Рішення № 78256658, 27.11.2018, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/192/18

Провадження № 2/324/778/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

при секретарі Таран Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Пологи цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, вказуючи, що ОСОБА_1 звернувся до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом – Банк, АТ КБ «ПриватБанк») з метою отримання банківських послуг та підписав заяву без номеру від 09.12.2011 року на отримання кредиту.

ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у заяві.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що відповідно до умов договору Банк зобов’язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 2700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач зазначив у позові, що свої зобов’язання перед ОСОБА_1 Банк виконав, надавши йому кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Після отримання кредиту ОСОБА_1 свої кредитні зобов’язання не виконав належним чином, у результаті чого у нього перед Банком станом на 04.01.2018 року утворилася заборгованість у сумі 19743,85 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також просить стягнути 1762,00 грн. судового збору.

Представник позивача, який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з’явився, але надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги Банку підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити. Окрім того, 19.07.2018 року на адресу суду від позивача надійшов лист від 07.07.2018 року про те, що з 21.05.2018 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідач ОСОБА_1 у дане судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву, у якій просив справу розглядати без його участі, у задоволення позовних вимог просив відмовити у повному обсязі, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, заперечення проти позову відповідача, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги частково доведеними і такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З анкети-заяви, підписаної ОСОБА_1 особисто, судом встановлено, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з пам’яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, складає між ним та Банком договір. ОСОБА_1 в анкеті-заяві зобов’язався виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися зі змінами до них на сайті ПриватБанку.

Відповідно до п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг на боргові зобов’язання за кредитом та овердрафтом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами Банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.

Відповідно до пунктів 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу Банку позичальник зобов’язався виконати зобов’язання з виконання кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди Банку.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов’язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов’язався сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

Із розрахунку заборгованості за договором від 09.12.2011 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, судом встановлено, що у зв’язку з порушенням умов договору у відповідача перед позивачем станом на 04.01.2018 року утворилася заборгованість у сумі 19743,85 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 1970,91 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 1254,96 грн., заборгованості за пенею у сумі 15101,61 грн., штрафу (фіксована частина) у сумі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) у сумі 916,37 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов’язань.

Згідно із ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Зі ст.1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 1970,91 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 1254,96 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Проте, ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний із певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

Так, згідно із ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає із моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості.

У той же час, із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на заяву відповідача про перегляд заочного рішення судом встановлено, що видана відповідачеві кредитна карта мала строк дії до останнього дня жовтня 2017 року. При цьому, позивач звернувся з позовом до суду 05.02.2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності щодо заборгованості за тілом кредиту у сумі 1970,91 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 1254,96 грн.

У той же час, оскільки позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із даним позовом 05.02.2018 року, то його вимоги про стягнення нарахованої пені у зв'язку із застосуванням строку позовної давності підлягають задоволенню згідно розрахунку із 28.02.2017 року.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 09.12.2011 року, наданого позивачем, вбачається, що останній платіж з погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем було здійснено 04.12.2015 року, а тому поза строком позовної давності розрахована заборгованість за пенею за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 5123,39 грн., яка стягненню з відповідача не підлягає у зв'язку із застосуванням строку позовної давності.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за пенею за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором згідно розрахунку із 28.02.2017 року в сумі 9978,22 грн.

Однак, вимоги позивача про стягнення одночасно із відповідача пені та штрафів, як це передбачено п. п. 2.1.1.7.6, 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, не ґрунтуються на законі, зважаючи на таке.

Так, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав, або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошових зобов’язань.

У той же час, у п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів.

Враховуючи однаковість підстав нарахування пені та штрафів, а також те, що вони є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення штрафів, передбачених п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 916,37 грн. (процентна складова), задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 09.12.2011 року, в сумі 13204,09 грн. та понесені судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1178,37 грн. (1762,00 грн. * 13204,09 грн. / 19743,85 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь АТ КБ «ПриватБанк», яке знаходиться за адресою: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, на р/р №29092829003111 заборгованість за договором без номеру від 09.12.2011 року, яка утворилася станом на 04.01.2018 року, в сумі 13204 (тринадцять тисяч двісті чотири) гривні 09 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 1970,91 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 1254,96 грн., заборгованості за пенею в сумі 9978,22 грн., а також 1178 (одну тисячу сто сімдесят вісім) гривень 37 копійок судового збору, а всього стягнути 14382 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят дві) гривні 46 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: