Рішення № 78251456, 28.11.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/1558/18

Провадження №2/235/971/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор'євої С.В.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Ушкварок Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Покровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить: - позбавити ОСОБА_2 (далі - відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківства у відношенні дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Красноармійська Донецької області, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2, 3 ст.ст.1, 2 глави 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст.ст.3, 7, 8, 18, 19 Конвенції про права дитини, ст.51 Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», ст.164 Сімейного Кодексу України, ст.60 Цивільного кодексу України та зазначає таке.

Від шлюбу позивача та відповідача, який був зареєстрований між ними 04.06.2004 та розірваний рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2006, у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Дитина мешкає разом з позивачем та її новим чоловіком, вони разом займаються вихованням дитини.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.04.2005 з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_7 стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 17.03.2005, до досягнення дитиною повноліття.

З січня 2008 р. відповідач перестав піклуватися про дитину та приймати участь у вихованні сина.

Згідно акту обстеження умов проживання від 17.04.2018, який складений службою у справах дітей Покровської міської ради, дитина має всі умови для повноцінного проживання, навчання та розвитку.

Позивач зазначає, що відповідач порушує обов'язки, які покладаються на батьків Конституцією України та сімейним законодавством, не забезпечує умови для нормального розвитку та здоров'я дитини, порушує майнові інтереси неповнолітньої дитини, яка потребує допомоги, а саме в добровільному порядку не несе витрат на утримання дитини та на її оздоровлення. Відповідач зовсім не спілкується з дитиною.

Також позивачка зауважує на тому, що позбавлення відповідача батьківства необхідно їй для того, щоб вона без перешкод могла вивозити дитину за кордон для оздоровлення та здобуття освіти.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, навівши доводи, аналогічні викладеним в позовній заяві, зазначивши, зокрема, що позивач з дитиною проживає окремо від відповідача з 2005 року. За весь час, більше ніж 10 років, відповідач жодного разу не бачився та не спілкувався з дитиною, її вихованням не займався, в телефонному режимі неодноразово погрожував, за оформлення дозволу на виїзд з дитиною за кордон вимагав гроші, в 2007 р. позивач одружилась з іншим чоловіком, який весь цей час піклується про сина ОСОБА_7, виховує його, син називає батьком чоловіка позивача. Навчається син у 8 класі, відповідач жодного разу не приходив до сина в школу, не цікавився його успіхами. Відповідач припинив платити аліменти на дитину в квітні 2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні також послався на висновок Органу опіки та піклування виконкому Покровської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, на акт обстеження умов проживання від 17.04.2018.

Відповідач в судових засіданнях заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважаючи позов необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, підтвердив, що дійсно перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем, вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідач сумлінно виконує рішення суду стосовно утримання сина, сплачуючи аліменти у розмірі 1/4 частини усіх його доходів, і на протязі усіх цих років - з 2005 року по теперішній час жодних претензій з боку ОСОБА_4 до нього не було.

Разом з тим відповідач підтвердив, що він дійсно аліменти на дитину не сплачує з квітня 2018 року, оскільки не працює, але має намір влаштуватись на роботу та в жовтні-листопаді виплатити заборгованість та поточні платежі.

Щодо ненадання добровільної допомоги зазначає, що ОСОБА_4 сама уникає розмов з приводу цього і відмовляється від подарунків для дитини, які купує відповідач. Він намагався налагодити відносини з сином, однак ОСОБА_4 усіма способами запобігала цьому. Оскільки добровільно домовитися щодо порядку спілкування з сином їм з позивачем не вдалося, рішенням Красноармійської міської ради відповідачу, за його зверненням, були встановлені дні побачення з сином, рішення ОСОБА_4 не виконувала. В подальшому він прийняте органом опіки рішення втратив, так і не скориставшись визначними днями, за дублікатом рішення він до органу опіки та піклування не звертався, причини пояснити не зміг.

Відповідач визнав, що не приймає участі у вихованні дитини та її розвитком не займається, проте він вважає, що саме позивач порушує його право на спілкування з сином, на теперішній час він самостійно побачитись з дитиною не наважується, оскільки через вік дитини це може морально травмувати її.

Відповідач сподівається та висловлює надію, що зможе спілкуватися з сином, коли той стане повнолітнім.

Також відповідач зауважив, що не заперечує проти виїзду сина за кордон і ні в якому разі не буде перешкоджати, щоб його син жив повноцінним життям, проте позивач жодного разу не зверталась до нього з приводу нотаріального оформлення дозволу для виїзду дитини за кордон.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Покровської міської ради в судове засідання з'явилась та просила позовні вимоги задовольнити, навівши в обґрунтування своєї позиції висновок органу опіки та піклування виконкому Покровської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача від 01.06.2018, за яким останній ухиляється від своїх обов'язків по вихованню дитини, тому згідно зі ст.164 СК України є підстави позбавити його батьківських прав. Також представник третьої особи зауважила, що органом опіки та піклування було встановлено, що позивач перебуває у повторному шлюбі, за місцем проживання дитини створені всі необхідні умови для її проживання, виховання та розвитку, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 17.04.2018.

Ухвалою суду від 26.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, з викликом в судове засідання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також допитати в якості свідка відповідача ОСОБА_2 (а.с.48).

Відповідачем до суду надані заперечення від 29.08.2018 в трьох екземплярах, доказів направлення їх копій іншим учасникам справи не надано, строки, визначені в ухвалі суду від 02.05.2018 для надання відповідачем відзиву та заперечень, останнім порушені, поважні причини не наведені, що є порушенням вимог статей 178, 180 183 ЦПК України.

Враховуючи приписи ст.83 ЦПК України, суд не бере до уваги надані відповідачем письмові заперечення.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_2 та ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 29.11.2004 (а.с.8).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06.04.2006 шлюб між батьками дитини розірваний (а.с.5). Після реєстрації розірвання шлюбу прізвище матері змінено з «ОСОБА_4» на «ОСОБА_4» (а.с.4).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 21.04.2005 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 17.03.2005 і досягнення дитиною повноліття (а.с.5). На підставі вказаного рішення 25.04.2005 судом виданий виконавчий лист (а.с.7).

З характеристики з місця проживання №6499 від 02.10.2017, виданої КУ Покровський координаційний комітет самоорганізації населення, вбачається, що дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 2006 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1. За весь час проживання батько дитини ОСОБА_2 жодного разу за місцем мешкання дитини не з'являвся та участі у вихованні дитини не приймав з січня 2008 року (а.с.10).

З характеристики №101 від 27.03.2018, виданої директором загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Покровської міської ради, вбачається, що учень 7-А класу ОСОБА_5, який навчається в школі з першого класу, під час навчання проявив себе як учень, що має достатній та середній рівень компетентності з предметів шкільного компоненту, на уроках активний, домашні завдання виконує систематично. Мати займається вихованням сина, підтримує постійний зв'язок зі школою. Батько ОСОБА_2 участі у вихованні сина не приймав та до школи не з'являвся (а.с.11).

Довідкою №615 від 09.10.2018 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Покровської міської ради також підтверджено, що син ОСОБА_4 - ОСОБА_5 навчається в школі вже у 8-А класі. Мати постійно відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_2 участі у навчально-виховному процесі не приймає, батьківські збори не відвідує, навчанням сина не цікавиться (а.с.71).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням 56344166 з 05.05.2018 по 13.09.2018 ОСОБА_2 має заборгованість по аліментам в сукупному розмірі 13 136,80 грн. (а.с.64,72).

Актом обстеження умов проживання від 17.04.2018 встановлено, що в будинку за місцем проживання позивача санітарно-гігієнічні умови проживання відповідають нормам, житло перебуває у стадії ремонту; будинок мебльований, є побутова техніка; у дитини є окрема кімната, спальне ліжко, письмовий стіл, комп'ютер, канцелярські приладдя, особисті речі, спортивні приладдя (а.с.20).

За висновком №05/26-690 від 01.06.2018 про доцільність позбавлення батьківських прав Орган опіки та піклування виконкому Покровської міської ради дійшов висновку, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, тому є підстави позбавити його батьківських прав у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.44-45).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, які з 2007 р. товаришують з родиною позивача, та ОСОБА_10, яка є тіткою другого чоловіка позивача, показали суду, що жодного разу на протязі майже 10 років вони не бачили відповідача, нічого не чули про нього від дитини ОСОБА_5, вихованням ОСОБА_5 займаються позивач та її другий чоловік, якого дитина називає батьком. Свідок ОСОБА_10 зазначила, що її племінник - другий чоловік позивача кожен день взимку возив хлопчика на спортивні тренування, жодної допомоги від відповідача вона не бачила.

Допитана в якості свідка позивач за її клопотанням, заявленим в судовому засіданні, надала покази, аналогічні викладеним в позові.

Допитаний в якості свідка відповідач підтвердив покази, надані ним під час вступного слова, які наведені судом вище.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням відповідача свідки зазначили таке.

Свідок ОСОБА_12 зазначила, що вона працювала журналістом разом з відповідачем та їй відомо, що батьки позивача негативно реагували, коли знали, що телекомпанія «Орбіта», де працював відповідач як оператор, приїжджала на зйомку до них у двір, де того часу, приблизно в 2008 р., з ними проживав син відповідача. Наскільки відомо свідку, батьки позивача не бажали, щоб відповідач бачився з сином.

Свідок ОСОБА_13 зазначив, що він є братом відповідача, йому відомо, що після розірвання шлюбу позивача та відповідача, позивач давала можливість відповідачу бачитись з сином, при цьому дозвіл надавав батько позивача. В подальшому сім'я позивача перестала давати відповідачу можливість бачитися з сином, відповідач неодноразово телефонував і позивачу, і її батькові, просив, щоб вони дали можливість бачитися з сином.

