Рішення № 78255813, 03.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 р. справа № 1440/2481/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв,54020

про:визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії; зобов'язати відповідача виплатити призначену та нараховану пенсію за травень - червень 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак відповідач протиправно припинив виплату пенсії. В подальшому виплату пенсії за заявою позивача було поновлено, однак пенсія позивачу за період травень-червень не була виплачена. Такі дії позивач вважає протиправними, оскільки порушують його право на пенсійне забезпечення.

Відповідач надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначив, що виплата пенсії на певний час була припинена, на підставі п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року 365, у зв'язку із надходженням інформації про перебування позивача більше 60 днів на окупованій території.

Ухвалою від 23.10.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

З 01.01.2015 р. позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно із протоколом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №5/1 від 03.05.2018 р., позивачу з 01.05.2018 року було припинено виплату пенсії на підставі п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 (далі-Порядок №365), у зв'язку із надходженням інформації про перебування позивача більше 60 днів на окупованій території. А з липня 2018 року на підставі заяви позивача від 18.05.2018 року та протоколу №6 від 25.06.2018 року позивачу було поновлено виплату пенсії.

Позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії безпідставними, а не виплату йому пенсії за травень-червень 2018 року протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 7 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706 (далі-Закон №1706), для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 р. (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Тобто, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Так, у матеріалах справи міститься довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.11.2016 року №564, яка видана позивачу. Ця довідка є чинною, доказів про її скасування відповідачем не надано. А також позивач надав до суду довідку ПАТ «Державний ощадний банк» №033/02 від 02.10.2018 року, згідно якої у позивача є рахунок у цій банківській установі.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058), виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

У протоколі, який став підставою для припинення виплати пенсії позивачу, зазначено підстава - отримання інформації щодо перебування позивача на окупованій території більше 60 днів з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» щодо перебування цих осіб не підконтрольній Україні території понад 60 днів. Тобто, підстава, яку зазначив відповідач у своєму рішенні щодо припинення випалти позивачу пенсії, не передбачена Законом №1058, до суду відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії, визначених Законом №1058.

У своєму відзиві відповідач посилається на п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, як на підставу припинення виплати пенсії позивачу, відповідно до якого, Соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Суд не може погодитись із застосуванням відповідачем у цих правовідносинах Порядку №365, оскільки Законом №1058 чітко визначено вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, який не може бути розширений підзаконним нормативно-правовим актом. Суд зазначає, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження прав громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Тобто, пріоритетними для застосування у спірних правовідносинах є саме вимоги статті 49 Закону №1058.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішеннях Верховного суду від 06.02.2018 р. у справі №263/7763/17 та від 04.09.2018 р. у справі №805/402/18.

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, а відтак відповідач зобов'язаний здійснити виплату позивачу пенсії за період травень - червень 2018 р. (з часу припинення виплати до часу поновлення виплати пенсії).

Позов задовольнити.

З урахування задоволення позовних вимог, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений квитанцією №152 від 01.10.2018 р.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) виплатити призначену та нараховану пенсію ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за травень та червень 2018 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові збір в розмірі 704,80 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз