Ухвала суду № 78254427, 03.12.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5985/18

1-м/214/2/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Чернової Н.В..

за участю

секретаря судового засідання Звади Л.В.,

прокурора Горбенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, маючого вищу освіту, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, засудженого вироком Першотравневим районним судом м. Пензи від 21.11.2017, апеляційною ухвалою Пензинського обласного суду від 24.01.2018 року за ч. 3 ст. 30, п.п. а, г ч. 4 ст. 228.1 КК РФ до 4 років позбавлення волі,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до суду із клопотанням для приведення у відповідність із законодавством України та визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1, на підставі вироку Першотравневого районного суду м. Пензи від 21.11.2017 року, апеляційної ухвали Пензинського обласного суду від 24.01.2018 року.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Першотравневого районного суду м. Пензи від 21.11.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Пензинського обласного суду від 24.01.2018 року, до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30 , п.п. а, г ч. 4 ст. 228.1 (Замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереже ( в тому числі мережі «Інтеренет») організованою групою, у великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб), Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність. Засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 1 УФСВП Росії по Пензенській області», кінець строку відбування покарання 25.10.2020. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: вул. Мелешкіна, 29б/10, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Міністерством юстиції України вирішено прийняти в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання на території України.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з'явився, подане до суду клопотання містить прохання заявника про проведення судового розгляду за відсутності представника Міністерства юстиції України.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що клопотання Міністерства юстиції підлягає задоволенню.

Засуджений ОСОБА_1, який відбуває покарання на території Російської Федерації, в судове засідання не доставлявся. Із поданої ним заяви вбачається, що останній просить перевести його на територію України для подальшого відбування покарання.

Судом, з урахуванням думки прокурора, положень ст. 610 КПК України, визнано можливим розглядати клопотання у відсутність засудженого ОСОБА_1 та представника Міністерства юстиції України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, не перевіряючи фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави та не вирішуючи питання щодо винуватості особи, суд вважає, що клопотання Міністерства юстиції України підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України №337/95-ВР від 22 вересня 1995 року «Про приєднання України до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: a) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; або: b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Згідно ч.1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями Кримінального процесуального кодексу України, відмічає, що чинним на території України є Закон України «Про приєднання України до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 року».

Зазначена Європейська Конвенція згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 7 КК України, громадяни України, які вчинили злочини за межами України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідальність із законодавством України відповідно до частини третьої ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється з участю прокурора.

Згідно розпорядження засуджений ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, Україна, що територіально відноситься до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Волевиявлення засудженого ОСОБА_1 на передачу його в Україну для подальшого відбування покарання підтверджено в матеріалах клопотання його письмовою заявою.

Перевірка згоди засудженого на передачу в Україну для подальшого відбування покарання, як однієї з обов'язкових умов прийняття засудженої особи в Україну, належить виключно до компетенції Центрального органу і здійснюється на етапі прийняття рішення МЮУ, а тому її достовірність, з урахуванням відсутності в судовому засіданні особи, відносно якої подано клопотання, не досліджується судом в рамках провадження за ст. 610 КПК України.

При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Судом встановлено, що вироком Першотравневого районного суду м. Пензи від 21.11.2017 року, апеляційної ухвали Пензинського обласного суду від 24.01.2018 рокуОСОБА_1 було визнано винним за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 30, п.п. а, г ч. 4 ст. 228.1 КК РФ, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з відбуванням покарання в виправній колонії суворого режиму. Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 21 листопада 2017 року, зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк перебування під вартою в період попереднього ув’язнення та розгляду справи по суті з 26 жовтня 2016 року (з моменту фактичного затримання) по 20 листопада 2017 року включно.

Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за злочин, вчинений засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

ОСОБА_1 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п.п. а,г ч. 4 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, Замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереже ( в тому числі мережі «Інтеренет») організованою групою, у великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб, що також є карним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність та відповідає ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Покарання ОСОБА_1 призначено менше меншого із посиланням на пом’якшуючі обставини, передбачені п. «и» ч. 1 ст. 61 КК РФ, із застосуванням ч. 1 ст. 62 КК РФ та ст. 64 КК РФ. Норма статті 64 КК РФ на підставі апеляційної ухвали Пензенського обласного суду від 27.01.2018 року була виключена з вироку Першотравневого районного суду м. Пензи від 21.11.2017 року, в іншій частині вирок залишено без змін.

Крім того, при приведенні вироку у відповідність до законодавства України суд враховує норму п. 1 ч. 4 ст. 610 КПК України, яка регламентує призначення покарання у межах максимального строку який може бути призначено за відповідний злочин керуючись нормами Кримінального закону України.

За своєю конструкцією норма п. «и» ч. 1 ст. 61 КК РФ ( Обстоятельства, смягчающие наказание, а именно явка с повинной, активное способствование раскрытию и расследованию преступления, изобличению и уголовному преследованию других соучастников преступления, розыску имущества, добытого в результате преступления мовою оригіналу) співідносна з нормою п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України (з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину).

В свою чергу, норма ч.1 ст.62 КК РФ з посиланням у своєї диспозиції на норми пунктів «и» та «к» ч. 1 ст. 61 цього кодексу (Назначение наказания при наличии смягчающих обстоятельств мовою оригіналу) за своїм змістом відповідає нормі статті 69-1 КК України, яка, в свою чергу, так само посилається на норми пунктів 1 та 2 ст.66 КК України, аналогічні нормам пунктів «и» та «к» ч.1 ст.61 КК РФ. Мова йде про те, що за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Верхня межа в обох конструкціях норм зазначених статей кримінальних законів РФ та України співпадають - дві третини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, що визначено Особливою частиною обох кодексів.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у відповідності і до п. 1 ч. 1 ст.68 і до ст. 69-1 КК України (аналоги обох статей у російському законі – п. «и» ч.1 ст.61 та ч.1 ст. 62 КК РФ, як зазначено вище, застосовано при остаточному визначенні покарання російським судом) розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Оскільки, максимальний строк покарання, визначений ч. 3 ст. 15 ч.3 ст. 307 КК України (яка, як встановлено судом, відповідає нормі російського закону, що покладено в основу вироку Першотравневого районного суду м. Пензи ч. 3 ст. 30 п.п. а, г ч. 4 ст. 228.1 КК РФ) становить 12 років позбавлення волі, то відповідно до наведеного вище, максимальний строк покарання, який відповідатиме Кримінальному законодавству України за вчинений ОСОБА_1 злочин має найвищу межу 8 років позбавлення волі (2/3 від максимального строку покарання на підставі ч.3 ст. 68 КК України). Вироком російського суду призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, що на півтора року не перевищує граничну межу встановлену законодавством України. Частиною 3 статті 307 КК України встановлено відповідальність особи за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті (частина друга включає в себе кваліфікаційну ознаку - за попередньою змовою групою осіб), вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах. Ця норма українського закону найбільш повно відповідає п.п. а, г ч. 4 ст. 228.1 КК РФ, тобто статті кримінального закону, яку російський суд поклав в основу кваліфікації злочину. Диспозитивна частина норми ст. 228.1 КК РФ містить в собі таке визначення злочину, караного цією статтею (мовою оригіналу): незаконные производство, сбыт или пересылка наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов, а также незаконные сбыт или пересылка растений, содержащих наркотические средства или психотропные вещества, либо их частей, содержащих наркотические средства или психотропные вещества. Диспозиція ст.307 КК України майже аналогічна: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Диспозиції статей 228.1 КК РФ та 307 КК України мають абсолютну наближенність описових частин і визначення кримінально караних дій. Частина 3 ст. 307 КК України повністю відповідає п.п. а, г ч. 4 ст. 228.1 КК РФ, оскільки в обох статтях кваліфікуючою ознакою виступає особливо великий розмір предмету злочину та групою осіб. Суд, таким чином, приходить до висновку про відповідність зазначених статей кримінального закону обох країн, одне одній. Санкція цієї статті, крім позбавлення волі, передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. При цьому, статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особи державою виконання вироку. Сила міжнародного договору превалює, у даній ситуації, над вітчизняним законодавством (якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» №1906-IV від 29.06.2004р.). Отже, при приведенні вироку Першотравневого районного суду м. Пензи від 21.11.2017 року у відповідність до законодавства України, до ОСОБА_1 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна засудженого.

Отже, з врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання, при цьому визначає ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, тобто Закон, яким передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним вироком Першотравневим районним судом м. Пензи від 21.11.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Пензинського обласного суду від 24 січня 2018 року та визнає його засудженим за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України із посиланням на норми п. 1 ч. 1 ст. 66, ч. 1 ст. 69-1 КК України до позбавлення волі строком на 4 (чотирьох) років, без конфіскації майна, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

На підставі ст. 72 Кримінального кодексу України, строк відбування покарання слід рахувати з 26 жовтня 2016 року. В строк відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати термін перебування під вартою з 26 жовтня 2016 року (з моменту фактичного затримання) по 20 листопада 2017 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 603, 609, 610, КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно ОСОБА_2 задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Першотравневого районного суду м. Пензи від 21.11.2017 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Пензинського обласного суду від 24.01.2018, відносно:

ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, маючого вищу освіту, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, засудженого вироком Першотравневим районним судом м. Пензи від 21.11.2017, апеляційною ухвалою Пензинського обласного суду від 24.01.2018 року за ч. 3 ст. 30, п.п. а, г ч. 4 ст. 228.1 КК РФ до 4 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі суворого режиму.

Визначити положення Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним, а саме: ч. 3 ст. 30, п.п. а, г ч. 4 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, відповідає ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Визначити засудженому ОСОБА_1 покарання, що підлягає відбуванню за вироком Першотравневого районного суду м. Пензи від 21.11.2017 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Пензинського обласного суду від 24.01.2018 року за ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України до позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, без конфіскації майна, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

На підставі ст. 72 Кримінального кодексу України, строк відбування покарання слід рахувати з 26 жовтня 2016 року. В строк відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати термін перебування під вартою з 26 жовтня 2016 року (з моменту фактичного затримання) по 20 листопада 2017 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в Дніпровський апеляційний суд протягом семи діб з дня отримання її копії через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення.

Суддя Н.В. Чернова