Рішення № 78255806, 30.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року справа №810/3993/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бородянської районної державної реєстрації, Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бородянської районної державної реєстрації, Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2, в якому просить суд:

- скасувати рішення №75 виконавчого комітету Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 25.06.2013 року щодо впорядкування адрес та присвоєння будинковолодінню АДРЕСА_1

- скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області індексний номер рішення 4166807 від 20.07.2013 року та зобов'язати видалити запис (розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо будинковолодіння АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна № 124732032210 та номеру запису про право власності 1996609.

В обгрунтування таких вимог, позивачем зазначено, що рішенням селищної ради вказаному будинковолодінню було змінено номер з АДРЕСА_1 за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 1/2 частку даного домоволодіння, а за власником іншої 1/2 частки цього ж будинку - ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на частину будинку під номером АДРЕСА_1. Отже вказані особи являючись співвласниками одного будинку за інформацією в ДРРПННМ є власниками часток абсолютно різних будинків, на які відкрито два різних розділи у зв'язку з чим позивач не можу реалізувати своє право власності, а саме розпорядитись належною їй часткою будинку.

Враховуючи те, що дане питання неможливо вирішити в позасудовому порядку, що підтверджується листом нотаріуса та відмовою державного реєстратора, позивач вказує, що змушена звернутись до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 17.10.2018.

Відповідач правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України на подання відзиву на позов не скористався.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

23.05.2012 Бородянською районної державною нотаріальною конторою Київської області позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-1346, на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Дане свідоцтво підлягало державній реєстрації в КП КОР «Бородянське бюро технічної інвентаризації», але одразу після отримання даного свідоцтва позивач не змогла його зареєструвати у зв'язку з поганим самопочуттям.

Забезпечення проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, покладене на БТІ нормами «Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р., втратило чинність відповідно до нової редакції Закону України «Про реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», норми якої набрали чинність 1 січня 2013 року.

16.06.2013 позивач звернулась до реєстраційної служби Бородянського РУЮ з метою реєстрації свідоцтва про право на спадщину т 12.06.2013 року отримала відмову у реєстрації на підставі п. 16, 23 Порядку державної реєстрації, посилаючись на неповноту поданих документів, а саме позивачу було повідомлено про неможливість відкрити розділ на будинок №5, з технічних причин, та рекомендовано присвоїти іншу адресу.

На рекомендацію реєстратора позивач звернулась до Клавдієво-Тарасівської селищної ради та отримала Рішення виконавчого комітету від 25.06.2013 року № 75, яким за всім будинковолодінням АДРЕСА_1

Після повторної подачі документів до PC Бородянського РУЮ 02.08.2013 позивачу було видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7504775, відповідно до якого у зв'язку з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав відкрито розділ. Номер запису про право власності 1996609, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 124732032210.

За іншим співвласником будинку - ОСОБА_2 було зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.12.2013 року (після впорядкування адрес) приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. на підставі посвідченого договору купівлі-продажу № 2709, відповідно до інформації наявної в листі приватного нотаріуса Дунаєнко I.A.

Позивач з іншим співвласником ОСОБА_2 домовились про посвідчення договору купівлі-продажу частки будинку, відповідно до якого позивач продає, а ОСОБА_2. купує належну позивачу частку будинку. З метою належного оформлення угоди вказані особи звернулись до приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Дунаєнко I.A., яка повідомила, що не може посвідчити договір купівлі-продажу, оскільки існує невідповідність між інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і поданими документами, оскільки на один і той же будинок відкрито два розділи.

У зв'язку з чим позивач звернулась до Державного реєстратора з метою приведення у відповідність інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо частки будинку, власником якої є, а саме з метою вилучення запису про те, що є власником 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 з закриттям розділу та з додаванням запису в існуючий розділ - до будинку АДРЕСА_1. На що 05.05.2018 року позивач отримала відмову.

Таким чином, рішенням селищної ради всьому будинковолодінню було змінено номер з АДРЕСА_1 за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 1/2 частку даного домоволодіння, а за власником іншої 1/2 частки цього ж будинку - ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на частину будинку під номером АДРЕСА_1. Отже вказані особи являючись співвласниками одного будинку за інформацією в ДРРПННМ є власниками часток абсолютно різних будинків, на які відкрито два різних розділи у зв'язку з чим позивач не може реалізувати своє право власності, а саме не може розпорядитись належною їй часткою будинку.

Враховуючи те, що дане питання неможливо вирішити в позасудовому порядку, що підтверджується листом нотаріуса та відмовою державного реєстратора, позивач звернулась з позовом до суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до визначень ч. 1 ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єкти цих прав.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, серед них право власності на нерухоме майно;

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону № 280/97-ВР вбачається, що рішення органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Конституційний Суд України (дала - КСУ) у своєму Рішенні № 7-рп/2009 стосовно права ОМС скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни зробив висновок, що ОМС має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а ненормативні правові акти ОМС є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

За таких обставин, суд вважає, що необхідно скасувати рішення №75 виконавчого комітету Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 25.06.2013 року щодо впорядкування адрес та присвоєння будинковолодінню АДРЕСА_1

Окрім того, суд зазначає, що згідно із ч.2 ст.19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 ст.77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а ч.2 ст.77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у визначених цим Кодексом випадках.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Беручи до уваги вказані норми законодавства, а також а також не подання відповідачем відзиву проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1409,60 грн., отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бородянської районної державної реєстрації та Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати рішення №75 виконавчого комітету Клавдієво-Тарасівської селищної ради від 25.06.2013 року щодо впорядкування адрес та присвоєння будинковолодінню АДРЕСА_1

Скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області індексний номер рішення 4166807 від 20.07.2013 року та зобов'язати видалити запис (розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо будинковолодіння АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна № 124732032210 та номеру запису про право власності 1996609.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бородянської районної державної реєстрації на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.