Рішення № 78254249, 21.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 р. Справа№805/3711/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,

секретаря судового засідання Соколової С.О.,

за участю:

представника позивача: не з'явися

представник відповідача Пономарьова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС Донецької області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) про списання заборгованості по орендній платі за землю у сумі 35 657, 32 грн., суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_2 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі відповідач, Маріупольська ОДПІ) із позовом про зобов'язання Маріупольської ОДПІ списати з ФОП ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за землю в сумі 35 657,32 грн. за період з 14.04.2014 по 25.04.2015 рік.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на необхідність застосування податковим органом, у спірний період, норми ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (надалі закон 1669), оскільки земельна ділянка щодо якої нараховано заборгованість з орендної плати знаходиться на непідконтрольній території, а саме м. Донецьк, згідно переліку, затвердженого розпорядженням КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, та від 02.12.2015 № 1275-р. При цьому, звертає увагу суду, що неодноразово звертався до податкового органу із заявами про списання такої заборгованості, проте відповіді не отримував. Зазначає, що визначене ним у податковій декларації за 2014 рік зобов'язання з орендної плати не може вважатись узгодженим. Тому податковий орган, визначаючи розмір орендної плати позивачу, за період з 14.04.2014 по 25.04.2015 мав враховувати як правильні нульові показники податкової звітності позивача, оскільки позивач звільнений від сплати в силу закону.

23.06.2018 до суду відповідачем надано відзив на позовну заяву за змістом якого відповідач зазначає, що згідно даних інтегрованої картки платника станом на 23.06.2018 року у ФОП ОСОБА_2 наявний податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 35 657,32 грн., який самостійно узгоджений платником, як встановлено пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України). В свою чергу, відповідно до пп.37.3.4 п.37.3 ст. 37 ПК України підставою для припинення податкового обов'язку, крім його виконання є, зокрема, скасування податкового обов'язку у передбачений законом спосіб, проте станом на даний момент доказів припинення податкового обов'язку позивачем не надано.

Ухвалою суду від 06 серпня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі.

28 серпня 2018 року позивачем до суду надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить зобов'язати Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) ФОП ОСОБА_2 шляхом виключення суми основного платежу (недоїмки) в розмірі 35 657,32 грн.

Ухвалою суду від 28 серпня 2018 року замінено відповідача Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області на належного відповідача у справі ГУ ДФС у Донецькій області

У зв'язку із зверненням ГУ ДФС із клопотанням про розгляд справи спочатку, розгляд справи вирішено здійснювати спочатку.

20 вересня 2018 року до суду надійшов відзив ГУ ДФС у Донецькій області на позовну заяву, за змістом якого відповідач проти позову заперечує та зазначає про наступне.

Згідно інтегрованої картки платника у ФОП ОСОБА_2 наявний податковий борг з орендної плати у розмірі 35 657,32 грн. Доказів припинення вказаного податкового обов'язку позивачем не надано. При цьому законодавчі підстави для списання податкового боргу, що обліковується за позивачем наразі відсутні.

Крім того, відповідач вважає, що повноваження податкового органу щодо списання податкового боргу є дискреційними та належать до його виключної компетенції, а тому у суду відсутні повноваження втручатися у останні.

Позивач звертався до суду із клопотаннями про розгляд справи за його відсутності від 24.09.2018, від 22.10.2018, від 09.11.2018, при цьому просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі, розгляд справи відкладено на 13 листопада 2018 року.

У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному розгляд справи відкладено на 21 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 21 листопада 2018 року підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 21 листопада 2018 року проти чого відповідач не заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, з мотивів, викладених у відзиві та просив у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення у справі, суд встановив наступні обставини справи.

ФОП ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1, місцезнаходження, 61107, АДРЕСА_1.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань дата запису: 31.10.2017, номер запису: 24800060002199818, стан суб'єкта: припинено.

25.04.2013 року між Донецькою міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір користування земельною ділянкою № 8/5659.

Відповідно до вказаного договору позивач отримав у користування земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3.

Пунктом 3 договору передбачено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та реєстрації в управління земельних ресурсів Донецької міської ради та діє до моменту оформлення та державної реєстрації права на земельну ділянку відповідно до діючого законодавства, але не більше 2 (двох) років. (а.с.21-22).

Даний договір зареєстрований в управлінні земельних ресурсів Донецької міської ради від 25.04.2013 за №8/5659.

