Рішення № 78255268, 03.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4342/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру призначеної йому пенсії з 90 % до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії в основному розмірі 90 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.03.2017 №704, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що до 30.03.2005 він проходив військову службу в Збройних Силах України. Починаючи з 01 січня 2007 року він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в основному розмірі 90 % грошового забезпечення.

Позивач вказує, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.03.2017 №704 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" йому було здійснено перерахунок пенсії, в результаті якого, розмір його пенсії починаючи з 01.01.2018 було зменшено до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення, замість встановлених йому раніше, при призначенні пенсії 90 % від грошового забезпечення.

Не погоджуючись із безпідставним, на думку позивача, зменшенням розміру його пенсії, останній звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою, в якій просив усунути порушення законодавства та здійснити перерахунок його пенсії, із визначенням основного розміру як 90 % від відповідних сум грошового забезпечення. Однак, відповідач листом від 23.08.2018 відмовив позивачу в задоволенні його заяви, при цьому зазначив, що перерахунок його пенсії здійснений вірно, за чинною на час перерахунку редакцією ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач наголошує, що протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення основного розміру його пенсії з 90 % до 70 % грошового забезпечення суперечить нормам чинного законодавства та порушують його конституційні права, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 17 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

05 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що з 01.01.2007 позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 90 % грошового забезпечення. Однак, відповідно до поданої ним заяви від 14.03.2018, йому починаючи з 01.04.2018 була призначена пенсія по інвалідності в розмірі 80 % грошового забезпечення, а починаючи з 01.09.2018 позивача на підставі його заяви від 23.08.2018 знову було переведено на пенсію за вислугу років, в розмірі 70% грошового забезпечення у відповідності до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". А тому, на думку представника відповідача, вимоги позивача щодо здійснення йому перерахунку пенсії в розмірі 90 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в період з 01.04.2018 по 01.09.2018 ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності в розмірі 80 % грошового забезпечення. Крім того, у відзиві зазначено, що на виконання вимог ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії. Водночас, статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а тому перерахунок пенсії позивачу був проведений за чинною на час перерахунку редакцією Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тобто в розмірі 70% грошового забезпечення. У зв'язку з цим відповідач вважає, що права позивача ним порушені не були. (а.с.37-38)

Розглянувши матеріали справи, а також дослідивши наданий відповідачем відзив на позовну заяву та додані до нього документи, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду даної справи в судовому засіданні. У зв'язку з цим, ухвалою від 22 жовтня 2018 року адміністративну справу № 0640/4342/18 було призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 15 листопада 2018 року. Крім того, вищезазначеною ухвалою було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду пенсійну справу ОСОБА_1.

15 листопада 2018 року, на виконання вимог ухвали від 22.10.2018, представником відповідача до відділу документального забезпечення суду було подано матеріали пенсійної справи позивача, також заяву про розгляд справи без його участі (а.с.50). Заява аналогічного змісту про розгляд справи в порядку письмового провадження 15 листопада 2018 року також була подана позивачем (а.с.69).

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на наявність заяв від усіх учасників справи про розгляд справи за їх відсутності та керуючись ч. 3 ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу Міністра оборони України від 22.03.2005 № 171 заступника начальника тилу управління тилу Північного оперативного командування полковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за пунктом 67 підпунктом «б» (за станом здоров'я) «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, а на підставі наказу Командира Військової частини А 1457 від 30.03.2005 № 68 його, починаючи з 30.03.2018, було виключено із списків особового складу часини та всіх видів забезпечення, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з наказу (а.с.28).

Починаючи з 31 березня 2005 року ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується наявною у матеріалах справи копією розрахунку про призначення пенсії (а.с.58), а починаючи з 01 січня 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Вислуга років позивача на день звільнення складала 34 роки, у зв'язку з цим основний розмір його пенсії був обчислений з розрахунку 90 % від відповідних сум грошового забезпечення (а.с.58). Дана обставина підтверджується також інформацією, зазначеною у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.08.2018 №С-3817(а.с.29).

14 березня 2018 року позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було подано заяву, в якій він просив перевести його з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсій за вислугу років на пенсію по інвалідності (а.с.41). У зв'язку з цим, починаючи з 01.04.2018, позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призначену в розмірі 80 % грошового забезпечення, що підтверджується копією протоколу з пенсійної справи позивача (а.с.42).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, було збільшено розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Судом безспірно встановлено та підтверджується розрахунками пенсії з пенсійної справи позивача від 03.04.2018 (а.с.53-54), що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області відповідно до норм Постанови № 704, та керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) здійснило перерахунок пенсії позивача. При цьому, основний розмір пенсії (за вислугу років) ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2018 по 01.04.2018 було обчислено в розмірі 70 % від відповідних сум грошового забезпечення (а.с.54), а основний розмір пенсії (пенсія по інвалідності), починаючи з 01.04.2018, було обчислено в розмірі 80 % від відповідних сум грошового забезпечення (а.с.53).

В період з 01.04.2018 по 30.08.2018 року позивач отримував пенсію по інвалідності в розмірі 80 % грошового забезпечення, що була перерахована відповідно до норм Постанови № 704 та Постанови № 103 (а.с.63,66,68).

В подальшому, починаючи з 01.09.2018, ОСОБА_1, на підставі його заяви від 21.08.2018 (а.с.43), знову було переведено на пенсію за вислугу років до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Як вбачається з протоколу з пенсійної справи (а.с.44), починаючи з 01.09.2018 розмір пенсії позивача був визначений як 70 % грошового забезпечення. Разом з тим, суд зазначає, що фактично, починаючи з 01.09.2018 мало місце не нове призначення пенсії, а повернення до виплати раніше призначеного виду пенсії.

Не погоджуючись зі зменшенням, починаючи з 01.01.2018, основного розміру пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення при перерахунку пенсії відповідно до норм Постанови № 704 та Постанови № 103 та вважаючи, що встановлений розмір пенсії на момент призначення не може бути в подальшому змінений, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою, в якій просив здійснити з 01.01.2018 перерахунок його пенсії, виходячи з розрахунку 90 % від суми грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія.

Розглянувши заяву позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 23.08.2018 № С-3817 відмовило позивачу в перерахунку його пенсії у розмірі 90 % від суми грошового забезпечення та повідомило останнього, що перерахунок його пенсії було здійснено за чинною на час перерахунку редакцією ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. (а.с.29)

Не погоджуючись із діями відповідача, вважаючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при перерахунку пенсії протиправно зменшило основний розмір пенсії, чим порушило його права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на відповідність ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначаються Законом України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).

Преамбулою Закону №2262-XII закріплено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Положеннями пункту "а" та "б" частини першої статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) встановлено, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону 2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів.

З матеріалів справи вбачається, що вислуга років позивача на момент звільнення з військової служби становила 34 роки, тобто 20 років вислуги надає йому право на 50 процентів і ще 14 повних років стажу по 3 проценти за кожен - це 42 процентів грошового забезпечення додатково, всього - 92 % від грошового забезпечення. Однак, з урахуванням положення частини другої статті 13 Закону 2262-XII пенсія позивачу була призначена в розмірі 90 % від відповідних сум грошового забезпечення.

Водночас, пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності з 01 травня 2014 року, до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80", а цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.

Таким чином, частиною другої статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент перерахунку пенсії) було встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Виконуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", відповідач починаючи з 01.01.2018 по 31.03.2018, а також з 01.09.2018 здійснив позивачу перерахунок пенсії за вислугу років, після якого основний розмір пенсії позивача був визначений відповідачем як 70 % грошового забезпечення. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями розрахунку пенсії позивача (а.с.44, 54).

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо здійснення відповідного перерахунку виключно на виконання норм чинного законодавства та наголошує, що внесені пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII, зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005(справа №1-21/2005) визначено, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що при здійсненні перерахунку пенсії відповідач протиправно застосував положення частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII в редакції, чинній на момент здійснення такого перерахунку, а не норму, чинну на момент призначення позивачу пенсії, що призвело до звуження конституційних прав позивача.

Така правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.03.2018 по справі № 295/309/17 та постанові від 24.04.2018 по справі № 686/12623/17, які, відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зі змісту висновків Верховного Суду у вищезазначених справах вбачається, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що дії відповідача в частині зменшення при перерахунку за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 та починаючи з 01.09.2018 основного розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 90% до 70% сум грошового забезпечення є протиправними.

Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 та починаючи з 01.09.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із визначенням основного розміру пенсії як 90% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Натомість, щодо позивних вимог за період з 01.04.2018 по 30.08.2018 суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, починаючи з 01.04.2018 ОСОБА_1 як інваліду війни ІІ групи (посвідчення серії НОМЕР_2 від 07.10.2013 (а.с.4), на підставі його особистої заяви, було призначено пенсію по інвалідності відповідно до ст. 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент такого призначення) в розмірі 80 % грошового забезпечення (а.с.42).

Відповідно до норм Постанови №704, та керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило перерахунок пенсії позивача, за наслідками якого, основний розмір пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01.04.2018, було обчислено в розмірі 80 % від відповідних сум грошового забезпечення (а.с.53). В період з 01.04.2018 по 30.08.2018 року позивач отримував пенсію по інвалідності в розмірі 80 % грошового забезпечення.

Оскільки, в період з 01.04.2018 по 30.08.2018 ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності, то суд приходить до висновку, що при здійсненні перерахунку пенсії позивача за період з 01.04.2018 по 30.08.2018 відповідач правомірно застосував норму ст. 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка діяла на момент призначення позивачу пенсії по інвалідності та передбачала, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок II групи - 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що в період з 01.04.2018 по 30.08.2018 права позивача відповідачем порушені не були, а тому позовні вимоги за цей період є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Натомість відповідачем не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність зниження позивачу за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 та починаючи з 01.09.2018 основного розміру пенсії з 90 % на 70 % від грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат питання про їх розподіл судом не вирішувалось.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250, 255, 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 100030; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок а виплату призначеної пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) щодо зменшення при перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" з 01.01.2018 по 31.03.2018 та починаючи з 01.09.2018 основного розміру призначеної ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 100030; РНОКПП НОМЕР_1) пенсії з 90 % до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) здійснити з 01.01.2018 по 31.03.2018 та починаючи з 01.09.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 100030; РНОКПП НОМЕР_1) у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович