Ухвала суду № 78253381, 30.11.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4002/15-к

1-кп/303/693/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: судді Носова В.В.(головуючого), суддів Маргитич О.І., Куропятник О.М.,

за участю секретаря судового засідання Гузо Н.Н.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника Андрейкович О.В., про повернення прокурору обвинувального акта від 09 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному 02 січня 2014 року до ЄРДР за № 12014070040000016 про обвинувачення ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч. 1 ст.366 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення прокурора Фотченко С. І.,

сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_2, захисника Андрейкович О.В., інших учасників: представників потерпілого: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 02 січня 2014 року до ЄРДР за № 12014070040000016 про обвинувачення ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч. 1 ст.366 КК України.

Захисник Андрейкович О.В. заявила клопотання, підтримане обвинуваченим ОСОБА_2, щодо повернення обвинувального акта прокурору на підставі п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, яке обґрунтувала тим, що дії прокурора та слідчого після повернення обвинувального акта є незаконними, дії ОСОБА_2 неправильно кваліфіковано, сформульоване обвинувачення є неконкретизованим та невірно викладені фактичні обставини.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечив щодо повернення обвинувального акта, посилаючись на те, що останній відповідає вимогам КПК України.

Представники потерпілого погодилися з позицією прокурора.

Вислухавши думки учасників судового провадження, перевіривши обвинувальний акт на предмет його відповідності вимогам ст. 291 КПК України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25 червня 2015 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070040000016 було складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч. 2 ст.366 КК України.

20 липня 2015 року обвинувальний акт надійшов до Мукачівського міськрайонного суду, який, розглянувши кримінальне провадження, 25.05.2017 року ухвалив вирок, який, 01 лютого 2018 року, було скасовано Апеляційним судом Закарпатської області та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

В подальшому, 07 березня 2018 року, Мукачівським міськрайонним судом під час підготовчого судового засідання прийнято рішення щодо невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України та повернуто його прокурору.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року, вищевказана ухвала суду від 07 березня 2018 року залишена без змін.

Судами встановлено, що формулювання (окрім того, що включає обвинувачення ОСОБА_5, в діяннях, які він не вчиняв та в діяннях, які не є протиправними) з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як передбаченого ч.4 ст. 191 КК України: привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, не узгоджується. Адже з нього не вбачається, що гроші, отримані ним від ОСОБА_3 були йому ввірені чи передані у його відання на законній підставі, або внаслідок повноважень, які він мав завдяки службовому становищу, знаходилися у його оперативному управлінні. Навпаки, в обвинуваченні стверджується, що ОСОБА_5, використав службове становище щоб їх отримати, а не для того, щоб привласнити.

Така суперечність обмежила обвинуваченого в передбаченому ч.3 ст. 42 КПК України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод праві бути детально поінформованим зрозумiлою для нього мовою про характер обвинувачення проти нього; потерпілого і цивільного позивача в передбаченому ст. ст. 56, 61 КПК України праві знати сутність підозри і обвинувачення, праві на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом; позбавило суд можливості забезпечити судовий розгляд з додержанням прав і законних інтересів обвинуваченого і потерпілого, об'єктивно розглянути кримінальне провадження, усунути суперечності між встановленими фактичними обставинами, формулюванням обвинувачення ОСОБА_5 і правовою кваліфікацією діянь, в яких він обвинувачується, правильно застосувати закон України про кримінальну відповідальність, ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Після повернення обвинувального акта, 09 жовтня 2018 року, ст. слідчим СВ Мукачівського РВП Гичкою І.В. виноситься постанова про перекваліфікацію, в той же день, повідомлено ОСОБА_5 про зміну підозри, додатково допитується ОСОБА_5 в якості підозрюваного, після чого потерпілий та підозрюваний ознайомлюються з матеріалами досудового розслідування, складається обвинувальний акт за зміненою підозрою від 09 жовтня 2018 року з ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, який вручається підозрюваному і захиснику та обвинувальний акт направляється до суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

З врахуванням вищенаведеного досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному 02.01.2014 року до ЄРДР за № 12014070040000016 закінчилося у липні 2015 року направленням складеного 25 червня 2015 року до суду обвинувального акта.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, окрім тих, що зазначені в ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, в кримінальному провадженні не допускається. Вказана позиція викладена в листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».

