Рішення № 78254404, 31.10.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4572/18

2/214/2397/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 жовтня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Джемерчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» про стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні, середнього заробітку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 16253 грн. 91 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 14859 грн. 52 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати у сумі 70 грн. 76 коп., а також моральну шкоду у розмірі 10000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 20.10.2003 року її було прийнято на роботу у ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» та 07.05.2018 року звільнено на підставі наказу №52-к від 07.05.2018 року на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України в порядку переводу на інше підприємство. В день звільнення заборгованість по заробітній платі у розмірі 16253 грн. 91 коп. позивачеві виплачена не була, її заява від 07.05.2018 року з вимогою виплати заборгованості по заробітній платі, відповідачем була залишена поза увагою, у зв’язку з чим позивач вимушена була звернутись до суду.

Позивач у судове засідання надала письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

При цьому представник відповідача надав до суду відзив, згідно якого заперечував проти позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди виходячи з наступного. Так, для розрахунку середнього заробітку позивач використовувала кількість робочих днів – 38, проте такий розрахунок не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. При розрахунку позивач не врахувала кількість робочих днів на підприємстві відповідача, тобто тих днів, які повинні бути оплачені середнім заробітком. Відповідно до наказу від 05.03.2018 року №23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу (дня)» у зв’язку з різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07.05.2018 року на підприємстві був установлений неповний робочий день, тривалістю 2 години на тиждень. З дня прийняттям цього наказу та станом на теперішній час кількість робочих днів (годин) помісячно на підприємстві становила: з 07.05.2018 року по 31.05.2018 року – 3 робочих дні (6 год.); з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року – 4 робочих днів (8 год.); з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року – 5 робочих днів (10 год.); з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року – 4 робочих дні (8 год.); з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року – 4 робочих дні (8 год.); з 01.10.2018 року по 23.10.2018 року – 2 робочих дні (4 год.). так, за час затримки розрахунку при звільненні відповідач має сплатити позивачу середній заробіток у розмірі 2150 грн. 72 коп. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн. відповідач зазначає, що причиною неможливості провести остаточний розрахунок з працівниками при звільненні є накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача виконавчою службою. На даний час розпочата процедура визначення вартості майна відповідача з метою подальшої реалізації через систему електронних торгів, що дозволить розрахуватись в першу чергу із звільненими працівниками. З метою спрямування грошових коштів виключно на виплату заробітної плати та враховуючи, що грошові кошти, присуджені стороні в рахунок відшкодування моральної шкоди не є складовою заробітної плати, відповідач просить суд зменшити розмір моральної шкоди до 1000 грн.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів та зі згоди позивача, суд уважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно відомостей з трудової книжки ОСОБА_1, остання 20.10.2003 року була прийнята до АТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» головним економістом та 07.05.2018 року на підставі наказу №52-к звільнена із займаної посади в порядку переведення на ТОВ «Укрмонтажспецбуд» (а.с.11-14,15).

07.05.2018 року позивач звернулась до керівника ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» із заявою про видачу їй належно оформленої трудової книжки та проведення остаточного розрахунку у строки зазначені у статті 116 КЗпП України (а.с.16).

Згідно довідки ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» №226 від 25.06.2018 року, заборгованість по заробітній платі позивача складає 16253 грн. 91 коп. (а.с.17).

Згідно довідки ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» №227 від 25.06.2018 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 391 грн. 04 коп. (а.с.18).

Відповідно наказу №23 від 05.03.2018 року «Про зміну в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу (дня)», з 07.05.2018 року на підприємстві ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД», для посад та професій згідно додатку №1, було встановлено неповний робочий день тривалістю 2 години на тиждень зі збереженням відповідно до ч. 3 ст. 53 КЗпП повного обсягу трудових прав працівників.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Нормами ст. 47 КЗпП України, встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України, визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, станом на день розгляду справи заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд уважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з невиплаченої заробітної плати у сумі 16253 грн. 91 коп. є обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, та не заперечувались представником відповідача, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальність.

Таким чином, приймаючи до уваги вказані положення чинного законодавства та факт нездійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні на момент ухвалення даного рішення, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 08 травня 2018 року.

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Формула для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена у п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, і є наступною: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума зарплати за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Абз. 1 п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1398 від 30.07.1999 року).

Представник відповідача заперечував щодо вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 14859 грн. 52 коп., в підтвердження чого надав наказ від 05.03.2018 року №23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу», у зв’язку із різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07.05.2018 року на підприємстві був установлений неповний робочий день тривалістю 2 години на тиждень, так:

-з 07.05.2018 року по 31.05.2018 року - 3 робочі дні (6 годин);

-з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року - 4 робочі дні (8 годин);

-з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року - 5 робочих днів (10 годин);

-з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року - 4 робочі дні (8 годин);

-з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року - 4 робочих днів (8 годин);

-з 01.10.2018 року по 17.10.2018 року - 2 робочі дні (4 години).

Тому, на думку відповідача, на підставі викладеного середньо-годинна заробітна плата позивача складає 40 грн. 63 коп., виходячи з розрахунку 391 грн. 04 коп. (середньоденна заробітна плата позивача) / 8 (кількість робочих годин), а тому середній заробіток позивача становить із розрахунку (середньоденна заробітна плата * 4 (кількість робочих годин), так у травні 2018 року - 195 грн. 52 коп., у червні 2018 року - 391 грн. 04 коп., у липні 2018 року - 488 грн. 80 коп., у серпні 2018 року - 391 грн. 04 коп., у вересні 2018 року - 391 грн. 04 коп., у жовтні 2018 року - 293 грн. 28 коп.

Однак, суд не бере до уваги вказаний розрахунок, оскільки в матеріалах справи міститься довідка №227 від 25.06.2018 року надана позивачу відповідачем, якій суд надає доказове значення та згідно якої середньоденна заробітна плата позивача становила 391 грн. 04 коп., тому з урахуванням наказу від 05.03.2018 року №23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу» та графіку роботи на підприємстві з 07.05.2018 року сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні складає 9776 грн. (391 грн. 04 коп. (середньоденна заробітна плата) * 25 (кількість робочих днів за період з 08.05.2018 року по 31.10.2018 року (по день фактичного винесення рішення суду), з яких з 08.05.2018 року по 31.05.2018 року - 3 робочі дні, з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року - 4 робочі дні; з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року - 5 робочих днів; з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року - 4 робочі дні; з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року - 4 робочі дні; з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року - 5 робочі дні)).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктами 2-4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 року №159, визначено, що компенсація втрати грошових доходів, серед яких заробітна плата, проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати наданий позивачем здійснено відповідно до вимог вищевказаного законодавства, з урахуванням індексу споживчих цін за місяці невиплати вчасно заробітної плати, та становить 70 грн. 76 коп.

Щодо вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди, суд уважає, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, оскільки внаслідок звільнення позивач страждала у зв'язку з втратою роботи, що потягло зміну життєвого укладу, знаходилася у скрутному матеріальному становищі, отже зазнала моральних страждань.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та ступеню душевних страждань, яких зазнала позивач внаслідок звільнення, їх тривалості, тяжкості, вимушених змін у її життєвих обставинах та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням цих обставин та того, що з моменту звільнення пройшло близько 5 місяців, суд уважає за необхідне відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 1000 грн. за рахунок відповідача.

Відтак, зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Разом з тим, на підставі ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно до п. 1. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд уважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1409 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 53, 115, 116, 117, 233 КЗпП, Законом України «Про оплату праці», Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» (ЄДРПОУ 01239186, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість з невиплаченої заробітної плати у сумі 16253 грн. 91 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 9776 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати у сумі 70 грн. 76 коп., моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України допустити рішення в частині стягнення заробітної плати до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зПриватного акціонерного товариства «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» (ЄДРПОУ 01239186, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 10) в дохід держави судовий збір у розмірі 1409 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно вимог ст. 285 ЦПК України, та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Попов.

Повне рішення складено 05 листопада 2018 року.