Рішення № 78255896, 03.12.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року справа № 811/1780/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (в письмовому провадженні) адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»» (далі - Банк) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В:

Банк звернувся до суду з заявою до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2018 року, якими накладено штрафні санкції з земельного податку в сумі 403,22 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - 64,64 грн.

У судовому засіданні представник Банку підтримав вимоги позову.

Стверджував, що фінансова установа з 2015 року перебуває у стані ліквідації, а тому не може виникнути жодних зобов'язань зі сплати податків і зборів.

Представник Управління заперечив стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.32-33).

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що штрафні санкції застосовано у зв'язку із несвоєчасною сплатою задекларованих грошових зобов'язань.

Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.71-72).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, 25 травня 2015 року Банк подав податкову декларацію з плати за землю, якою визначив щомісячне грошове зобов'язання за той же рік в сумі 247,68 грн., а за грудень - 247,71 грн. (а.с.34-36).

15 вересня 2015 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю, якою визначив щомісячне грошове зобов'язання за той же рік в сумі 743,05 грн., а за грудень - 743,01 грн. (а.с.37-39).

02 квітня 2015 року Банк подав податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за той же рік, якою визначив щоквартальне грошове зобов'язання у сумі 123,22 грн., а за І квартал - 41,07 грн. (а.с.42-43).

Постановою Правління НБУ від 17 грудня 2015 року №898 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії Банку та його ліквідацію (а.с.14).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 листопада 2017 року №5175 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Банку до 17 грудня 2019 року (а.с.15).

25 травня 2018 року податковий орган провів камеральну перевірку своєчасності сплати Банком податків (а.с.7).

У акті камеральної перевірки не зазначено період, який перевірявся.

Акт перевірки містить висновок про порушення Банком строків сплати задекларованих грошових зобов'язань.

Керівник Управління погодився з висновками ревізорів та 25 травня 2018 року прийняв податкові повідомлення-рішення, якими на Банк накладено штрафні санкції з земельного податку в сумі 403,22 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - 64,64 грн. (а.с.8, 11).

Згідно розрахунків штрафної санкції Банк несвоєчасно сплатив грошові зобов'язання за згаданими податковими деклараціями, які подані до ліквідації (а.с.9, 11).

Представник позивача не заперечував несвоєчасну сплату грошових зобов'язань та правильність розрахунку обчислення штрафної санкції (20% від суми грошового зобов'язання).

Юридична оцінка встановлених судом обставин і фактів справи.

Перш за все, приписами пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Відповідно до приписів частини 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Отже, спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону.

Закон дозволяє за певних обставин податковому органу приймати податкові повідомлення-рішення та вимоги щодо банківських установ.

Порядок їх прийняття врегульовано приписами Податкового кодексу України.

Аналіз припису Закону вказує на наступне:

- під час здійснення ліквідації банку у останнього не виникає зобов'язань зі сплати податків і зборів, крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідації;

- такі вимоги податкового органу, що гуртуються на його рішеннях, можуть пред'являтись тільки в межах ліквідаційної процедури.

У даному випадку штраф накладено стосовно несвоєчасної сплати задекларованих до ліквідації Банку грошових зобов'язань.

Такі витрати не пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

До витрат (сплата податків та зборів), безпосередньо пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, відносяться витрати, що виникли в період ліквідації банку і направлення на її здійснення.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність податкових повідомлень-рішень, оскільки вони прийняті не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України (порушення пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України).

Таким чином, їх належить скасувати, а позов - задовільнити.

Судові витрати у справі складаються з судового збору у сумі 1762 грн.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 25 травня 2018 року, яким на публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»» накладено штрафну санкцію з земельного податку в сумі 403,22 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 25 травня 2018 року, яким на публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»» накладено штрафну санкцію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 64,64 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»» судові витрати в сумі 1762 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей