Рішення № 78251597, 30.11.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3766/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Ткачова О.М.

при секретарі - Грицай Н.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного судового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

24.10.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", на її користь:

- вихідну допомогу в розмірі 12945,00 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 69663,25 грн.;

- компенсацію за втрату грошових доходів в сумі 4593,81 грн.;

- моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

а всього в загальній сумі 107202,06 гривень.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження по справі, призначено до судового розгляду без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом при досліджені письмових доказів по справі встановлено.

Позивач працювала у відповідача з жовтня 2009 року по 26 квітня 2017 року коли була звільнена за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с. 9-12).

Заборгованість по заробітній платі позивачу виплачено у повному обсязі (а.с. 16-17)

У відповідача перед позивачем після звільнення склалась заборгованість по :

- вихідній допомозі в розмірі 12945,00 грн.;

- середньому заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 69663,25 грн.;

- компенсацію за втрату грошових доходів в сумі 4593,81 грн. ( а.с. 13-15).

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов в частині стягнення з відповідача вихідної допомоги в розмірі 12945,00 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 69663,25 грн., компенсації за втрату грошових доходів в сумі 4593,81 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з вимогами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КзпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходився з Регіональною філією "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в трудових відносинах до 26 квітня 2017 року, виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.82 УПК України - Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В суду не викликають сумніви суми зазначені позивачем до їх виплат відповідачем позивачу, оскільки вони відповідають наданим документам та здійсненим розрахункам, при тому, що ці суми на невідповідність їх правильності розрахунків відповідачем не оспорюються.

При цьому, щодо позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з наступного. Відповідно до судової практики, яка склалася з цього питання, згідно посилання на науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України щодо унеможливлювання виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників , спричинених впливом форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили), суд оцінює його критично і вважає таким , що не може бути доказом звільнення власника чи уповноваженого ним органу від відповідальності перед найманим працівником, оскільки цей висновок у суду викликає сумнів в його відповідності дійсності і в тому він зроблений об'єктивно та не упереджено щодо осіб яких він стосується та для яких має юридичне значення з наступних підстав:

- цей висновок є приватним замовленням відповідача складеним на підставі наданих та підібраних ним даних , що викликає у суду сумнів щодо його відповідності дійсності, оскільки відповідач є особою заінтересованої в тому висновку що було зроблено;

- надання такого висновку всього двома фахівцями , один з яких не є фахівцем з трудового права а інший залучений до складання висновку на підставі договору про надання послуг, викликає у суду сумнів щодо його відповідності нормам саме трудового права а також надання його особами не заінтересованими в наданні саме того висновку який ними було надано на вимогу замовника;

- зазначений висновок зроблено в протиріччя ст. 259 КЗпП України, яка є спеціальною нормою щодо регулювання питання додержання законодавства про працю, в якій зазначено, що :

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.

- посилання у висновку на ст.ст.9,263,617 ЦК України є безпідставним, оскільки

КЗпП України та Закон України «Про оплату праці» регулюють спеціальні норми права які витікають з загальних правовідносин які регулюються ЦК України, при тому, що при складанні цього висновку не були враховані норми права передбачені Законом України «Про оплату праці»,

- у висновку не зазначено, що відповідач звільняється від обов'язків передбачених ст.117 КЗпП України.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином позовні вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки вони знайшли підтвердження в судовому засіданні і є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, у сумі - 87202,06 грн., що складається з вихідної допомоги в розмірі 12945,00 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 69663,25 грн., компенсації за втрату грошових доходів в сумі 4593,81 грн.

З приводу заявлених вимог позивача щодо стягнення 20000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статті 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Пунктом 13 Постнови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Однак, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності (ст. 233 КЗпП).

У зв'язку з цим, враховуючи обставини справи, відсутність навмисних дій з боку відповідача, тривалий час не звернення позивача з вимогами про стягнення моральної шкоди, ненадання суду доказів на підтвердження фізичних та духовних страждань, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 гривень.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 20000,00 грн. Згідно п. п.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви не майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.115-117 КзпП України ст.ст.263-265, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства"Українська залізниця" розташованого за адресою - 03680 м. Київ вул.Тверська-5, (код ЄДРПОУ- 40075815), в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на користь ОСОБА_1, ІПН-НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: 84702, АДРЕСА_1 та мешкаючої за адресою: 84404, АДРЕСА_2, заборгованості:

-з вихідної допомоги в розмірі 12945,00 грн.;

-середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 69663,25 грн.;

-компенсації за втрату грошових доходів в сумі 4593,81 грн.

всього в загальній сумі 87202,06 гривень.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 20000,00 грн. - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН-НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: 84702, АДРЕСА_1 та мешкаючої за адресою: 84404, АДРЕСА_2, судовий збір у дохід держави у розмірі 704,80 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства"Українська залізниця", розташованого за адресою - м. Київ вул. Тверська-5, (ідентифікайний код - 40075815), судовий збір у дохід держави у розмірі 704,80 гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя -