Рішення № 78248457, 15.11.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м. Черкаси справа № 925/789/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - не з'явились, відповідача - Плахи О.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до публічного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» про стягнення 44340 грн. 49 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 44340 грн. 49 коп. та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано тим, що відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0197-00050/00004 від 01.02.2017 року, позивачем, як страховиком, було виплачено страхове відшкодування вартості ремонту транспортного засобу у розмірі 144340 грн. 49 коп. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася 23.01.2018 року. Винним у скоєні ДТП визнано водія ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з відповідачем і під час ДТП виконував покладенні на нього трудові обов'язки. У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи була застрахована у ПрАТ «СК «Глобус», на виконання умов Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернуся до страхової компанії ПрАТ «СК «Глобус» з вимогою про відшкодування шкоди завданої ДТП, яка в свою чергу, враховуючи умови полісу № АК/5767742, сплатила на користь позивача шкоду в межах ліміту за заявленим страховим випадком в розмірі 100000 грн. Посилаючись на ст.ст. 993, 1194 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», що надають право страховику звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а саме матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 44340 грн. 49 коп.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2018 року відкрито провадження у справі, справа № 925/789/18 була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 20.09.2018 року, за клопотанням представника відповідача, розгляд справи № 925/789/18 призначено за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою, за клопотанням представника відповідача, витребувано у позивача матеріали по страховому випадку, що трапився 22.01.2018 року, стосовно якого було подано заяву № КА-7926 від 23.01.2018 року.

Ухвалою суду від 04.10.2018 року було продовжено строк вирішення спору у справі на тридцять днів, розгляд справи відкладався.

Відповідач в особі свого представника подав 13.08.2018 року за вх. № 23361/18 письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 58-63), 27.09.2018 року відповідь на заперечення на відзив за вх. № 28749/18 (а.с. 96-97), в яких проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості і недоказаності позовних вимог, а саме: визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, проведено неправильно і упереджено; подані позивачем докази обґрунтування їх розміру є неналежними; при виплаті страхового відшкодування не враховано, що 22.01.2018 року автомобіль Scania G400, державний номерний знак НОМЕР_1, був учасником ДТП по вул. Сумгаїтській в м. Черкаси, внаслідок якого також отримав пошкодження лівої частини кузова, тому позивач неправомірно намагається стягнути з відповідача збитки, завдані третьою особою.

29.08.2018 року за вх. № 25564/18 позивач в особі свого представника подав письмові заперечення на поданий відповідачем відзив, за змістом якого доводи відповідача, викладені у відзиві вважав необґрунтованими та безпідставними, наполягав на задоволенні позову повністю (а.с. 77-78).

Ухвалою суду від 18.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі № 925/789/18, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в засідання суду явку свого представника не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовній заяві та запереченнях на відзив позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, на виконання вимог суду надав всі витребувані в нього документи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

В судових засіданнях відповідач в особі свого представника позов не визнав і просив суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та відповіді на заперечення на відзив.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з таких підстав.

01.02.2017 року між позивачем - приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», як страховиком, і товариством з обмеженою відповідальністю «Альтера Ацтека Мілінг Україна» (далі - ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна»), як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0197-00050, предметом якого є, зокрема, страхування транспортного засобу - Scania G400, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 9-20).

Із Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3018024499060096 Золотоніського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області за вих. № 2001/65-2018 від 15.02.2018 року вбачається, що 23.01.2017 року о 16:30 в с. Софіївка, а/д Бориспіль-Запоріжжя, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю вантажного автомобіля Камаз, державний номерний знак 7691ЧКП, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Черкаське Хімволокно» під керуванням водія ОСОБА_2 та легкового автомобіля Scania G400, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» під керуванням водія ОСОБА_5 (а.с. 26-27).

24.01.2018 року страхувальник - ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» звернувся до позивача, як страховика, з письмовою заявою № КА-7930 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором страхування № 28-0197-00050 від 01.02.2017 року. Із письмового повідомлення вбачається, що повідомлення про подію страховиком зафіксоване 24.01.2018 року (а.с. 23-25).

