Рішення № 78252213, 28.11.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 140/2103/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), яка була призначена у розмірі 87 процентів від суми грошового забезпечення. У квітні 2018 року, у зв'язку з внесенням змін до грошового забезпечення поліцейських, затверджених постановами Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 (далі - Постанова № 988) та «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103), відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, зменшивши її основний розмір з 87 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

09.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016, з урахуванням розміру 87 процентів відповідної суми грошового забезпечення. Проте ГУ ПФУ у Волинській області листом від 19.10.2018 № 11541/С-01 повідомило про те, що перерахунок пенсії позивача, з урахуванням 70 процентів грошового забезпечення, здійснено за чинною редакцією Закону № 2262-XII, а провести перерахунок пенсії в розмірі 87 процентів від грошового забезпечення немає законних підстав.

Позивач вважає, що такими діями щодо зменшення основного розміру пенсії з 87 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення відповідач порушив права та законні інтереси позивача, в результаті таких дій позивач одержує пенсію меншу, ніж очікував, при цьому, вказує, що процедури призначення та перерахунку пенсій є різними за змістом та механізмом їх проведення.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення розміру пенсії до 70 процентів та відмови в її перерахунку у розмірі 87 процентів відповідних сум грошового забезпечення, який був встановлений на момент призначення пенсії, та зобов'язати відповідача перерахувати з 01.01.2016 пенсію, виплатити перераховане та виплачувати надалі пенсію у розмірі 87 процентів відповідних сум грошового забезпечення, встановивши судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 12.11.2018 № 9018/06-39 (а. с. 41-44) представник відповідача Сасовський Р.І. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що відповідно до чинної редакції статті 13 Закону № 2262-XII (зі змінами, передбаченими Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростанні в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII), законодавцем встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Дослідивши письмові докази (в т. ч. оригінал пенсійної справи) та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, яка призначена з 30.12.2005 у розмірі 87 процентів від суми грошового забезпечення, в т. ч. 5 процентів як особі, яка приймала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до 3 категорії (вислуга років в календарному обчисленні становить 21 рік, в пільговому - 29 років), що підтверджується висновком про призначення пенсії від 23.01.2006 (а. с. 48), пенсійним посвідченням № 4721 від 23.01.2005 (а. с. 21), листом ГУ ПФУ у Волинській області від 22.11.2018 № 9361/06-39 (а. с. 88).

Як убачається із матеріалів пенсійної справи № 81/6170 та листа ГУ ПФУ у Волинській області від 22.11.2018 № 9361/06-39 (а. с. 47-84, 88), у 2008 році позивачу було проведено перерахунок пенсії з нового грошового забезпечення за чинною редакцією Закону № 2262-XII в розмірі 82 процентів від суми грошового забезпечення. При цьому, пенсія у розмірі 82 процентів грошового забезпечення виплачувалася позивачу, починаючи з 2008 року до здійснення 02.04.2018 перерахунку пенсії з 01.01.2016.

23.03.2018 Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області сформувала та скерувала до ГУ ПФУ у Волинській області довідку № 3362 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, з якої вбачається, що відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII, Постанов № 988 та № 103 розмір грошового забезпечення за нормами, чинними станом на січень 2016 року, за прирівняною посадою заступник начальника відділу до посади на день звільнення зі служби зам. начальника відділу по боротьбі з ОЗУ УБОЗ УМВС становить: посадовий оклад - 3000,00 грн.; оклад за спеціальним званням підполковник поліції - 2200,00 грн.; надбавка за стаж служби (40 %) - 2080,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 %) - 450,00 грн.; премія (6,24 %) - 482,35 грн., всього - 8112,35 грн. (а. с. 84).

ГУ ПФУ у Волинській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016, виходячи із розміру 70 процентів від суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 23.03.2018 № 3362, розмір перерахованої пенсії з 01.05.2018 складає 5852,53 грн., що підтверджується копією витягу про перерахунок пенсії у пенсійній справі № ХА6170-МВС від 02.04.2018 (а. с. 83).

09.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016, з урахуванням розміру 87 процентів відповідної суми грошового забезпечення (а. с. 27-28).

ГУ ПФУ у Волинській області листом від 19.10.2018 № 11541/С-01 повідомило позивача про те, що перерахунок його пенсії, з урахуванням 70 процентів грошового забезпечення, здійснено за чинною редакцією Закону № 2262-XII, а провести перерахунок пенсії в розмірі 87 процентів від грошового забезпечення немає законних підстав (а. с. 31).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

У дану статтю Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80 процентів від відповідних сум грошового забезпечення.

В подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII також внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII та змінено до 70 процентів максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З аналізу викладених норм вбачається, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ, а в подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VIІ зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів від сум грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону № 2262-XII максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01.01.2016, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій останній не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.

Крім того, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XI щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80, а потім 70 процентів грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17), та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, зважаючи на те, що позивач набув право на пенсію у 2005 році, а відповідно до статті 22 Конституції України не допускається звуження права позивача на перерахунок розміру пенсії у меншому відсотковому відношенні, тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення основного розміру до 70 процентів грошового забезпечення під час її перерахунку з 01.01.2016.

На думку суду, відповідач не довів, що зменшуючи у процентному відношенні розмір пенсії позивачу під час її перерахунку з 01.01.2016, діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому такі його дії є протиправними.

Разом з тим, при вирішенні даного спору у частині, що стосується розміру пенсії, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів «а», «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 № 3591-IV (далі - Закон № 3591-IV), який набрав чинності 29.04.2006, пункт «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-XII було викладено у такій редакції: «в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (пункт «в» статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43)».

Пунктом 4 розділу ІІ (Прикінцеві положення) Закону № 3591-IV передбачено, що вислуга років для призначення пенсій, що була обчислена особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, особам надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», відповідно до нормативно-правових актів щодо призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, перегляду не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, пенсія за вислугу років з 30.12.2005 була призначена позивачу в розмірі 82 процентів відповідних сум грошового забезпечення, збільшеної на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до категорії 3.

Проте, у березні 2008 року було проведено перерахунок пенсії позивачу та її виплата проводилася у розмірі 82 процентів відповідних сум грошового забезпечення без її збільшення на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до категорії 3, оскільки таке збільшення законодавством не передбачене.

Отже, при здійсненні у квітні 2018 року перерахунку з 01.01.2016 розміру пенсії позивачу відповідач зменшив розмір пенсії не з 87, а з 82 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Відтак, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України суду повноважень, враховуючи, що позивач фактично оскаржує не бездіяльність, а дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії під час її перерахунку, тому достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про часткове задоволення позову, а саме про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу з 82 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років, починаючи з 01.01.2016 у розмірі 82 процентів відповідних сум грошового забезпечення, і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну розміру чи припинення виплати пенсії.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність щодо зменшення розміру пенсії саме з 87 процентів відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплачу пенсії у розмірі саме 87 процентів відповідних сум грошового забезпечення до задоволення не підлягають, оскільки позивач фактично оскаржує дії відповідача щодо здійснення у квітні 2018 року перерахунку з 01.01.2016 розміру пенсії позивачу шляхом зменшення її розміру не з 87, а з 82 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. При цьому, позивач не оскаржував дії відповідача щодо проведення у березні 2008 року перерахунку пенсії та її виплати позивачу у розмірі 82 процентів відповідних сум грошового забезпечення без її збільшення на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до категорії 3. Тобто, оскільки виплата збільшення на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до категорії 3, була припинена позивачу з 2008 року і такі дії позивач не оскаржував та вони не є предметом спору у цій справі, тому, на думку суду, відповідача необхідно зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, починаючи з 01.01.2016 у розмірі не 87, а 82 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Крім того, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі, а примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.

При цьому, суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, перерахунок пенсії позивачу, виходячи із основного розміру пенсії 70 процентів грошового забезпечення, було проведено в квітні 2018 року з 01.05.2018, а позивачу про це стало відомо з повідомлення ГУ ПФУ у Волинській області від 29.05.2018 (а. с. 32-33). Відтак, саме з цієї дати необхідно обчислювати шестимісячний строк звернення до суду (частина друга статті 122 КАС України), який позивач не пропустив.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом із позовними вимогами, які є пов'язаними між собою, позивач сплатив судовий збір у сумі 704,80 грн. згідно з квитанцією від 23.10.2018 № 0.0.1167537614.1 (а. с. 2, 35), тому зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 82 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2016 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), починаючи з 01 січня 2016 року у розмірі 82 процентів відповідних сум грошового забезпечення, до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну розміру чи припинення виплати пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 352 гривні 40 копійок (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх