Рішення № 78253423, 03.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Справа № 160/7911/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2018 ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області щодо неприйняття рішення за заявою від 14.06.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (нкпп НОМЕР_1) щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд по вул. Центральна ім. Грищенка н/б на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області;

- зобов'язати Китайгородську сільську раду Царичанського району Дніпропетровської області на засіданні чергової сесії повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (нкпп НОМЕР_1) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд по АДРЕСА_1 на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо роз'яснення підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкиу власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд по АДРЕСА_1 на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області.08.10.2018 відповідач повідомив позивача про порядок винесення питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за прийняття поставленого питання не проголосував жодний депутат, а тому рішення не було прийнято. Позивач дану бездіяльність вважає необґрунтованою, оскільки вищевказаний проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки погоджений у встановленому законом порядку, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.10.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено у підготовче засіданні за правилами загального позовного провадження.

Позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представником відповідача до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що неприйняття рішення відповідачем щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд по АДРЕСА_1 на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області не є бездіяльністю. Оскільки на підставі поданих ОСОБА_1 документів за результатами розгляду постійної комісії з питань житлово - комунального господарства, земельних відносин, екології, будівництва, архітектури та комунальної власності, відповідно до частини 13ст.46, ст.. 47 та частини 2 та 3 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказане питання було внесено о на розгляд сесії сільської ради 23.02.2018 року та 25.06.2018, що підтверджуєься витягом з протоколу сесії Китайгородської сільської ради, однак після обговорення питання не набрало необхідної кількості голосів, що підтверджується результатами поіменного голосування, а тому рішення вважається не прийнятим.За результатами вказаного питання ОСОБА_2 було надіслано витчги з протоколів відповідни сесій та результати поіменного голосування разом із супровідним листами, що відповідає вимогам статтіс45 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 17.01. 2018 року №55. На думку представника відповідача, надання відповідей позивачу не є неправомірною бездіяльністю, оскільки здійснювалась у формі, передбаченій чинним законодавством, зокрема п.45 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади.Що стосується підстав, які є причиною відмови у затвердженні проекту землеустрою, представник відповідача зазначає, що відповідно до частини 13 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропозиції з питань на розгляд ради можуть вноситись сільським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом рад,частини 2 та 3 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймвється на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального скалду ради, крім випадків, передбачених цим Законом. В даному випадку після обговорення питання не набрало необхідної кількості голосів, що підтверджується результатами поіменного голосування, а тому рішення вважається не прийнятим.

З урахуванням викладеного, суд розглянув дану справу у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 19.02.2016 року рішенням шостої сесії сьомого скликання Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області №73-06/VII ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, орієнтовно площею 0, 25 га в АДРЕСА_1.

10.06.2016 року за №10/6-1 головним спеціалістом райдержадміністрації Царичанського району Дніпропетровської області головним архітектором району розглянуто та погоджено проект землеустрою.

31.08.2016 року рішенням 17 позачергової сесії сьомого скликання органу місцевого самоврядування за №184/17/VII внесено зміни щодо площі земельної ділянки, а саме:площу 0,25 га змінено на 0,10 га.

21.09.2015 року відділом Держгеокадастру у Царичанському районі Дніпропетровської області електронний проект землеустрою щодо відведення земельного ділянки у власність внесено до Державного земельного кадастру.

28.07.2017 року сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0, 10 га,землі комунальної власності.

23.02.2018 року відповідно до витягу з протоколу шостої сесії сьомого скликання органу місцевого самоврядування, позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у власність для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. У витязі з протоколу як підставу для відмови вказаний виступ депутатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, які поставили під сумнів законність поданих заявником документів, необхідних для затвердження проекту землеустрою. Член постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, земельних відносин, екології, будівництва, архітектури та комунальної власності ОСОБА_5 наголосив, що заявником подані усі необхідні документи, визначені чинним законодавством, що передбачені законодавством для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

20.03.2018 року позивач звернувся до голови Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області із заявою щодо роз'яснення підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

28.03.2018 року за № 314 позивача повідомлено про загальний порядок та підстави прийняття відповідних рішень депутатами місцевих рад. Повідомлено також, що звернення до відповідних органів щодо перевірки наданих документів направлене не було, що такої пропозиції не надходило від депутатів, що підтверджується витягом з протоколу сесії від 23.02.2018 року.