Того ж дня, 24.01.2018 року страховиком за участі представника власника, провідного спеціаліста ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» Надточій Г.М., проведено огляд пошкодженого транспортного засобу Scania G400 реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2016, зафіксовано характер його пошкоджень, про що складено Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) (а.с. 30-31).

Постановою Золотоніського міськрайонного суду у Черкаській області від 12.02.2018 року у справі № 695/211/18 гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що мало місце 23.01.2018 року за участю вищезазначених транспортних засобів, і на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

За ремонт автомобіля Scania G400 реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачу ТОВ «Євросервіс Південний Буг» був виставлений рахунок № KG-КГ1800064 від 25.01.2018 року на суму 144340,48 грн. (а. с. 34-35).

На підставі ремонтної калькуляція № КА-7930 від 12.02.2018 року позивачем, як страховиком, проведено розрахунок страхового відшкодування, складено та затверджено 13.02.2018 року страховий акт № КА-7930, розрахунок суми страхового відшкодування, якими визначено суму, яка підлягає до виплати у розмірі 131454,62 грн. та 14.02.2018 року страховий акт № КА-7930/1, розрахунок суми страхового відшкодування, якими визначено суму, яка підлягає до виплати у розмірі 12885,86 грн., що разом становить 144340,48 грн. (а.с. 32-33, 36-39).

Платіжними дорученнями № 2858 від 13.02.2018 року та № 3052 від 14.02.2018 року позивачем сплачено на рахунок ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна» 144340,48 грн. страхового відшкодування (а.с. 40-41).

Із позовної заяви та пояснень представника позивача в засіданні суду вбачається, що вантажний автомобіль Камаз номерний знак 79-91 ЧКП, яким керував водій ОСОБА_2, на праві власності належить відповідачу, керування автомобілем здійснював водій, який є працівником товариства. Цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована в у ПрАТ «СК «Глобус» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5767742. Враховуючи умови страхового полісу № АК/5767742та положення ст.ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 9, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 988 ЦК України, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатила на користь позивача шкоду в межах ліміту його відповідальності за заявленим страховим випадком у розмірі 100000 грн.

11.01.2016 року за вих. № 9108/10329/УБК позивач звернувся до відповідача із вимогою, у якій просив відповідача компенсувати в порядку регресу страхові виплати позивача в розмірі 44340,49 грн. (а. с. 42). Проте, така вимога була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування у розмірі 44340,49 грн. (144340,49 грн. - 100000 грн.).

Спірні правовідносини сторін за правовою природою одночасно мають ознаки недоговірних зобов'язань відшкодування шкоди і договірних зобов'язань страхування.

Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно із ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Нормою ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 цього ж кодексу передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ст.ст. 1191, 1194 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Пункт 38.1.1. ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача, як заподіювача шкоди, про стягнення різниці між фактичним розміром проведеного ним, як страховиком, страхового відшкодування потерпілій особі і отриманим відшкодуванням від страховика винної у заподіянні збитків особи. Матеріальні і правові підстави цієї вимоги обґрунтовані достатньо позивачем, відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано, при цьому зміст спору полягає лише у визначенні фактичного розміру шкоди, а відповідно і розміру різниці.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства та умови договору страхування розмір збитків заявлених позивачем до стягнення, що складає 44340,49 грн. (144340,49 грн. - 100000 грн.) суд визнає обґрунтованим, обрахованим правильно і в такому розмірі позов задовольняє. При цьому, суд надає перевагу доводам позивача, викладеним у позовній заяві і додаткових поясненнях, доводи відповідача щодо підстав заперечень проти позову, викладені представником у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях відхиляє через їх необґрунтованість.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно», код ЄДРПОУ 0020433, місцезнаходження: 18013, Черкаська область, м. Черкаси, просп. Хіміків, буд. 76 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», код ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32-А, р/р 2650684603 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478 - 44340 (сорок чотири тисячі триста сорок) грн. 49 коп. страхового відшкодування, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 30.11.2018 року.

Суддя В.М. Грачов