним нерухомим майном, що створюються з боку відповідачів, які відмовляються в позасудовому порядку знятись з реєстрації за вказаною адресою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_5 на справі спільної часткової власності (по 1/3 частці) належить квартира №94, розташована у будинку АДРЕСА_4. На підтвердження в матеріалах справи міститься копія витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24872066 від 29.07.2014, №24872581 від 29.07.2014, №24873744 від 29.07.2014, виданих Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції. Підстава виникнення права власності відповідно до зазначених витягів - свідоцтво про право власності №291, видане 18.09.1998 ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» м.Запоріжжя, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №14766344 від 29.07.2014.

У житловому приміщенні за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, про що свідчить довідка, видана Єдиною абонентською службою Центру обслуговування абонентів Запорізької міської ради № 1971 від 16.11.2015.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Так, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України врегульовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні цього права.

Крім того, чинним законодавством встановлено загальні засади захисту права власності, а саме за змістом ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Нормою ч.1 ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не мешкають за вказаною адресою з серпня 2014 року, особистих речей у будинку не зберігають. На підтвердження в матеріалах справи містяться копії актів від 17.11.2017, 17.08.2018, складених комісією ОСББ «Кузнецова-21-А», засвідчених головою правління ОСББ Євстаф'євою Ю.С.

Крім того, відповідачі надали до суду нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_2. який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_7, посвідчені нотаріусом нотаріального округу м. Новосибірськ Російської Федерації 19.11.2018 року, за замістом яких вони не заперечують того факту, що вони не проживають за адресою: АДРЕСА_6

З реєстраційного обліку за місцем проживання відповідачі в позасудовому порядку не зняті, житлово-комунальні послуги нараховуються із врахуванням їх реєстрації за вказаною адресою, що порушує права позивачки, яка змушена здійснювати сплату за них самостійно та позбавлена можливості звернутись до уповноваженого органу із заявою про нарахування субсидії на сплату за спожиті житлово-комунальні послуги.

Оскільки відсутня правова підстава для збереження подальшої реєстрації відповідачів, що є членами сім'ї власника вказаного житлового приміщення, вони створюють перешкоди у користуванні та розпорядженні позивачкою майном, судом встановлено підстави для задоволення позову.

При обранні способу захисту у здійсненні права власності позивачем суд виходить зі змісту ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» N1382-IV від 11.12.2003 року, у відповідності до якої зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Тому визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою, є достатньою підставою для зняття їх з реєстрації.

Слід зауважити, що положення Житлового кодексу України до правовідносин, що виникли між сторонами, застосуванню, в даному випадку, не підлягають, оскільки розповсюджуються на захист прав тимчасово відсутнього наймача та членів його сім'ї, а не власника житлового приміщення.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 133, 141, 229, 245, 247, 258-259, 263-266, 268, 272-273, 275, 278-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 07.06.1997 Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області, від присвоєння їй РНОКПП відмовилась) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, адреса: АДРЕСА_2) який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6, адреса: АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5, адреса: АДРЕСА_2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні позивача - ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2), Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 40302133, адреса: м.Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд.84) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - квартирою АДРЕСА_5

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Суддя: І.Б. Жупанова

Попередній документ : 78256863
Наступний документ : 78256871