Рішення № 78253615, 03.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 804/1000/16

№ 2-а/183/43/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Сороки О.В.

секретаря - Дем'яненка Р.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, адміністративну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро до Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Дніпропетровська обласна державна адміністрація про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

за участю учасників справи:

представників позивача Лукашевич Н.В., Сулими В.Я.,

Ємельянової О.В., Осипенко Д.Г.,

представників відповідача Ковальчук Т.Я., Таран Ю.В.,

Гарнік О.О. Жилінського В.С.,-

в с т а н о в и в:

22 лютого 2016 року Квартирно-експлуатаційний відділу м. Дніпро (далі КЕВ м. Дніпро) звернулися до суду з позовом до Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 09 від 22.12.2015 року; № 01 від 25.11.2015 року та рішення № 10-1/VІІ від 25.11.2015 року;

- зобов'язати Гвардійську селищну раду Новомосковського району повторно розглянути звернення КЕВ м. Дніпропетровська від 18.09.2015 року № 2551/0/112-15, від 18.12.2015 року № 5049, № 5050, № 5051 щодо встановлення тарифів на послуги теплопостачання з прийняттям рішення, яким встановити тариф на теплову енергію для надання послуг з теплопостачання по котельні ДКВР 10/13 КЕВ м. Дніпропетровська, на опалювальний період 2015-2016 роки для бюджетних, інших споживачів та передбачити компенсацію КЕВ м. Дніпропетровська різницю тарифів для населення з 15.10.2015 року, для бюджетних та інших споживачів з 09.12.2015 року, яку здійснити до закінчення опалювального періоду 2016-2017 рік;

- встановити контроль за виконанням рішення шляхом зобов'язання Гвардійської селищної ради Новомосковського району в десятиденний строк надати звіт про виконання судового рішення;

- а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що на підставі укладених договорів зі споживачами позивач здійснює господарську діяльність з теплозабезпечення в смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області. Відповідно до постанови КМУ № 869 від 01.06.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» для встановлення одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання ліцензіат подає уповноваженому органові у друкованому та електронному вигляді заяву і розрахунки тарифів на плановий період, за встановленими такими органами формами, з відповідними розрахунками, підтвердженими матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.

У зв'язку із значним подорожчанням складових тарифів на теплову енергію КЕВ м. Дніпро зверталося до Гвардійської селищної ради з відповідними листами з проханням прийняти рішення щодо встановлення тарифів на послуги з теплопостачання споживачам смт. Гвардійське на опалювальний період 2015-2016 роки.

Однак, рішенням Гвардійської селищної ради від 25.11.2015 року № 01, а також рішенням від 22 грудня 2015 року № 09, було відмовлено позивачу у погодженні та встановленні тарифів на послуги теплопостачання споживачам, у зв'язку з тим, що КЕВ м. Дніпро, на думку відповідача, не є являється виконавцем послуг з централізованого опалення; розрахунок тарифу розраховано не для підприємства в цілому, а для окремого населеного пункту; відсутність повноважень на таке звернення у селищної ради; відсутність у поданих документах висновку компетентної організації щодо економічної обґрунтованості витрат та відсутність у селищній раді фахівців здатних провести перевірку обґрунтованості витрат.

Позивач зазначає, що являється ліцензіатом та надав до Гвардійської селищної ради документи на підтвердження цього, а також надав розрахунки тарифів, у зв'язку з чим надання відмови в погодженні тарифів з причин, не пов'язаних із обґрунтованістю економічної складової поданих розрахунків, позивач вважає перевищенням повноважень. Відносно відсутності повноважень та затвердження тарифів у селищної ради, відсутності у поданих документах висновку компетентної організації економічної обґрунтованості витрат та відсутність у селищній раді фахівців, здатних провести перевірку обґрунтованості витрат, позивач зазначає, що 09.07.2015 року рішенням Гвардійської селищної ради № 27,28 погоджувалися тарифи на теплову енергію для надання послуг з теплопостачання по котельні ДКВР 10/13 КЕМ м Дніпропетровська на опалювальний період 2015-2016 роки для бюджетних та інших споживачів, що підтверджує наявність у відповідача даних повноважень. До того, ж у Гвардійській селищній раді у штаті наявна фінансова - економічна група, до складу якої входять відповідні фахівці, які здатні провести перевірку обґрунтованості витрат, оскільки 09.07.2015 року відповідачем вже приймалися вищезазначені рішення, та надання висновку щодо економічної обґрунтованості витрат від КЕВ м. Дніпропетровська не вимагалося.

З метою вирішення даного питання позивач звертався до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка в свою чергу 18.09.2015 року зверталася з відповідним листом до Гвардійської селищної ради, в якому повідомлялося, що дане питання входить до їх повноважень і просила розглянути можливість встановлення економічно обґрунтованого тарифу на послуги теплопостачання.

У зв'язку з неприйняттям Гвардійською селищною радою рішення щодо встановлення тарифів на теплову енергію, позивач, який є державною бюджетною установою, несе значні збитки.

Зазначені рішення, на думку позивача, прийняті з порушенням спеціальних законів, що регулюють діяльність у цій сфері, тому позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

02 вересня 2016 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Гончаровою І.А. відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 11 серпня 2016 року позовну заяву було залишено без руху, позивачеві надано строк для усунення недоліків. 08 листопада 2016 року відповідною ухвалою провадження у справі було поновлено.

13 грудня 2016 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, за клопотання представника відповідача для надання додаткових доказів по справі, провадження у справі зупинено до 01 лютого 2017 року. Відповідною ухвалою від 02 березня 2017 року було поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 02 березня 2017 року провадження у справі зупинено до 04 квітня 2017 року, у зв'язку з необхідністю підготовки додаткових доказів по справі. 07 червня 2017 року відповідною ухвалою поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 07 червня 2017 року, провадження у справі зупинено до 14 червня 2017 року, у зв'язку з необхідністю підготовки додаткових доказів по справі. 14 червня 2017 року відповідною ухвалою поновлено провадження у справі.

14 червня 2017 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд виніс ухвалу про передачу за підсудністю даної адміністративної справи на розгляд Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

26 вересня 2017 року до канцелярії Новомосковського міськрайонного суду надійшла зазначена адміністративна справа, за результатами автоматизованого розподілу справа передана в провадження судді Сороки О.В.

У відповідності до п.10 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України № 2147- VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Кодексом, в зв'язку з чим судом здійснюється розгляд справи за правилами п.2 ч.1 ст. 263 КАС України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов в повному обсязі, посилалися на підстави звернення до суду, викладені в адміністративному позові, просили суд задовольнити вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що КЕВ м. Дніпро являється державною військовою установою, тому вважають, що у селищної ради відсутні повноваження щодо встановлення йому тарифів на комунальні послуги, які надає не комунальна установа. У своїх письмових запереченнях проти позову відповідач зазначає, що одним із документів, що використовувалися під час проведення розрахунків тарифів, являється висновок щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат під час формування тарифу з теплопостачання, який не був наданий КЕВ м. Дніпропетровська. Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про житлово-комунальні послуги» не надають повноваження селищним радам перевіряти розрахунки, подані підприємствами на затвердження тарифів у сфері житлово-комунальних та комунальних послуг, на предмет їх економічної обґрунтованості. Більш того, штатний розпис Гвардійської селищної ради не передбачає фінансово-економічного відділу, про що позивач зазначає у своєму позові, який би міг здійснити таку перевірку. Проте, управління економіки, бюджету та фінансів функціонують в органах місцевого самоврядування та органах виконавчої влади на місцях (адміністраціях) обласного рівня. Більш того, стаття 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що до повноважень Ради Міністрів АРК, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема і здійснення конторою цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторинг стану розрахунків за них, а також вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг. Оскільки ліцензія позивача на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії видані Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, тому органом правомочним встановлювати тарифи на послуги з теплопостачання для КЕВ м. Дніпропетровська є орган місцевого самоврядування обласного рівня. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до листа Будинкоуправління №1 Гвардійської КЕЧ району від 04.10.2016 року, Договори від 01.03.2013 року №42 та від 01.10.2015 року № 31, укладенні між Будинкоуправлінням №1 (споживач) та КЕЧ м. Дніпропетровська (теплопостачальна організація) на предмет постачання КЕВ м. Дніпропетровська Будинкоуправлінню №1 теплової енергії, яке в свою чергу виконує функцію теплопостачальної організації перед квартиронаймачами, згідно укладених договорів, припинили свою дію 30.04.2016 року. Між тим, на сьогоднішній день позивач не уклав договори на теплопостачання ні з Будинкоуправлінням №1, ні з квартиронаймачами смт. Гвардійське, тому згідно Законів України «Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги» не має фактичних підстав для надання послуг з теплопостачання в селищі Гвардійське.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, не оспорено сторонами, що на підставі ліцензій, які видані Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 28 лютого 2014 року, Квартирно-експлуатаційному відділу м. Дніпропетровська надається право на здійснення господарської діяльності з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії (т.1 а.с. 72-74).

Даних про наявність укладених договорів зі споживачами - мешканцями смт.Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області суду не надано, матеріали справи містять інформацію Будинкоуправління № 1 Гвардійської КЕЧ району, у відповідності до якої 01.10.2013 року та 01.10.2015 року між Будинкоуправлінням № 1 та КЕВ м.Дніпропетровська укладено договори, відповідно № 42 та № 31, на постачання теплової енергії для мешканців смт. Гвардійське. 30.04.2016 року строк дії договорів закінчився.

В розумінні ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичної чи юридичної особи у забезпечення холодною і гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням , опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до ч.3 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Таким чином, виконавцем послуг з теплопостачання в смт.Гвардійське Новомосковського району станом на грудень 2015 року являвся КЕВ м.Дніпро, однак даних про укладення договорів з надання послуг з централізованого опалення у будь-якому багатоквартирному будинку, що розташований на території смт.Гвардійське Новомосковського району, суду не подано.

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпро є ліцензіатом на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, про що свідчать відповідні ліцензії, видані 30.01.2014 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (т.1 а.с. 72-74)

Судом встановлено, що 21.09.2015 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська звернувся до Гвардійської селищної ради з листом №4417, а в подальшому повторно з листами від 22.10.2015 року № 4417, від 08.12.2015 року № 5049, №5050, № 5051, в яких, у зв'язку зі зміною цін на електроенергію та на природний газ для виробництва теплової енергії, зростанням рівня заробітної плати, а також з метою приведення тарифів на теплову енергію до економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання, порушував перед відповідачем питання щодо розгляду та встановленню одноставкового тарифу на теплову енергію для надання послуг з теплопостачання для населення, бюджетних організацій та інших споживачів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV визначено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частиною 3 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633 - IV встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово - комунальних послуг, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 року № 869, якою у тому числі затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Саме цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води (п. 1 Порядку).

Цей же Порядок застосовується під час встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Реалізація цього Порядку на практиці дозволяє запровадити механізм розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на підставі державних, галузевих норм і нормативів на житлово - комунальні послуги для підприємств усіх форм власності, забезпечує єдині принципи та методичні основи формування тарифів, вводить єдину класифікацію витрат, які включаються до складу повної собівартості житлово-комунальних послуг, запобігає включенню до складу тарифів витрат, безпосередньо не пов'язаних з наданням таких послуг.

Відповідно до абзаців 1 ч. 2 ст. 31 Закону № 1875-IV виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово - комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Такими уповноваженими органами є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та органи місцевого самоврядування.