ФОП ОСОБА_2 подано декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014 рік від 19.02.2014 № 1400006406, де визначено розмір орендної плати на 2014 рік у сумі 61 080,80 грн. (а.с. 13-16)

13.04.2017 до податкового органу надійшла уточнююча декларація з орендної плати за землю за базовий звітний період 2014 рік, де у рядку 612 нараховано до зменшення податкового зобов'язання за 2014 рік визначено суму 35 630,45 грн. (а.с.10-12).

Позивач звертався до податкового органу із заявами від 01.09.2014 та від 12.04.2017 про списання безнадійного податкового боргу, який виник у ФОП ОСОБА_2 з орендної плати за червень, липень 2014 року та списання боргу, що буде виникати у майбутньому, у зв'язку із продовженням форс-мажорних обставин в регіоні до припинення таких обставин та стабілізації ситуації в Донецькій області. (а.с. 17-18).

Листом-повідомленням від 21.12.2017 № 31929/10/05-19-62-08 Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області повідомила ФОП Василенко, що направлена декларація з плати за землю за 2014 рік (вх. № 2477/ФОП від 20.12.2017) подана з порушенням ст. 102 ПК України. Також зазначено, що на попереднє звернення щодо прийняття уточнюючої звітності з плати за землю за базовий звітний (податковий) період 2014 (вх..№5128/10 від 13.04.2017) 21.04.2017 рекомендованим листом № 16863/10/05-66 була направлена відповідь з відмовою у прийнятті вказаної звітності з причини перевищення строку давності для подання уточнюючого документу, рекомендований лист повернуто за закінченням терміну зберігання, з причин неможливості особистого вручення. (а.с. 19).

Листом від 06.04.2018 № 011-77 Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області у відповідь на лист від 20.03.2018 про надання інформації повідомила ФОП ОСОБА_2 про наявну заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 35 657,32 грн. (а.с. 20)

При дослідженні судом індивідуальної картки платника ФОП ОСОБА_2, станом на 30.01.2015 обліковується заборгованість у розмірі 35 657,32 грн., яка виникла на підставі самостійно визначеного зобов'язання за декларацією від 19.02.2014 № 1400006406, за період 30.06.2014-30.12.2014 (а.с. 30-31).

Доказів відсутності вказаної заборгованості станом на дату вирішення судом справи, відповідачем не надано.

Надані сторонами справи письмові докази перелічені вище, досліджені судом у порядку ст.ст. 211, 217 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - орендна плата) - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Стаття 288 ПК України регламентує, підстави, суб'єктів, об'єкт оподаткування, податковий період та порядок сплати орендної плати (застосовується, в редакції чинній станом на період виникнення у позивача податкового зобов'язання з орендної плати)

Пункт 288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Пункт 288.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Пункт 288.3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пункт 288.7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З облікової картки платника судом встановлено, що заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 35 657,32 грн. сформувалась на підставі декларації від 19.02.2014 №1400006406 за період з 30.06.2014 по 30.01.2015.

Пунктом 54.1 ст.54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач подав до Північного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області уточнену декларацію з плати за землю за 2014 вх.№2477/ФОП від 20.12.2017 та вх.№5128/10 від 18.04.2017, якою зменшено податкове зобов'язання з орендної плати за землю на суму з 01.06.2014 по грудень 2014 у сумі 35630,45.

Листом-повідомлення про відмову у прийнятті звітності від 21.12.2017 вказана податкова звітність не прийнята з підстав перевищення строку давності для подання уточнюючих декларацій.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Доказів щодо здійснення відповідачем заходів погашення податкового боргу відносно позивача до суду не надано.

Пунктами 102.1, 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

У відповідності до пп. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України безнадійним, зокрема, є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом. При цьому, на виконання п. 101.5 ст. 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Так, механізм списання податкового боргу визначається Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 577 від 10.10.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376.

Згідно п. 2.1 зазначеного Порядку, під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти: 1) податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута; 2) податковий борг фізичної особи, яка: визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або понад 720 днів перебуває у розшуку; 3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України; 4) податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

На виконання пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 Порядку (виникнення податкового боргу внаслідок форс-мажорних обставин), платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (в тому числі відносно податкового боргу по якому минув строк позовної давності), орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційної системи не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, на переконання суду, обов'язок платника податків подавати органу доходів і зборів заяву про списання безнадійного податкового боргу та документи, що підтверджують цей борг, виникає лише в разі списання податкового боргу, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). В інших випадках, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав, приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, без надання платником податків документів, що підтверджують цей борг.

Отже, списання податковим органом безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, мало здійснюватися органами державної податкової служби самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, або за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що податковий борг ФОП ОСОБА_2 в розмірі 35 657,32 грн. виник на підставі декларації з орендної плати за землю за 2014 рік та включає в себе період червень - грудень 2014. Станом на момент звернення позивачем із даним позовом до суду - 23.05.2018 року, строк, встановлений ПК України протягом якого такий податковий борг міг бути стягнений (1095 днів) закінчився, а отже останній набув статусу безнадійного податкового боргу стосовно якого минув строк давності, визначений ст. 102 ПК України.

Відсутність сертифікату про настання форс-мажорних обставин та не звернення позивача до податкового органу із відповідною заявою про списання безнадійного податкового боргу, не змінює факту закінчення строків давності щодо такого боргу, отже його має бути списано як такий, стосовно якого минув строк давності, визначений ст. 102 ПК України і, як вже зазначалось вище, за ініціативою податкового органу.

Також суд звертає увагу, на той факт, що подана позивачем уточнююча декларація (отримана податковим органом 13.04.2017, про що зазначено у листі відповіді від 21.12.2017) залишена без розгляду на підставі ст. 102 ПК України (а.с. 20), оскільки при наданні звітності перевищено строк давності для подання уточнюючого документу, а тому абз. 2 п. 102.1 ст. 102 ПК України відповідно до якого у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку, в даному випадку застосований бути не може.

Відповідно до додатку 2 до Наказу ДФС України від 19.10.2016 № 875 «Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС» (у редакції наказу від 06.02.2017 № 57) за змістом функції/процедури № 1.163. «Відстрочення, розстрочення та реструктуризація грошових зобов'язань та/або податкового боргу, а також недоїмки зі сплати єдиного внеску, списання безнадійного податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску» віднесено до компетенції структурних підрозділів ГУ ДФС. Відповідно до функції/процедури № 1.163.1 на структурні органи ГУ ДФС покладено прийняття рішень щодо списання податкового боргу та недоїмки із сплати єдиного внеску.

На підставі викладеного суд вбачає, що належним відповідачем у справі щодо позовних вимог про зобов'язання списати безнадійний податковий борг є ГУ ДФС у Донецькій області.

Суд також бере до уваги посилання позивача на факт перебування земельної ділянки в зоні АТО та відповідне правове регулювання у даній частині спору.

Проте встановлення даних обставин не змінює той факт, що у будь-якому випадку податковий борг, що обліковується за позивачем має бути списаний у порядку передбаченому для безнадійного.

Щодо дискреційних повноважень, суд зазначає наступне.

Положення Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, прийнятої на 316-1 нараді заступників Міністрів передбачено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У п. 45 Доповіді Венеціанської комісії щодо Верховенства права, серед іншого, зазначено, що «Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції.

Положення Наукового висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, (розміщений на сторінці Касаційного адміністративного суду офіційного веб-сайту Верховного Суду) передбачають наступне:

- повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних атах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Зі свого боку суд, проаналізувавши положення п.101.5 ст. 101 ПК України, та названі вище положення «Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376, констатує відсутність свободи розсуду у податкового органу щодо списання безнадійного податкового боргу, у випадку набуття останнім такого статусу, це робиться в автоматичному режимі з дотриманням передбачених процедур.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на наявність дискреційних повноважень у відповідача щодо списання спірної у справі заборгованості визнається судом необґрунтованим.

Визначаючись із способом задоволення позовних суд виходить із наступного.

Дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

Забезпечуючи реалізацію ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97) та відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає, що ефективним засобом захистом порушених прав позивача буде визнання бездіяльності ГУ ДФС у Донецькій області щодо списання безнадійного податкового боргу ФОП ОСОБА_2 у розмірі 35 657, 32 грн. за період з 30.06.2014 по 30.01.2015, відповідно даних ІКП платника (інших даних про розмір заборгованості судом не встановлено та відповідно до розміру позовних вимог) протиправною та зобов'язання ГУ ДФС у Донецькій області списати зазначену заборгованість як безнадійну.

Так як, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплаті судового збору, здійснені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 КАС України).

Керуючись п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1), до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) про списання заборгованості по орендній платі за землю у сумі 35 657, 32 грн., - задовольнити.

Визнати бездіяльність ГУ ДФС у Донецькій області щодо списання безнадійного податкового боргу ФОП ОСОБА_2 у розмірі 35 657, 32 грн. за період з 30.06.2014 по 30.01.2015, відповідно даних ІКП платника протиправною.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області списати з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) заборгованість по орендній платі в сумі 35 657, 32 грн. за період з 14.04.2014 року по 25.04.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 21 листопада 2018 року, повний текст рішення виготовлений 30 листопада 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.