Ухвала суду № 78255275, 26.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні доказів)

26 листопада 2018 року м. Житомир справа № 0640/4272/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Горкуши М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправними діяння Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що пов'язані з порушенням розгляду заяви ОСОБА_3 від 25.07.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 25.07.2018 за №В-7668/0/21-18 щодо надання незаконної відмови у неналежній формі;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передати заяву ОСОБА_3 від 25.07.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 25.07.2018 за №В-7668/0/21-18 на розгляд до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, в зв'язку з переходом права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 у комунальну власність;

- зобов'язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області прийняти до розгляду, зареєструвати та розглянути заяву ОСОБА_3 від 25.07.2018, яка була зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 25.07.2018 за №В-7668/0/21-18 та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 у власність ОСОБА_3.

Ухвалою судді від 04.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 04.10.2018.

Ухвалою суду від 04.10.2018 задоволено клопотання представника позивача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 22.10.2018.

22.10.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.11.2018.

29.10.2018 на адресу суду представник позивача надав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05.11.2018 відмовлено представнику позивача у задоволенні заяви про забезпечення позову.

08.11.2018 в судовому засіданні закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін на 26.11.2018.

26.11.2018 представник позивача - ОСОБА_1 надав заяву про забезпечення позову шляхом заборони Мартинівській сільській раді Пулинського району приймати рішення і вчиняти будь-які дії щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 у власність або у користування іншим особам до винесення остаточного рішення по справі.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову вказав на те, що на час подання заяви про забезпечення позову є достовірна інформація про те, що відповідач - Мартинівська сільська рада вчинила дії, які направлені на істотне утруднення або унеможливлення виконання рішення суду, зокрема:

- при розгляді звернення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Мартинівська сільська рада розглянула звернення позивача від 25.07.2018 та відмовила йому у погодженні про затвердження проекту землеустрою, мотивуючи відмову наданням рішення від 11.09.2018 10 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради №222 про погодження гр. ОСОБА_4;

- прийнято рішення 11 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради від 09.10.2018 №251, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, чим підтверджується намір Мартинівської сільської ради вчинити дії щодо передачі земельної ділянки іншій особі;

- прийнято рішення 11 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради від 09.10.2018 №252 "Про резервування земельних ділянок", яким підтверджується намір Мартинівської сільської ради вчинити дії щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 гр. ОСОБА_4.

Частиною 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та приєднаними до неї документами, заслухавши представників сторін, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб

За змістом частин 1, 4, 5, 6 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно певної сторони у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, в обґрунтування якої, однією з підстав такого забезпечення зазначено, те, що з переходом права власності на земельну ділянку Мартинівська сільська рада зобов'язана розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою, яка не була розглянута Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у встановленому ч.9 ст.118 Земельного кодексу України і зобов'язана прийняти рішення за результатами розгляду заяви, то суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.09.2018 №6-3845/14-18-СГ Мартинівській сільській раді Пулинського району Житомирської області передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність, зокрема до складу зазначених земельних ділянок увійшла і земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 на яку позивач просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка 01.10.2018 зареєстрована як комунальна власність Мартинівської сільської ради.

Тобто, змінився статус земельної ділянки, а Мартинівська сільська рада є розпорядником цієї ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок такої передачі врегульований положеннями ст.118 та ст. 122 Земельного кодексу України.

Суд зауважує, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законодавством, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відтак, в даному випадку, повноваження щодо розгляду звернення про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка на даний час перебуває у комунальній власності, належать до дискреційних повноважень Мартинівської сільської ради.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, адже оцінку діям відповідача, в тому числі, Мартинівської сільської ради, суд повинен надати при вирішенні вказаного спору та прийнятті рішення по суті позовних вимог. Інакше це буде вирішенням спору наперед, що за приписами Кодексу адміністративного судочинства України є недопустимим.

Щодо посилань представника позивача на рішення 11 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради від 09.10.2018 №251, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, як на обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, то суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обмежень для суб'єкта земельних відносин щодо кількості надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому це не може свідчити як про обставину, яка направлена на унеможливлення виконання рішення суду.

Окрім іншого, слід зазначити, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, а тому в задоволенні заяви представника позивача відмовляє.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Мартинівській сільській раді Пулинського району приймати рішення і вчиняти будь-які дії щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 у власність або у користування іншим особам до винесення остаточного рішення по справі.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст ухвали складений 03 грудня 2018 року