В даному випадку, до повноважень Комісії віднесено встановлення тарифів на комунальні послуги (тарифи на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

В свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на комунальні послуги для решти підприємств, які не підпадають під регулювання Комісії.

У відповідності до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Дійсно, ці повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Частиною 10 статті 31 Закону № 1875-IV визначено, що у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів.

Отже, у випадках зазначених у ч. 10 ст. 31 Закону № 1875-IV, на орган місцевого самоврядування, як на орган, що уповноважений здійснювати встановлення тарифів, покладався обов'язок затвердження проведеного квартирно-експлуатаційним відділом м.Дніпро коригування складових встановленого тарифу.

Між тим, у відповідності до Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпро (т.1 а.с. 64-68) останнє являється державною військовою бюджетною установою та є юридичною особою, за своєю структурою підпорядковується за територіальним принципом Південно-Східному територіальному КЕУ, яке, в свою чергу, призначене для реалізації у військових силах, дислокованих у межах відповідальності територіального квартирно-експлуатаційного управління, державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення.

Статтею 13 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення тарифів для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, існувала прогалина у діючому законодавстві, внаслідок чого орган місцевого самоврядування - Гвардійська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, не маючи на окремій адміністративній території комунального господарства, яке надавало б послуги з теплопостачання, за своїм територіальним визначенням являється органом місцевого самоврядування, який зобов'язаний здійснювати встановлення тарифів на теплову енергію, однак за своїм компетеційним розподілом повноважень з приводу затвердження тарифів та коригувань до них, визначеним ст. 13 Закону України «Про теплопостачання», позбавлений був можливості погоджувати тарифи з підприємством, яке не відноситься до їх комунальної форми власності.

При цьому слід звернути увагу на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпро здійснює свою діяльність у сфері житлово-комунальних послуг не тільки на території окремого населеного пункту - смт.Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області. Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджений постановою від 01.06.2011 року № 869 Кабінетом Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», повинно забезпечити єдині принципи та методичні основи формування тарифів, однак реалізація такого принципу Гвардійською селищною радою Новомосковського району станом на грудень 2015 року, на думку суду, є не можливим, з підстав зазначених вище.

Слушним є також посилання представників відповідача на ту обставину, що постанова Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869, у пункті 49 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання передбачає подання певного переліку документів для встановлення одноставкових тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Серед переліку таких документів є розрахунок економічно обґрунтованих планових витрат під час формування тарифу на послуги з теплопостачання, який, як не оспорено позивачем не надавався ним відповідачеві при поданні відповідних заяв.

Між тим, слід звернути увагу на постанову Кабінету Міністрів № 269 від 17.07.2014 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою внесено зміни до Порядків формування тарифів на житлово - комунальні послуги в частині скасування вимог стосовно отримання підприємствами, які не є ліцензіатами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, висновків Держінспекції щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат, пов'язаних з виробництвом/наданням окремих видів житлово - комунальних послуг.

Частиною 10 статті 31 Закону № 1875-IV визначено, що у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів.

Отже, у випадках зазначених у ч. 10 ст. 31 Закону № 1875-IV, на орган, що уповноважений здійснювати встановлення тарифів, покладається обов'язок затвердження проведеного відповідним підприємством коригування складових встановленого тарифу.

Закон України «Про місцеве самоврядування» та «Про житлово-комунальні послуги» не наділяє селищну ради повноваженнями на перевірку таких розрахунків, внаслідок чого Гвардійська селищна рада позбавлена можливості погодити тарифи на перевірити їх на предмет економічної обґрунтованості. В свою чергу, стаття 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» забезпечує відповідну обласну державну адміністрацію можливість здійснення контролю цін та тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторити стан розрахунків за ними.

У відповідності до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість пред'явлених вимог до Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області та відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72-80, 139, 242-246 КАС України, ст. 19, 124 Конституції України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про житлово - комунальні послуги», суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Квартирно-експлуатаційному відділу м. Дніпро у задоволенні адміністративного позову до Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Дніпропетровська обласна державна адміністрація про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.