Рішення № 78256190, 22.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1046/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

прокурора - Бойко Н.І.

представника позивача - Несторов-Сурменко О.П.

представника відповідача 1 - Тістечка Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна" до Львівської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області за участю Прокуратури Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна" (далі - позивач, ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач 1, Львівська митниця ДФС), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі -відповідач 2, ГУ ДКСУ у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Відповідача 1 про відмову у внесенні змін до митних декларацій за заявами Позивача від 16.01.2015 р. №№16/01-001, 16/01-002, 16/01-003, 16/01-004, 16/01-005, 16/01-006, 16/01-007, 16/01-008, 16/01-009, 16/01-010, 16/01-011, 16/01-012, 16/01-013, 16/01-014, 16/01-015, 16/01-016, 16/01-017, 16/01-018, 16/01-019, 16/01-020, 16/01-021, 16/01-022, 16/01-023, 16/01-024, 16/01-025, 16/01-026, 16/01-027, 16/01-028, 16/01-029, від 19.01.2015 №№19/01-001, 19/01-002, 19/01-003, 19/01-004, 19/01-005, 19/01-006, 19/01-007, 19/01-008, 19/01-009, 19/01-010, 19/01-011, 19/01-012, 19/01-013, 19/01-014, 19/01-015, 19/01-016, 19/01-017, 19/01-018, 19/01-019, 19/01-020, 19/01-021, 19/01-022, 19/01-023, 19/01-024, 19/01-025, 19/01-026, та поверненні надміру сплаченого ПДВ за заявами Позивача від 16.01.2015 р. №16.01.2015-РGU та від 19.01.2015 р. №19.01.2015- РGU, що зазначені у листах Відповідача 1 від 31.01.2015 р. №13-70-25/37-878 та №13-70-25/37-879;

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача 1 з невнесення змін до митних декларацій за заявами Позивача від 16.01.2015 р. №№16/01-001, 16/01-002, 16/01-003, 16/01-004, 16/01-005, 16/01-006, 16/01-007, 16/01-008, 16/01-009, 16/01-010, 16/01-011, 16/01-012, 16/01-013, 16/01-014, 16/01-015, 16/01-016, 16/01-017, 16/01- 018, 16/01-019, 16/01-020, 16/01-021, 16/01-022, 16/01-023, 16/01-024, 16/01-025, 16/01-026, 16/01-027, 16/01-028, 16/01-029, від 19.01.2015 р. №№19/01-001, 19/01-002, 19/01-003, 19/01-004, 19/01-005, 19/01-006, 19/01-007, 19/01-008, 19/01-009, 19/01-010, 19/01-011, 19/01-012, 19/01-013, 19/01-014, 19/01-015, 19/01-016, 19/01-017, 19/01-018, 19/01-019, 19/01-020, 19/01-021, 19/01-022, 19/01-023, 19/01-024, 19/01-025, 19/01-026, а також з неповернення за заявами Позивача від 16.01.2015 р. №16.01.2015- РGU та від 19.01.2015 р. №19.01.2015- РGU сплачених надміру сум податку на додану вартість.

- стягнути з Державного бюджету України через Відповідача 2 на користь ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна» сплачені Позивачем до бюджету кошти в загальному розмірі 1260896,71 (один мільйон двісті шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень сімдесят одна копійка).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що необхідність у внесенні змін до митних декларацій та поверненні коштів виникла у позивача у зв'язку з помилковим зазначенням ним під час імпорту Товарів (жіночих тампонів «Tampax» і «Naturella», жіночих гігієнічних прокладок «Naturella») у митних деклараціях ставки ПДВ 20 %, у той час як застосуванню підлягала ставка ПДВ 7 %, передбачена для імпорту медичних виробів на територію України.

Вказує, що у товариства наявні свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу, що є достатньою підставою для застосування ставки ПДВ 7 % за ПК України. На переконання позивача, у нього були усі необхідні документи (свідоцтва про державну реєстрацію), визначені пп. в) п. 193 ст. 193 ПК України і Постановою № 216, які підтверджують його право на застосування ставки ПДВ 7 % під час імпорту Товару, що були наданні відповідачу 1. Зазначив, що посилання відповідача на невідповідність кодів УКТ ЗЕД відбулися у зв'язку із змінами в законодавстві, а відтак не повинні прийматись до уваги. Позивач стверджує, що правомірність застосування позивачем 7 % ставки ПДВ під час імпорту жіночих тампонів «Tampax» і «Naturella», жіночих гігієнічних прокладок «Naturella» підтверджується належними та допустимими доказами, тому рішення відповідача 1 про відмову у внесенні змін до митних декларацій та поверненні надміру сплаченого ПДВ є протиправними і підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в додаткових поясненнях, відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Свої заперечення мотивує тим, що до товару позивача, а саме до жіночих прокладок та тампонів, які не використовуються безпосередньо для профілактики, лікування хвороби, а призначені виключно як гігієнічний виріб не може бути застосована податкова пільга, передбачена ст.193.1 ПК України. Вказує, що для застосування пільги, передбаченої пп. в) п.193 ст.193 ПК України можливе лише за наявності наступних підстав, зокрема: дозволено для виробництва і застосування в Україні; внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення; є медичним виробом за переліком, затвердженим КМУ. Вказує, що внесення до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення та наявність свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу є обов'язковою, але не достатньою підставою для застосування ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків. Отже, сам факт реєстрації товару як виробу медичного призначення не є підставою для звільнення від оподаткування операцій з його ввезення на територію України. На думку відповідача, оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України товару «тампони Tampax, Naturella, жіночі гігієнічні прокладки Naturella» за спірними митними деклараціями, проведено за ставкою 20% бази оподаткування, згідно з підпунктом «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, так як даний товар не відповідає критеріям наведеним у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту №753. Зазначив, що свідоцтва про державну реєстрацію та протоколи клінічних випробувань «жіночих тампонів та прокладок» в яких продукти класифікуються за кодом УКТ ЗЕД 4818401300 та 4818401900 відповідно. Проте, товари, які імпортувались позивачем класифікувались за кодами 9619003100 (тампони) і 9619001100 (прокладки) згідно з УКТЗЕД, що свідчить про те, що відповідні свідоцтва видавались не на ці товари. Окрім того, відповідач зазначив, що відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, тому позовні вимоги позивача про повернення надмірно сплаченого на його думку мита та ПДВ є безпідставними, оскільки зазначені дії вчинялися саме декларантом позивача, а не митницею. З огляду на викладене, внесення змін до митної декларації та повернення сум відповідних митних платежів можливе з дозволу органу доходів і зборів та за наявності виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Проте, позивачем наявність таких обставин не наведено та необґрунтовано. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних заперечив з підстав наведених у відзиві на позов та запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи, однак відповідач 2 правом на подання відзиву на позов не скористався.

Представник прокуратури пояснень суду не надав, в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що 15 травня 2015 року постановою Львівського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області за участю Прокуратури Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів - відмовлено повністю.

17 серпня 2015 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року у справі №813/1046/15 - без змін.

28 серпня 2018 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна» задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року у справі №813/1046/15 скасовано, а адміністративну справу №813/1046/15 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

9 жовтня 2018 року справа № 813/1046/15 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

За наслідками автоматизованого розподілу, справу № 813/1046/15 передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Брильовському Р.М.

12 жовтня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року прийнято до провадження справу № 813/1046/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області за участю Прокуратури Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.

У підготовчому засіданні 15 листопада 2018 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі.

Заслухавши доводи представника позивача та відповідача 1, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач 1 посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.

Суд встановив, що у період з 01.07.2014 по 10.09.2014 ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" здійснювало ввезення на митну територію України (імпорт) товарів (жіночі гігієнічні прокладки Naturella та жіночі гігієнічні тампони Tampax і Naturella), митне оформлення яких здійснювалось Львівською митницею.

ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" за вказаний період здійснив митне оформлення таких товарів на підставі митних декларацій (т.1 а.с.25-78, 143-250) із застосуванням 20% ставки ПДВ до оподаткування вказаних операцій.

ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" під час митного оформлення до митних декларацій було надано Свідоцтва № 4754/2006 від 11.03.2011, №10435/2011 від 11.05.2011 про державну реєстрацію таких товарів, як медичних виробів (т.2 а.с.15-28).

ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" звернулося до Львівської митниці із заявами про внесення змін до митних декларацій в частині визначення ставки оподаткування 7% й суми податкових зобов'язань (т.1 а.с. 80-137, а.с. 207-250, т.ІІ а.с.1-8) та заявами про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум податку від 16.01.2015 №16.01.2015- РGU та від 19.01.2015 №19.01.2015- РGU.