14.06.2018 року позивач звернувся до чергової сесії Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області із повторною заявою щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд по АДРЕСА_1 на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області. Вхідний номер 94 від 14.06.2018 року.

25.06.2018 року витягом з протоколу дванадцятої сесії сьомого скликання Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області позивача повідомлено про результати голосування, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність повторно відмовлено.

03.10.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання копії рішення від 25.06.2018 року щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою.

08.10.2018 року відповідач за вих. № 1078 повідомив позивача про порядок винесення питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. За прийняття поставленого питання не проголосував жоден депутат, у зв'язку з чим рішення прийнято не було.

Позивач не погоджуючись із бездіяльністю в затвердженні проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно вимог частин п'ятої, шостої та сьомої статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

За приписами частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз наведених положень Земельного кодексу України свідчить, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню у порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, після чого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на день звернення до суду) вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача бездіяльністю відповідача.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Суд зазначає, що Лист-відповідь від 08.10.2018 року за вих. № 1078 на заяву про затвердження проекту землеустрою сам по собі є фактом протиправної бездіяльності місцевої ради, оскільки відмова у затвердженні проекту землеустрою також повинна прийматися у формі рішення місцевої ради, а не листа. При цьому заява повинна бути розглянута місцевою радою в установленому порядку.

Згідно з п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97 ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97 ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Тобто, ані перша, а ні повторна заяви ОСОБА_1 не були розглянуті відповідачем в порядку, визначеному Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. №2768-111 та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 року справа №463/3375/15-а, адміністративне провадження №К/9901/15205/18.

Отже, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача, що полягає у неприйнятті відповідних рішень за результатами розгляду заяв позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою від 14.06.2018 року ОСОБА_2 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд по АДРЕСА_1 на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області.

Стосовно зобов'язання відповідача розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою слід зазначити наступне.

Пунктом «а» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно із статтею 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97 ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон - № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

З матеріалів справи видно, що відповідно до витягу з протоколу шостої сесії сьомого скликання органу місцевого самоврядування, позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у власність для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. У витязі з протоколу як підставу для відмови вказаний виступ депутатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, які поставили під сумнів законність поданих заявником документів, необхідних для затвердження проекту землеустрою. Член постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, земельних відносин, екології, будівництва, архітектури та комунальної власності ОСОБА_5 наголосив, що заявником подані усі необхідні документи, визначені чинним законодавством, що передбачені законодавством для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

25.06.2018 року витягом з протоколу дванадцятої сесії сьомого скликання Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області позивача повідомлено про результати голосування, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність повторно відмовлено.

Таким чином, суд зазначає, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд по АДРЕСА_1 на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_2 вже було розглянуто на скликанні Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, що підтверджується витягами з протоколів.

Окрім того, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.

Тобто суди не можуть підміняти інші органи влади та зобов'язувати уповноважений орган прийняти рішення визначеного судом змісту.

Отже, зобов'язання судом органів місцевого самоврядування розглядати питання про затвердження проекту землеустрою за відсутності відповідного волевиявлення таких органів є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності та управління землями, яке підлягає захисту.

Тако суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, зобов'язуючи Китайгородську сільську раду Царичанського району Дніпропетровської області на засіданні чергової сесії повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд по АДРЕСА_1 на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_2, суд втручається в дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень, які уповноважені приймати відповідні рішення, тоді як суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень щодо реалізації ним власних повноважень, наданих законодавством, тобто суд не приймає рішення з питань, віднесених до виключної компетенції відповідачів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави для зобов'язання відповідача на засіданні чергової сесії повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_2 - відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 78, 139, 241-246, 250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (вул. Китайгородська, 11, с. Китайгород, Царичанський район, Дніпропетровська область, 51030) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41826716) щодо неприйняття рішення за заявою від 14.06.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (нкпп НОМЕР_1) щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд по АДРЕСА_1 на території Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 (нкпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 352, 40 грн. відповідно до квитанції № 1/87 від 18.10.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко