Рішення № 78256032, 03.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5657/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (65023, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пастера, будинок 58; код ЄДРПОУ 41404999) про визнання протиправною бездіяльності та скасування арештів, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Другого Приморського ВДВС м. Одеси, в якій позивач просить суд:

визнати бездіяльність відповідача по відмові у скасуванні арешту нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 10303469 від 29.09.2010 року, накладеного на підставі постанови В-6/1162 від 27.09.2010 року (об'єкт обтяження: все нерухоме майно, усе майно; власник: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1) та арешту нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 10758999 від 27.01.2011 року, накладеного на підставі постанови 23966390 від 26.01.2011 року виконавчого провадження В-6/832 (об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1) - протиправною, та такою, що порушує законні права та інтереси Позивача;

скасувати арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 10303469 від 29.09.2010 року, накладений на підставі постанови В-6/1162 від 27.09.2010 року (об'єкт обтяження: все нерухоме майно, усе майно; власник: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1);

скасувати арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 10758999 від 27.01.2011 року, накладений на підставі постанови 23966390 від 26.01.2011 року виконавчого провадження В-6/832 (об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник; ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2018р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 26.11.2018 р.; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надати до суду письмові докази по справі; призначено судове засідання по справі на 30.11.2018 р. о 09 год. 10 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2010р. у справі № 2-7009/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» 900945,12 грн. боргу та 1820 грн. судових витрат. На виконання зазначеного рішення Другим Приморським відділом Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області двічі відкривалось виконавче провадження. В рамках зазначених виконавчих проваджень на все майно позивача накладено арешт: реєстраційний номер обтяження 10303469 від 29.09.2010 року, накладений на підставі постанови В-6/1162 від 27.09.2010 р.; реєстраційний номер обтяження 10758999 від 27.01.2011 р., накладений на підставі постанови 23966390 від 26.01.2011 р. виконавчого провадження В-6/832. Однак на теперішній час банк перебуває у стані припинення, жодних виконавчих дій щодо позивача не здійснюється, а Приморським районним судом м. Одеси повідомлено, що виконавчий лист у справі 2-7009/10 виданий ще 27.07.2009 р., однак в подальшому банком не вживалось жодних дій щодо видачі дубліката виконавчого листа. Зазначене, на думку позивача, свідчить про наявність підстав для скасування вищезазначених обтяжень.

Відповідач направив до суду лист (вх. № 36464/18 від 27.11.2018р.), в якому зазначив, що згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий лист № 2-7009 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», перебував на виконанні у відділі неодноразово. За вказаним виконавчим листом були відкриті виконавчі провадження ВП №33314016, ВП № 39109128, ВП № 42453607, ВП №44846423, в рамках яких було накладено арешт на майно боржника та відповідні дані внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Станом на 23.11.2018р. згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 відкритих виконавчих проваджень у відділі не перебуває. Крім того, відповідач, посилаючись на приписи п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008р., згідно якого строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення,строк зберігання яких становить 1 (один) рік, зазначив про відсутність у відділі на теперішній час вищевказаних виконавчих проваджень та неможливість їх надання до суду.

До судового засідання 03.12.2018 р. учасники справи не з'явились, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.

03.12.2018р. (вх. № ЕП/7006/18) від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду с справи у судах першої та апеляційної інстанції.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2010 р. у справі № 2-7009/10 позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 900945 (дев'ятсот тисяч дев'ятсот сорок п'ять) гривень 12 копійок; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі 1820,00 (одна тисяча вісімсот двадцять,00) гривень.

Як вбачається зі змісту інформаційної довідки №146780312 від 26.11.2018р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у розділі «Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» наявні зареєстровані такі обтяження:

тип обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 10303469; підстава обтяження - постанова В-6/1162 від 27.09.2010р., прийнята Другим Приморським ВДВС Одеського МУЮ; об'єкт обтяження - невизначене майно, усе нерухоме майна; власник - ОСОБА_1; обтяжувач - Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції;

тип обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 10758999; підстава обтяження - постанова №23966390 від 26.01.2011р., прийнята Другим Приморським ВДВС Одеського МУЮ; об'єкт обтяження - невизначене майно, усе нерухоме майна; власник - ОСОБА_1; обтяжувач - Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

18.10.2018р. (вих. № 34914) на запит представника позивача щодо відкритих виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-7009/10 про стягнення з останньої грошових коштів на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» повідомлено, що за вказаним виконавчим листом були відкриті виконавчі провадження ВП №33314016, ВП № 39109128, ВП № 42453607, ВП №44846423, в рамках яких було накладено арешт на майно боржника та відповідні дані внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Також зазначено, що станом на 23.11.2018р. згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 відкритих виконавчих проваджень у відділі не перебуває (а.с. 30).

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст.287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Вирішуючи спір та з'ясовуючи обставини виникнення обтяжень, накладених на нерухоме майно ОСОБА_1 у 2010-2011 рр., суд виходить з того, що на той час діяло Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України №31/5 від 09.06.1999 р. (у редакції наказу Міністерства юстиції України №85/5 від 18.08.2004р.) (далі - Положення №31/5).

Згідно п.1.1 Положення №31/5 Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон.

За змістом п.2.1.2 Положення №31/5, підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на обєкти нерухомого майна є, зокрема заява про реєстрацію (вилучення) обтяження обєкта нерухомого майна, що подається органами державної виконавчої служби у звязку з накладенням ними арешту на обєкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

При цьому, згідно з п.2.5 Положення №31/5, відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об'єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 р. (далі - Закон №606-ХІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №606-ХІV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону №606-ХІV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем був накладений арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст.30 Закону №606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені ст.50 Закону №606-ХІ, за змістом якої, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Як було неодноразово зазначено відповідачем, згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий лист № 2-7009 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», перебував на виконанні у відділі неодноразово.

За вказаним виконавчим листом були відкриті виконавчі провадження ВП №33314016, ВП № 39109128, ВП № 42453607, ВП №44846423, в рамках яких було накладено арешт на майно боржника та відповідні дані внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Однак, станом на 23.11.2018р. відносно ОСОБА_1 відкритих виконавчих проваджень у Другому Приморському відділі Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області не перебуває.

Відповідно до п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 р. (далі - Порядок №2274/5), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно з п. 9.10 Порядку №2274/5 завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у них йдеться саме про завершені виконавчі провадження.

Відтак, виконавчі провадження, в межах яких накладено арешт на все нерухоме майно, усе майно ОСОБА_1, завершено, між тим, арешт на це майно не було знято самостійно державним виконавцем.

Закінчення строку зберігання матеріалів виконавчих проваджень, в межах яких на усе майно позивача накладено арешт, не може слугувати підставою для відмови у відновленні порушених прав позивача.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції №1404-VIII від 02.06.2016 р. передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в іншій спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арештів, накладених на нерухоме майно позивача, попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього, а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про ці арешти перешкоджає позивачу розпоряджатись своїм правом власності, керуючись вимогами ч. 2 ст. 5 КАС України, суд дійшов висновку, що її позов слід задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арештів.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст 6, 14, 78, 90, 139, 161, 205, 255, 273, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (65023, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пастера, будинок 58; код ЄДРПОУ 41404999) про визнання протиправною бездіяльності та скасування арештів, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо не скасування арешту нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 10303469 від 29.09.2010 року, накладеного на підставі постанови В-6/1162 від 27.09.2010 року (об'єкт обтяження: все нерухоме майно, усе майно; власник: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1) та арешту нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 10758999 від 27.01.2011 року, накладеного на підставі постанови 23966390 від 26.01.2011 року виконавчого провадження В-6/832 (об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Зобов'язати Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пастера, будинок 58; код ЄДРПОУ 41404999) здійснити дії щодо скасування арешту нерухомого майна - реєстраційний номер обтяження 10303469 від 29.09.2010 р., накладеного на підставі постанови В-6/1162 від 27.09.2010 року (об'єкт обтяження: все нерухоме майно, усе майно; власник: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1); арешту нерухомого майна - реєстраційний номер обтяження 10758999 від 27.01.2011 р., накладеного на підставі постанови 23966390 від 26.01.2011 р. виконавчого провадження В-6/832 (об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник; ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65023, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пастера, будинок 58; код ЄДРПОУ 41404999) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (65023, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Г.П. Самойлюк

.