Ухвала суду № 78251337, 02.08.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6961/17

№ провадження 2/208/1099/18

УХВАЛА

Іменем України

02 серпня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в складі: Головуючого, судді – Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_1,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали клопотання відповідача про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ПАТ «Банк Михайлівський» про зобов'язання провести відшкодування коштів, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Заводського районного суду м.Дніпродзержинська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ПАТ «Банк Михайлівський» про зобов'язання провести відшкодування коштів.

Представник відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб надав суду клопотання про закриття провадження у справі, у зв’язку з тим, ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникли у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Вивчивши матеріали клопотання, матеріали цивільної справи, суд вважає, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ст.255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 ЦПК України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закону № 2147-VIII)).

Відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Правовідносини у цій справі врегульовано Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ОСОБА_3, порядок виплати ОСОБА_3 відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між ОСОБА_3, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції ОСОБА_3 щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами ОСОБА_3 та НБУ (стаття 1).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_3 гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. ОСОБА_3 відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою ОСОБА_3 на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

Виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед вкладниками здійснюється ОСОБА_3 з дотриманням вимог щодо найменших витрат ОСОБА_3 та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа ОСОБА_3 складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3 відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів ОСОБА_3 станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа ОСОБА_3 зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція ОСОБА_3 затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою ОСОБА_3 переліку вкладників. ОСОБА_3 публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа ОСОБА_3 протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню ОСОБА_3 відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії ОСОБА_3 є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI, для виконання ОСОБА_3 відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії ОСОБА_3 чи уповноваженої особи ОСОБА_3 щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів ОСОБА_3, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.

Таким чином, спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною першою статті 26 вказаного Закону граничного розміру відшкодування за вкладами.

Згідно із частинами першою, другою та десятою ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ОСОБА_3 (уповноважена особа ОСОБА_3) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Таким чином, відповідно до вказаної норми виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів ОСОБА_3, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не рішення (наказу, розпорядження, повідомлення тощо) уповноваженої особи ОСОБА_3. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи ОСОБА_3 не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його незаконним, а тому позовні вимоги про визнання незаконними повідомлення про ПАТ «Банк Михайлівський» переказів коштів, здійснених 19.05.2016 року з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунку, що належить позивачу до категорії правочинів і визнання їх нікчемними правочинами нікчемність правочину уповноваженої особи ОСОБА_3 щодо визнання нікчемними операції переказу коштів (транзакції) ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивача не можуть бути розглянуті в цивільному порядку.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним провадження у справі в частині визнання протиправним віднесення уповноваженою особою ОСОБА_3 на тимчасову адміністрацію закрити, оскільки ці вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до викладеного та керуючись ст. ст.255, 260, 261 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Клопотання відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ПАТ «Банк Михайлівський» про зобов'язання провести відшкодування коштів, задовольнити частково.

Провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ПАТ «Банк Михайлівський» про зобов'язання провести відшкодування коштів, а саме визнання протиправним віднесення уповноваженою особою ОСОБА_3 на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Михайлівський» переказів коштів, здійснених 19.05.2016 року з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунку, що належить позивачу до категорії правочинів і визнання їх нікчемними правочинами, закрити.

В іншій частині клопотання, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії ухвали.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Похваліта С. М.