Приблизно в 2007 - 2008 рр. свідок та мати свідка - бабуся ОСОБА_5 прийшли до позивача, щоб привітати ОСОБА_5 з днем народження, позивач відкрила двері, свідок повідомив їй, що вони хочуть побачитись з дитиною, але вона забрала подарунок і поспілкуватись з дитиною не дала.

Свідок ОСОБА_14 підтвердив, що він їздив разом з відповідачем в суд м.Дніпропетровська, де розглядалась позовна заява відповідача до позивачки, але остання до суду не з'явилась.

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Приписами ст.164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Відповідно до ч.2 ст.171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

За роз'ясненнями, наведеними в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

В абзаці 2 пункту 16 Постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Європейським судом з прав людини при вирішенні справи № 39948/06 «Савіни проти України» в пунктах 49-52 рішення від 18.12.2008 зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа "Скоццарі та Дж'юнта проти Італії" (Scozzari &aрі; Giunta v. Italy), [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Враховуючи наведені законодавчі приписи, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, правову позицію та принципи, проголошені Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку, що для позбавлення особи батьківських прав суду потрібно встановити: 1) винну поведінку батьків, 2) справжню небезпечність умов для дитини, 3) доказову базу вказаних обставин, 4) наявність вжиття тимчасових проміжних заходів до батьків, 5) обов'язкове слухання показань самих дітей.

Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїх батьківських обов'язків, в тому числі його ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Така обставина, як наявність у позивача іншого чоловіка, який проживає з нею та дитиною однією сім'єю та приймає участь у вихованні дитини, добре до неї відноситься, піклується про неї тощо, як і та обставина, що за місцем проживання дитини разом з позивачем та її чоловіком створені всі необхідні умови для проживання, виховання та її розвитку, а також наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів на дитину, не визначені законодавцем як підстава для позбавлення особи батьківських прав.

Надані позивачем докази свідчать про неприйняття участі відповідачем у вихованні дитини, що визнає і сам відповідач, проте не доводять факт свідомого ухилення відповідача від виховання дитини, спілкування і прийняття участі в її розвитку та винної поведінки відповідача в цьому.

Зважаючи на приписи ст.171 СК України, судом вживались заходи для заслуховування думки дитини - ОСОБА_5, для чого в судовому засіданні 09.10.2018 була оголошена перерва до 23.10.2018, про що позивачу було відомо. Проте, 23.10.2018 позивач до суду не з'явилась, причини своєї неявки та неявки дитини суду не повідомила, у зв'язку з чим судове засідання було відкладено на 28.11.2018. Позивач також не з'явилась до суду 28.11.2018, надавши заяву про розгляд справи за її відсутністю у зв'язку із хворобою дитини та довідку медичної установи Амбулаторії №10, за змістом якої ОСОБА_5 з 26.11.2018 хворіє на гострий трахеобронхіт.

Вирішуючи заявлений спір, суд враховує, що відповідач з'являвся в судові засідання, заперечував проти позбавлення його батьківських прав та висловив сподівання, що можливо після набуття сином повноліття він все ж таки буде спілкуватись з батьком. Суд враховує, що відповідач, оскільки добровільно домовитися щодо порядку спілкування з сином сторонам не вдалося, звернувся до Красноармійської міської ради, яка своїм рішенням встановила дні побачення з сином, що визнається учасниками справи. Наведене, на думку суду, свідчить про бажання відповідача брати участь у вихованні сина та виконання ним батьківських обов'язків.

Факт відмови відповідача надавати дозвіл на виїзд сина за кордон відповідачем заперечується, позивачем не доведений жодним доказом.

Суд критично оцінює висновок органу опіки і піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав від 01.06.2018, оскільки такий висновок є передчасним, недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить на даний час інтересам дитини, відповідачу і засадам справедливості.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач не довів ухилення відповідача від виконання свого обов'язку з виховання сина,

наявні у справі докази не є достатніми для позбавлення батька батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5, інтереси якого у вирішенні питання позбавлення батьківських прав є вищими за інтереси батьків, які відповідальні за дітей та зобов'язані всі питання перш за все вирішувати шляхом домовленостей,

суд доходить висновку, що втручання у сімейне життя відповідача шляхом позбавлення його батьківських прав відносно сина не є виправданим і пропорційним та призведе до безпідставного позбавлення дитини її коріння, чого нагально не потребують інтереси дитини.

Відтак, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Окремо суд відмічає, що будь-які непорозуміння між батьками не повинні мати наслідків впливу на права та інтереси дітей.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання - АДРЕСА_2), третя особа - Орган опіки та піклування Покровської міської ради (ідентифікаційний код 04052933, місцезнаходження - Донецька область, м.Покровськ, пл.Шибанкова, 11), про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 03.12.2018.

Суддя К.П.Бородавка