Ухвала суду № 78250448, 03.12.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/5234/18

Провадження № 1-м/229/5/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м.Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Панової Т.Л.

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

прокурора Акопяна С. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дружківка Донецької області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, винесеного відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, дітей не має, зареєстрованого за адресою: вул. Машинобудівників (Радченко), 62-36, м.Дружківка Донецької області,

В С Т А Н О В И В:

До Дружківського міського суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, яким засуджений громадянин України ОСОБА_2

Відповідно до клопотання, 16.10.2018 року наказом Міністерства юстиції України № 3198/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком Російського суду громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до ст.606 КПК України, ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 15 червня 2018 року за №06-78474/18.

ОСОБА_2 засуджено вироком Ізмайловського районного суду м.Москви від 20.07.2017 року до покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1 (11 епізодів) (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в значному розмірі) та частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_2 знаходиться в ФКУ «Виправна колонія № 1 УФСВП Росії по Тульській області»; кінець відбуття строку покарання - 04.08.2026 р.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 в Україні: Донецька область, м.Дружківка, вул. Машинобудівників (колишня - Радченко), 62-36.

При визначенні строку покарання, який підлягатиме відбуванню у разі передачі ОСОБА_2 в Україну, просять врахувати вимоги частини першої статті 10 та частини першої статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року щодо максимального врахування покарання, визначеного вироком російського суду, з метою створення належних підстав для реалізації засудженим ОСОБА_2 права бути переданим в Україну, як державу свого громадянства для подальшого відбування покарання.

Відповідно до судової практики в Російській Федерації російський суд і Міністерство юстиції Російської Федерації відмовляють у передачі засуджених в Україну у разі, якщо визначене в Україні покарання є меншим за визначене у вироку, вказуючи підставою для відмови ту обставину, що покарання, призначене вироком російського суду, є неспівмірним з покаранням, яке засуджений зможе відбувати в Україні у разі його передачі для подальшого відбування покарання.

Просять суд: визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_2 визнано винним вироком Ізмайлівського райнного суду м.Москви від 20.07.2017 року; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_2 на підставі вироку Ізмайлівського районного суду м.Москви від 20.07.2017 року.

У судове засідання представник Міністерства юстиції не з’явився, про час та місце розгляду клопотання сповіщений належним чином, просить суд розглянути дане клопотання без його участі.

У судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України та приведення у відповідність із законодавством України вироку Ізмайлівського районного суду м.Москви від 20.07.2017 року.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку іноземного суду, винесеного відносно громадянина України ОСОБА_2, підлягає задоволенню. Вважає необхідним привести вирок суду Російської Федерації у відповідність з законодавством України на підставі наступного.

Із матеріалів клопотання вбачається, що 16.10.2018 року наказом Міністерства юстиції України № 3198/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_2 керуючись ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції РФ від 15 червня 2018 року за №06-78474/18.

Оскільки ст.607 КПК України передбачено, що питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Міністерством юстиції України та згідно ст.606 ч.4 КПК України. У разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами першою – третьою цієї статті, Міністерство юстиції України може відмовити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України.

Тому на підставі ч.3 ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду РФ, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Статтею 11 цієї Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а)повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Виходячи з положень ст. 10 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, в разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання,призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч.4 ст. 610 КПК України. При цьому суд, як це зазначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Так, засуджений висловив бажання бути переведеним в Україну, для подальшого відбування покарання, що підтверджується його письмовою заявою (а.с.4,5).

Згідно довідки, виданої Федеральним козенним закладом виправною колонією № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Тульській області, засуджений ОСОБА_2 відбута частина покарання станом на 16.04.2018 року складає 1 рік 2 місяці 11 днів, не відбута частина - 8 років 3 місяці 19 днів. (а.с. 20). Акти помилування та амністії, що видаються в Російській Федерації, в період відбування покарання не застосовувались (а.с.21).

Згідно медичної довідки, виданої Федеральним козенним закладом виправною колонією № 1 Управління Федеральної служби виконання покарань по Тульській області засуджений ОСОБА_2 на "Д" обліку у лікаря психіатра у філії "МЧ-1" ФКУЗ МСЧ-71 ФСВП Росії не перебуває. Перебуває на "Д" обліку з DS полінаркоманія. Туберкульозом та ВІЛ-інфекцією не болів. Діагноз: наркотична залежність, стадія вимушеного утримання (а.с.27).

Згідно копії паспорту засудженого ОСОБА_2, останній зареєстрований за адресою: вул. Машинобудівників (Радченко), 62-36, м.Дружківка, Донецька область.

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України суд враховує наступні положення законодавства України.

Визначаючи статтю закону України про кримінальну відповідальність, якою передбачена відповідальність за кримінальний злочин, вчинений засудженим, суд виходить з того, що ОСОБА_2, як встановлено вироком Ізмайловського районного суду м.Москви від 20.06.2017 року призначено покарання за:

п.п. "а,б" ч.3 ст. 228-1 КК РФ до 7 років позбавлення волі;

ч.3 ст. 30, п. "г" ч.4 ст. 228-1 КК РФ до 9 років позбавлення волі.

На підставі ст.69 ч.3 КК РФ шляхом часткового складання, призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Санкція ст.30 ч.3 КК РФ передбачає замах на вчинення злочину визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо направлені на скоєння злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця по незалежним від цього особи обставинам.

Санкція п.п. "а,б" ч.3 ст. 228-1 КК РФ передбачає позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років зі штрафом в розмірі до п'ятиста тисяч рублів або в розмірі заработіної плати або іншого доходу засудженого за період до трьох років або без такого і з обмеженням волі на строк до двух років або без такого.

Санкція п. "г" ч.4 ст. 228-1 КК РФ передбачає позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права займати певну посаду або займатися певною діяльністю на строк до двадцяти років або без такого і зі штрафом в розмірі до одного міліону рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до п'яти років або без такого.

Відповідно до Кримінального кодексу України дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за:

ч.2 ст. 307 КК України, збут особливо небезпечних наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб;

ст.15 ч.2, 307 ч.2 КК України замах на незаконий збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах.

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України Шабельнику судом Російської Федерації, керуючись ст.9 Конституції України, ст.ст.9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст.606-610 КПК України, суд повинен розглянути клопотання з визначенням строку покарання для засудженого на території України з дотриманням тривалості призначеного таким вироком покарання, у разі якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Санкцією ст. 307 ч.2 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Суд не застосовує до засудженого додаткового покарання у вигляді конфіскації майна з таких підстав. Вироком Російської Федерації від 20.06.2017року не передбачено застосування до ОСОБА_2 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, а тому застосування до нього додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, як то передбачено ст. 307 КК України буде погіршувати становище ОСОБА_2

Згідно ч.3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього кодексу.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.9-11 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, ст.ст. 602,606,609,610 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Привести у відповідність із законодавством України вирок суду Ізмайловського районного суду м.Москви від 20 червня 2017 року винесеного відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, дітей не маючого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (Радченка), 62/36, засудженого вироком Ізмайловського районного суду м.Москви від 20 червня 2017 року, який залишений без змін апеляційною ухвалою Московського міського суду від 17 серпня 2017року, за п.п."а,б" ч.3 ст.228-1 , ст. 64, ч.3 ст.30 , п.«г» ч.4 ст.228-1, ст. 69 КК Російської Федерації до 9 років 6 місяців позбавлення волі, з відбуттям покарання в виправній колонії суворого режиму.

ОСОБА_2, вважати засудженим за:

ч.2 ст. 307 КК України, збут особливо небезпечних наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб і призначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна.

ст.15 ч.2, ст. 307 ч.2 КК України замах на незаконий збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах та на підставі ст.68 КК України призначити покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання ОСОБА_2 призначити у вигляді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_2, відповідно до вироку Ізмайловського районного суду м.Москва від 20 червня 2017 року, рахувати з 04 лютого 2017року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015р.) засудженому ОСОБА_2 в строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув’язнення в межах даного кримінального провадження, з 04 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, остання набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд, органом, що подав клопотання, особою щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором протягом семи діб з моменту її проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: Т.Л. Панова