Рішення № 78253329, 27.11.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3085/17

Провадження № 2/307/405/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Цех Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Калинівська сільська рада та Тячівська державна нотаріальна контора про скасування рішення Калинівської сільської ради, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

16.02.2018 р. протокольною ухвалою суду ОСОБА_3 залучено до справи у якості відповідачки.

Посилається на те, що він проживає у будинку АДРЕСА_1, поряд з якою знаходиться земельна ділянка площею 0.0442 га., якою вони користуються більше 20 років, та яка також межує з дворогосподарствами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У 2017 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 у незаконний спосіб здійснила реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка перебуває у їх користуванні.

Відповідно до рішення № 835 від 25.04.2014 р. виконкомом Калинівської сільської ради було затверджено проект відводу землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0.1270 га.

Згідно акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками і землекористувачами від 23.09.2013 р., земельна ділянка ОСОБА_3 межує від А до Б землі загального користування (вулиця); від Б до В землі ОСОБА_4; від В до Г землі ОСОБА_5 та від Г до А землі ОСОБА_10.

Земельна ділянка позивача також межує з земельною ділянкою відповідачки, але він не підписував ніяких документів пов'язаних з погодженням меж.

Даний факт незаконної передачі земельної ділянки у власність відповідачки пов'язаний з тим, що між ними була домовленість про купівлю частини її земельної ділянки позивачем, площею 0.0442 га.

За цю частину земельної ділянки ОСОБА_3 отримала грошові кошти.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2016 р. відповідачка відчужила земельну ділянку ОСОБА_2 за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0.1270 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд у АДРЕСА_2.

Вважає, що відповідачка незаконно набула у власність земельну ділянку та відчужила її відповідачу, так як на частину земельної ділянки претендує позивач.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав суду заяву про розгляд справ у його відсутності. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився. Надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що рішенням 17-ої сесії 6-го скликання Калинівської сільської ради № 667 від 02.07.2013 р. ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту відведення у власність земельної ділянки площею 0.13 га., розташованої у АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

На підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування за замовленням ОСОБА_3 суб'єктом господарювання - виконавцем робіт землеустрою було розроблено проект із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0.1270 га., розташованої у АДРЕСА_2, та погоджено такий проект у відповідності з вимогами ЗК України

Рішенням 20-ої сесії 6-го скликання Калинівської сільської ради № 835 від 25.04.2014 р. було затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.1270 га., розташованої у АДРЕСА_2, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0.1270 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_2.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 06.10.2016 р., посвідченого Тячівською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1-401, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останній набув права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0.1270 га., розташовану у АДРЕСА_2, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Право власності відповідача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав, що стверджується інформаційною довідкою № 70278191 від 11.10.2016 р.

Відповідач є добросовісним набувачем земельної ділянки, по АДРЕСА_2, і не може бути позбавлений права власності на неї з використанням правового механізму визнання правочину недійсним, як це заявлено у позовній заяві.

Доводи позивача ОСОБА_1 про порушення його прав на земельну ділянку, площею 0.0442 га., якою він та його сім'я нібито користуються більше 20 років, та яка незаконно включена до складу земельної ділянки площею 0.1270 га., набутої у власність ОСОБА_3 за рішенням органу місцевого самоврядування та у подальшому відчуженої ОСОБА_2 не ґрунтуються на вимогах закону й фактичних обставинах справи.

Земельна ділянка площею 0.0442 га., чи будь-якої іншої площі, розташована біля будинку позивача, у натурі (на місцевості) позивачу ОСОБА_1 не відводилася, її межі не встановлювалися, жодних документів, які б підтверджували факт виникнення у позивача права власності чи користування на землю у розумінні вимог ст.ст. 22, 23 ЗК України 1990 року та ст.ст. 125, 126 ЗК України позивачу не видавалися, ним до суду не подано і такі документи відсутні.

Доводи позивача про те, що ним не підписувався акт погодження меж земельної ділянки від 23.09.2013 р. у складі відведення земельної ділянки площею 0.1270 га., у АДРЕСА_2, у жодному разі не свідчать про порушення його прав на землю, про незаконність оспорюваного позивачем рішення Калинівської сільської ради, недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки, а тому не можуть слугувати підставою для задоволення позову.

Докази про існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовленостей щодо купівлі позивачем спірної земельної ділянки також до матеріалів справи не додані.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлена належним чином.

Представники Калинівської сільської ради та Тячівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 з 2000 року по 2012 рік належав житловий будинок АДРЕСА_2, за яким закріплено земельну ділянку площею 0.33 га.

Позивач оспорює право власності на частину вказаної земельної ділянки.

З листа сільського голови Метелешко В.І. Калинівської сільської ради № 02-9/25 від 15.02.2018 р. вбачається, що після смерті ОСОБА_7, у 2012 році, спадкоємцем стала її донька ОСОБА_4 Рішенням Калинівської сільської ради було виділено земельні ділянки площею: 0.2500 га. ОСОБА_4 та 0.1270 га. її доньці ОСОБА_3 ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1, земельна ділянка в користування не передавалася, рішення про виділення земельної ділянки не приймалося.

Рішенням Калинівської сільської ради № 667 від 02.07.2013 р. ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0.13 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд у с. Калини.

25.04.2014 р. рішенням цієї ж сільської ради № 835 було затверджено проект відводу земельної ділянки із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідачки та передано у власність земельну ділянку ОСОБА_3, за кадастровим номером НОМЕР_1, площею - 0.1270 га., за адресою: АДРЕСА_2.

Після набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку на площею 0.1270 га., АДРЕСА_2, за кадастровим номером НОМЕР_1, вона відчужила її ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2018 р., про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення Калинівської сільської ради № 835 від 25.04.2014 р. та визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2018 р., обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні його сім'ї більше 20 років і вони домовилися з ОСОБА_9 про купівлю ним частини земельної ділянки.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 15 та ст. 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 12 частин 1-4 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ч.ч. 1, 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 42 ч. 1 п. 2 цього ж Кодексу визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

З приписів ст. 76, ст. 77 ч.ч. 1, 2, ст. 78, 79, 80 ч. 2, ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6, ст. 83 ч. 1 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 95 ч. 1 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач не з'являвся у судові засідання для надання особистих пояснень по суті спору, надані представником відповідачки письмові докази та наведені аргументи належними і достатніми доказами не спростував.

В якості доказів ОСОБА_1 надав рішення суду від 22.12.2008 р. про визнання за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, витяг про реєстрацію його права власності на вищевказане нерухоме майно в Тячівському РПТІ та документацію на підставі якої було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 Вказані докази підтверджують набуття права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3, але не містять ніяких відомостей про перебування цієї земельної ділянки у користуванні чи власності ОСОБА_1

Позивач посилається на те, що протягом 20 років земельна ділянка площею 0.1270 га., за адресою: АДРЕСА_2, перебувала у його користування.

Відповідно до ст. 23 та 24 ЗК України (в ред. від 18.12.1990 р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 116 ч. 1 та ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на час розгляду справи) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З вищевказаних норм та доказів наданих суду вбачається, що позивачем не доведено факту перебування у його власності чи у користуванні спірної земельної ділянки на правових підставах, які діяли протягом останніх двадцяти років, а отже його права чи законні інтереси ніким не порушувалися та не оспорювалися.

Розписка про передачу грошових коштів за спірну земельну ділянку, на яку посилається ОСОБА_1 до матеріалів справи не додана.

Не погодження позивачем з актом погодження меж земельної ділянки від 23.09.2013 р. не може бути підставою для скасування рішення Калинівської сільської ради, оскільки спірна земельна ділянка як було встановлено під час розгляду справи не перебувала у його володінні чи користуванні. Таким чином, ця обставина не може порушувати його права та є не достатньою для скасування рішення сільської ради.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку на законних підставах, а доводи позивача не були підтверджені належними та достатніми доказами.

Судові витрати слід покласти на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 23, 24, 51 ЗК України (в ред. від 18.12.1990 р.), ст.ст. 116. 125 ЗК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 02.12.2018 року.

Головуючий: Гримут В.І.