З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що 09 жовтня 2018 року слідчий, не маючи на то повноважень, без вказівок судів першої та апеляційної інстанції щодо проведення відповідних процесуальних дій, виносить постанову, змінюючи кваліфікацію кримінального правопорушення, повідомляючи про зміну підозри ОСОБА_7 та проводячи інші дії, які стосуються досудового розслідування з ОСОБА_7 як з підозрюваним, незважаючи на закінчення досудового розслідування ще у 2015 році.

При цьому, відповідно до обвинувального акта від 09 жовтня 2018 року, ОСОБА_7 висунуто обвинувачення на підставі повідомлення про зміну підозри від 09 жовтня 2018 року, в тому числі за ч. 4 ст. 190 КК України, який є особливо тяжким злочином, чим значно погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відноситься законність.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що за змістом і формою кримінальне провадження щодо ОСОБА_8, в тому числі обвинувальний акт від 09 жовтня 2018 року, як його завершальне процесуальне рішення, не відповідає вимогам КПК України через порушення органом досудового розслідування однієї із загальних засад кримінального провадження - законності, а відтак обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України.

Окрім цього, відповідно до п. 3 ч. 1 т. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості щодо потерпілого у кримінальному провадженні, при цьому за сформульованим обвинуваченням шкоду завдано ВАТ « Мукачівський агропромтранс», а за змістом обвинувального акта матеріальну шкоду завдано директору ОСОБА_3, із зазначенням місця проживання останнього.

Окрім цього, згідно із п. 7 ч. 1 т. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, при цьому за текстом акта «Директор ВАТ «Мукачівський Агропромтранс» ОСОБА_3, під дією довіри, будучи переконаним у виконанні зобов'язань висловлених ОСОБА_2, передав останньому грошові кошти в сумі 139000 гривень, які той в подальшому привласнив та витратив їх на власні потреби, а взяті на себе зобов'язання по доставці дизельного палива не виконав і не мав наміру їх виконувати, чим заподіяв ВАТ «Мукачівський Агропромтранс» матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, а саме які в двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто більше ніж 75600 гривень», тобто розміру шкоди в гривневому еквіваленті заподіяної безпосередньо ВАТ «Мукачівський Агропромтранс» сформульоване обвинувачення не містить.

Окрім цього, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування.

В порушення вищевказаних вимог до обвинувального акта додано ксерокопію уточненого цивільного позову від 30.03.2017 року, який підписано ОСОБА_3 як фізичною особою. При цьому в обвинувальному акті вказано, що цивільний позов подано директором ВАТ «Мукачівський Агропромтранс» ОСОБА_3 на суму 289953,00 гривні, а вищевказаний уточнений позов подано щодо відшкодування 1014808,00 гривень матеріальної шкоди. Дані розбіжності під час підготовчого судового засідання не зміг пояснити ані прокурор ані ОСОБА_3 При цьому наданий прокурором під час підготовчого судового засідання оригінал уточненого цивільного позову від 30.03.2017 року, за відсутності первинного позову поданого під час досудового розслідування, не усуває вищевказаних порушень.

Вищевказані порушення та розбіжності обмежують право обвинуваченого, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, бути детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер обвинувачення проти нього; право потерпілого і цивільного позивача, передбачене ст.ст. 56, 61 КПК України, знати сутність підозри і обвинувачення, отримати відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, що неможливо усунути в процесі судового розгляду, а тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору у зв'язку з невідповідністю останнього вимогам ст. 291 КПК України, на підставі п.3 ч.3 ст. 314 КПК України для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 291, п.3 ч.3 ст. 314, 368-372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт від 09 жовтня 2018 року у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2014 року за № 12014070040000016 про обвинувачення ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст. 190, ч. 1 ст.366 КК України повернути прокурору Мукачівської місцевої прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий Носов В.В.

Судді Маргитич О.І.,

Куропятник О.М.,