Проте, відповідач 1 відмовив у внесенні змін до митних декларацій та у поверненні надміру сплачених сум ПДВ ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна» з підстав, викладених у листах від 31.01.2015 №13-70-25/37-878 та №13-70-25/37-879, оскільки товари не відповідають поняттю «медичний виріб», імпорт яких дозволений за ставкою 7%, а також, зазначено, що ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна» самостійно заявлено ставку ПДВ 20%, тому згідно з положеннями пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Позивач не погоджується із такими рішеннями відповідача 1, тому оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - МК) декларування здійснюється шляхом з'явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до п.20 ст.4 МК митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Статтею 264 МК визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ст.269 МК за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається КМУ.

На виконання положень ст.269 МК постановою КМУ від 21.05.2012 №450 затверджено «Положення про митні декларації» (далі - Положення №450), яке визначає вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом подання митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними.

Відповідно до п.37 Положення №450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном.

Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Аналогічно, згідно «Порядку оформлення аркуша коригування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 №1145, передбачено внесення відомостей про товари, не пов'язані з перерахуванням сум митних платежів, а лише в разі їх доплати (повернення).

Отже, внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливо лише у разі наявності чітко встановлених у п.37 Положення №450 підстав. Зокрема:

- наявність відповідного письмового звернення декларанта про внесення змін,

- якщо зміни стосуються саме відомостей про товари,

- якщо ці відомості про товари не пов'язані з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією.

Заявлені позивачем зміни у митні декларації: від 01.07.2014 №209140000/2014/020868, від 01.07.2014 №209140000/2014/020911, від 01.07.2014 №209140000/2014/020913, від 14.07.2014 №209140000/2014/022715, від 14.07.2014 №209140000/2014/022717, від 14.07.2014 №209140000/2014/022718, від 14.07.2014 №209140000/2014/022719, від 14.07.2014 №209140000/2014/022723, від 14.07.2014 №209140000/2014/022731, від 14.07.2014 №209140000/2014/022737, від 14.07.2014 від №209140000/2014/022717, від 15.07.2014 №209140000/2014/022825, від 15.07.2014 №209140000/2014/022856, від 16.07.2014 №209140000/2014/023017, від 16.07.2014 №209140000/2014/023020, від 17.07.2014 №209140000/2014/023254, від 17.07.2014 №209140000/2014/023256, від 18.07.2014 №209140000/2014/023417, від 22.07.2014 №209140000/2014/023762, від 22.07.2014 №209140000/2014/023771, від 22.07.2014 №209140000/2014/023773, від 23.07.2014 №209140000/2014/023976, від 23.07.2014 №209140000/2014/024071, від 24.07.2014 №209140000/2014/024138, від 25.07.2014 №209140000/2014/024386, від 25.07.2014 №209140000/2014/024390, від 29.07.2014 №209140000/2014/024817, від 11.08.2014 №209140000/2014/026345, від 11.08.2014 №209140000/2014/026361, від 11.08.2014 №209140000/2014/026392, від 29.07.2014 №209140000/2014/024794, від 29.07.2014 №209140000/2014/024827, від 29.07.2014 №209140000/2014/024861, від 19.08.2014 №209140000/2014/027489, від 22.08.2014 №209140000/2014/027952, від 22.08.2014 №209140000/2014/028102, від 26.08.2014 №209140000/2014/028307, від 26.08.2014 №209140000/2014/028462, від 26.08.2014 №209140000/2014/028500, від 26.08.2014 №209140000/2014/028508, від 27.08.2014 №209140000/2014/028537, від 27.08.2014 №209140000/2014/028562, від 28.08.2014 №209140000/2014/028722, від 28.08.2014 №209140000/2014/028763, від 29.08.2014 №209140000/2014/028888, від 01.09.2014 №209140000/2014/029150, від 02.09.2014 №209140000/2014/029368, від 02.09.2014 №209140000/2014/029400, від 02.09.2014 №209140000/2014/029468, від 02.09.2014 №209140000/2014/029471, від 03.09.2014 №209140000/2014/029521, від 04.09.2014 №209140000/2014/029661, від 04.09.2014 №209140000/2014/029743, від 05.09.2014 №209140000/2014/029835, від 09.09.2014 №209140000/2014/030299, від 09.09.2014 №209140000/2014/030300, стосуються числових значень вже перерахованих (здійснених) митних платежів, які у разі внесення підлягатимуть перерахунку, що свідчить про те, що зазначені ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" відомості не є підставою для внесення змін до митної декларації.

Статтею 46 ПК передбачено, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Згідно п.56.11 ст.56 ПК не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.49.16 ст.49 ПК незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Із системного аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що не дозволяється внесення змін до митної декларації щодо відомостей, пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів, що були сплачені за такою митною декларацією.

Слід зазначити, що згідно з ст.90 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-IV зміна, доповнення чи відкликання митної декларації могли бути здійснені лише до моменту прийняття таких митним органом до митного оформлення. Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення взагалі не допускалося.

Проте, враховуючи, що такий підхід приносив значні незручності для осіб, що ввозили або перевозили на митну територію України відповідні товари в силу можливих помилок, які могли ними бути допущені щодо відомостей про такі товари, які виявлялися лише після митного оформлення, законодавцем надано можливість вносити відповідні зміни у митні декларації щодо відомостей про товар, однак не передбачено внесення змін, що стосуються або ж можуть стати підставою для перерахунку сплачених за такими митними деклараціями митних платежів. Такий підхід покликаний полегшити можливість внесення змін у митні декларації, однак одночасно встановлює стабільність у відносинах пов'язаних із митним оформленням товару та підвищує відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності та громадян при визначенні ними митного режиму та вартості товарів, що ними ввозиться.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" самостійно визначило ставку ПДВ, який підлягає сплаті за товар, що ним ввозився на митну територію України за відповідними деклараціями, без коригувань та рішень митного органу, суми платежів були за цими митними деклараціями сплачені на відповідний рахунок ДБУ.

Зміна про яку просить позивач, має наслідком зміну ставки ПДВ з 20% на 7%, та перерахунок митних платежів, що сплачені до бюджету за оформленими раніше митними деклараціями.

При цьому, суд наголошує, що позивач не надав відповідачу документи, із яких би випливало, що відомості, зазначені у митних деклараціях необхідно змінювати, та не надано документів, щодо підтвердження необхідності внесення змін.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку щодо правомірності відмови Митниці у наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій шляхом складання аркушів коригування, оскільки такі зміни призведуть до перерахунку митних платежів, що не допускається.

Безпідставними також є вимоги ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" щодо стягнення з ДБУ 1 260 896,71 грн. помилково сплачених коштів, оскільки відповідні митні платежі за митними деклараціями про повернення яких йдеться у справі, не є надміру сплаченими, оскільки відповідають сумі самостійно нарахованих ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна" податкових (грошових) зобов'язань, які вважаються узгодженими. Не є такі кошти і помилково сплаченими, оскільки помилково сплачені грошові зобов'язання, за правилами пп.14.1.182 п.14.1ст.14 ПК, це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.10.2018 року №К/9901/18477/18.

Так, Верховний Суд у вищезазначеній постанові зазначає, що «судам необхідно також встановити чи зазначено у графі 47 додаткової митної декларації інформацію про проведення коригувань митної вартості, наявність надмірно сплачених платежів, тощо, що є підставою для складання митним органом аркуша коригування. У випадку наявності незгоди платника податків з розміром визначених митним органом митної вартості та митними платежами в графі 47 крім митної вартості, заявленої декларантом, наводиться й сума коригування митного органу, за якою декларантом видана гарантія.

Зі змісту заяви декларанта, а також позовних вимог вбачається, що ним ставиться питання про внесення змін, серед іншого, до графи 47 додаткової митної декларації, а саме «Нарахування платежів» та «Основи нарахування», що пов'язано із перерахуванням митних платежів.

На підставі пункту 37 Положення № 450 після завершення процедури митного оформлення внесення змін до митних декларацій шляхом виправлення або уточнення даних про товари за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи, а не за ініціативою митного органу, можливі лише якщо такі коригування не пов'язані з перерахунком митних платежів, відтак позовні вимоги позивача суперечать приписам пункту 37 Положення № 450 та не підлягають задоволенню».

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ТОВ "Проктер Енд Гембл Україна", оскільки відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні його заяв про внесення змін до митних декларацій та поверненні надміру сплаченого ПДВ.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, ЄСПЛ нагадав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Проте, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог, натомість відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги позивача з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2018.

Суддя Р.М. Брильовський