Рішення № 78255962, 03.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4261/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0003421303 від 24.04.2017 року, форма "Ф",-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0003421303 від 24.04.2017 року, форма "Ф".

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає, що в квітні 2017 року позивачем було отримане податкове повідомлення-рішення №0003421303 від 24.04.2017 року, форма «Ф» (даті - ППР). Відповідно до цього рішення, відповідачем, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, визначено суму податкового зобов'язання позивача за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» код 18010200 у розмірі 50417.08 (п'ятдесят тисяч чотириста сімнадцять) гривень 08 копійок за 2014 рік. та 56012.17(п'ятдесят шість тисяч дванадцять) гривень 17 копійок за 2015 рік. Незважаючи на те. що протягом 2014-2015 року порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки неодноразово зазнавав істотних змін, відповідач, всупереч приписам ст. 58 Податкового кодексу, не зазначив належних підстав нарахування податку (які для 2014 та 2015 року були різними), при цьому значно порушивши строки вручення податкового повідомлення-рішення. Сума податкового зобов'язання, визначеного відповідачем була сплачена позивачем через банківські установи 14 вересня 2017 року та 12 жовтня 2017 року, тим не менше, вважаємо податкове повідомлення-рішення №0003421303 від 24.04.2017 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, як таке, що було винесено з чисельними порушеннями чинного законодавства.

Представник відповідача 17.09.2018 року за (вхід.№27182/18) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що ГУ ДФС в Одеській області проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та винесено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення № 0003421303 від 24.04.2017 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 рік на суму 50417.08 гри. та за 2015 рік на суму 56012.17 грн. Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Крім того, 01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-УШ. Згідно з даним нормативно-правовим актом запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI. із змінами та доповненнями (далі - ПКУ). до місцевих податків належить податок на майно. Податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (пп. 265.1 ПКУ). Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст.266 ПКУ визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та або нежитлової нерухомості. Об'єктами оподаткування податком є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПКУ).

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості. у т.ч. його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.1. 266.3.2 ст. 266 ПКУ). Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до підпункту 4.1.9. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України однією з основних засад оподаткування є стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори. їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, шо встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Згідно п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих бюджетів податків належить податок на майно, одним із елементів якого є податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а тому відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.11.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Позивач є власником нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з 28.05.2014 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 05.10.2018 року №140438585.

ГУ ДФС в Одеській області проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та винесено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення № 0003421303 від 24.04.2017 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 рік на суму 50417,08 грн. та за 2015 рік на суму 56012,17 грн.

Відповідно пункту 4.4 ст.4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межа визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до пункту 8.1 ст.8 Податкового кодексу України встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Останні відрізняються тим, що встановлюються рішеннями місцевих рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів, що є їх обов'язком передбаченим статтею 10 ПК України.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 Податкового Кодексу.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

До повноважень місцевих рад окрім прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів належить зміна розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Податок на майно, зокрема на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, що встановлюються рішенням місцевих рад.

Таким чином, при встановлені податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внесені змін до його елементів, мають бути дотримані вимоги наведені вище вимоги ПК України.

Законом України №403-УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості» від 04.07.2013 року, що набув чинності 04.08.2013 року було внесено зміни до ст.265 ПК України, якою було врегульовано питання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема було змінено окремі елементи податку, такі як об'єкт оподаткування, база оподаткування, пільги із сплати податку, порядок обчислення та сплати сумиподатку тощо.

Так, Законом №403-УІІ було встановлено, що об'єктом оподаткування є не лише житлове приміщення, але і його частка. Відповідно збільшено базу оподаткування, до якої віднесено частки в об'єктах житлової нерухомості..

Також змінено порядок обчислення бази податку. Законом №403-УІІ встановлено, що база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі об'єктів, на відміну від попередньої редакції, що передбачала обчислення бази оподаткування для кожного об'єкту окремо. Тим самим було змінено порядок застосування пільги зі сплати податку.

Оскільки перелічені зміни до Податкового кодексу було внесено пізніше ніж за 6 місяців до початку 2014 року, вони не можуть бути застосовані у 2014-му бюджетному році з огляду на приписи підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, якими встановлено принцип стабільності податкового законодавства.

Рішенням Одеської міської ради №4193-УІ від 17.12.2013 р. з метою приведення у відповідність до закону №403-VII, викладено у новій редакції «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне бід земельної ділянки». Зазначене рішення було оприлюднене в газеті «Думська площа» №50 від 27.12.2013 року, отже набуло чинності з цієї дати, відповідно до ч.5 ст.59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Оскільки рішення Одеської міської ради не було опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим. у якому планувалося запровадити відповідний податок, тобто не раніше 2015 року.

Згідно п. 265.3 ст. 265 Податкового кодексу в редакції від 02.12.2010, що регулювала питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2014 році, базою оподаткування встановлювалася житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

Зі змісту ППР та відповіді на адвокатський запит, наданій ГУ ДФС вбачається, що розрахунок суми податкового зобов'язання зроблений відповідачем виходячи з бази оподаткування, що ніби то становить 2669,35 м2.

В той же час. у власності позивача не було об'єкту(об'єктів) оподаткування, які мали б таку базу оподаткування.

Таким чином, всупереч приписам податкового законодавства, суму податкового зобов'язання позивача за 2014 рік визначено на підставі недостовірних відомостей із застосуванням елементів податку, що не підлягали застосуванню у 2014 році.

Відповідно до пункту 1 ст.12 Податкового кодексу, до повноважень Верховної Ради України належить встановлення загальнодержавних податків та зборів, а також визначення переліку місцевих податків та зборів.

При цьому, відповідно до пункту 3 статті 12 ПК України, встановлення місцевих податків та зборів, належить до повноважень місцевих рад.

Верховною Радою України 28.12.2014 року прийнятий Закон №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи". Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень, закон набрав чинності з 01.01.2015 року.

Законом №71-VIII принципово змінено порядок справляння місцевих податків. Систему оподаткування доповнено новим податком - податком на майно: розділ XII Податкового кодексу України викладено в новій редакції під відповідною назвою.

Питання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виключено зі статті 265 та викладено у новій редакції статті 266. Змінено такі елементи податку як платники податку, об'єкт та база оподаткування, ставка податку, податкова пільга тощо.

На виконання пункту 4 "Прикінцевих положень" Закону України №71-VIII. Одеською міською Радою ухвалене рішення від 21.01.2015 р. №6258-УІ «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яке було оприлюднене в газеті «Одесский вестник» №3 від 31.01.2015 р та набрало чинності з цієї дати.

Відповідно до п.1 зазначеного рішення, на території міста Одеси з 01.01.2015 року встановлюється податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Нормою підпункту 12.3.4 пункту 12.3. ст.12 Податкового кодексу передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Жодних змін до вищезазначених положень ПК України внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов'язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Оскільки рішення Одеської міської Ради № 6258-УІ від 21.01.2015 р. не було опубліковане до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, воно не підлягає застосуванню у 2015 бюджетному році.

Такий висновок також відповідає змісту приписів Конституції, відповідно до статті 58 якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

За змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Рішення Одеської міської Ради № 6258-VI порушує норми Конституції, які відповідно до ст. 8 Конституції є нормами прямої дії.

Варто зазначити, що питанням правомірності застосування у 2015 році Закону 71-УІІІ та рішень органів місцевого самоврядування, ухвалених із порушенням підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу, надано оцінку Верховним Судом.

Так в Постанові від 20 червня 2018 року у справі 825/7423/16 Верховний Суд зазначив, що «запроваджені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" зобов'язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року»

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі №813/3803/16. де зазначено, що оскільки рішення прийняте місцевою радою 31 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом №71 -1III змін щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року

Таку ж позицію Верховний Суд висловив у постановах 22 травня 2018 року у справі №823/1054/16: від 13 червня 2018 року №803/35/17: від 20 червня 2018 року у справі №816/400/17 тощо.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України суди повинні враховувати правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення норм процесуального і матеріального права при розгляді аналогічних справ.

Згідно статті 8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Зазначений принцип також закріплений, як одна із засад адміністративного судочинства.

Складовою принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який включає у себе сукупність вимог до правотворчості та правозастосування. що покликані заздалегідь встановленими та оголошеними правилами забезпечити захист особи від можливих проявів державного свавілля, надаючи їй можливість адаптувати свою поведінку з метою отримання передбачуваних наслідків.

Окремим проявом принципу юридичної визначеності є закріплена пп. 9 п. 1 ст. 4 Податкового кодексу вимога до стабільності податкового законодавства, яка передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки та збори, їх ставки, податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

В своїй ухвалі від 01.08.2018 року у справі №810/1349/17 Верховний Суд зазначив, що принцип стабільності податкового законодавства спрямований на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності - вимоги розумної стабільності права, яка зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Визначення суми податкових зобов'язань позивача на підставі рішень про встановлення та зміну податків, які ухвалювалися всупереч встановленій процедурі, безпосередньо перед початком податкового періоду, та навіть після його настання, позбавило позивача можливості планування своїх податкових зобов'язань та відповідних витрат, що є втручанням у право вільного володіння майном, якому, в свою чергу, неодноразово, було надано оцінку Європейським судом з прав людини.

Відповідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України принцип верховенства права застосовується судами з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом". При цьому, така концепція вимагає, щоб такі заходи втручання мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, узгодженим, таким, що виключає суперечливість трактування норм судовими органами (рішення «Щокін проти України» пункти 50. 51; «Серков проти України» пункти 33. 34).

Як зазначає Верховний Суд. у своїй постанові від 25 червня 2018 року у справі №823/2092/16 Європейським судом з прав людини неодноразово наголошувалося у своїх рішеннях, що введене державою законодавство, на підставі якого відбувається втручання у мирне володіння майном, має бути чітким, зрозумілим та передбачуваним для громадян, що також підтверджує обґрунтованість висновку щодо неможливості збігу у часі періоду опублікування рішення про встановлення податку та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок).

У згаданих вище рішеннях ЄСПЛ («Щокін проти України», «Серков проти України») також сформульовано позицію ЄСПЛ, відповідно до якої, застосування органами держаної влади найменш сприятливого тлумачення національного законодавства, що призвело до накладення на платників додаткових зобов'язань зі сплати податку визнано порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Презумпція правомірності рішень платника податку також є однією з засад Податкового законодавства відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 ПК України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, своєчасно. Податкове повідомлення-рішення рішення, яке оскаржене, цим вимогам не відповідає, в зв'язку із чим, на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0003421303 від 24.04.2017 року, форма "Ф".

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 03.12.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.