Рішення № 78248039, 14.11.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Справа № 915/463/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з’явився,

представника відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м.Київ, пр.-т Перемоги, буд.14) в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон” (юридична адреса: 54002, м.Миколаїв, Каботажний узвіз, буд.1; поштова адреса: 54030, м.Миколаїв, вул.Фалєєвська, буд.9-Б),

про: стягнення заборгованості в розмірі 2774,35 грн., -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон” 40464,38 грн. заборгованості зі сплати корабельного, адміністративного збору, 3% річних та збитків від інфляції, нарахованих за кожен вхід на зовнішній рейд Миколаївського морського порту Очаків та/або вихід із зовнішнього рейду порту по кожному з суден відповідача (КС “Святий Миколай”, буксир “Нібулон-1”, буксир “Нібулон-2”, буксир “Нібулон-5”, баржа “НБЛ-003”, баржа “НБЛ-004”, баржа “НБЛ-007”, баржа “НБЛ-010”, баржа “НБЛ-013”, баржа “НБЛ-021”), які здійснювали перевезення вантажу від причалів ТОВ СП “Нібулон” до зовнішнього рейду морського порту Миколаїв для довантаження великотоннажного судна “Red Rose” в період з 03.03.2015 по 08.03.2015.

Ухвалою від 21.05.2018 з урахуванням ухвали від 25.05.2018 суд, за клопотанням відповідача, роз’єднав позовні вимоги у справі №915/177/18 виділивши в самостійні провадження позовні вимоги ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) про стягнення з ТОВ СП “Нібулон” корабельного, адміністративного збору, 3% річних та збитків від інфляції, нараховані за кожен вхід на зовнішній рейд Миколаївського морського порту Очаків та/або вихід із зовнішнього рейду порту по кожному з суден відповідача.

При цьому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 2774,35 грн., з яких: 1692,95 грн. основного боргу (корабельний збір); 159,62 грн. - 3% річних; 921,78 грн. - збитки від інфляції по баржі “НБЛ-021” 05.03.2015 (вхід на рейд), 06.03.2015 (вихід з рейду) суд ухвалив розглядати у справі №915/463/18, почавши розгляд справи заново.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність з боку ТОВ СП “Нібулон” сплати портових зборів за вхід 05.03.2015 на зовнішній рейд Миколаївського морського порту Очаків (далі – порт) баржі “НБЛ-021” для виконання вантажних операцій з перевантаження вантажу на судно “Red Rose” та вихід баржі “НБЛ-021” із зовнішнього рейду порту 06.03.2015, що суперечить ст.85 Кодексу торговельного мореплавства та ст.22 Закону України “Про морські порти України”, п.п.2.1, 7.1, 8.1-8.2 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462 (далі – Порядок).

Позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях та запереченнях на відзив вказує на те, що при експорті зернових культур ТОВ СП “Нібулон” навантажує великотоннажні судна на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту, який розташований в районі банки Трутаєва біля міста Очаків та входить до меж акваторії морського порту Миколаїв, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 №934 “Про межі акваторії морського порту Миколаїв”. Для виконання вантажних операцій судно, яке належить відповідачу, здійснило вхід на зовнішній рейд Миколаївського морського порту (Очаків), та вихід із зовнішнього рейду, у зв’язку з чим відповідач отримав від позивача послуги, які оплачуються портовими зборами, а саме: адміністративним збором, корабельним збором та санітарним збором.

Позивач також вважає, що зобов’язання щодо сплати корабельного та адміністративного зборів виникли у ТОВ СП “Нібулон” на підставі настання певних подій, встановлених актами цивільного законодавства та не потребують наявності будь-яких інших документів, ніж ті, які додані до позову та підтверджують факт входу, виходу належного ТОВ СП “Нібулон” судна з зовнішнього рейду Миколаївського морського порту та виконання ними вантажних операцій на рейді.

Акваторія морського порту Миколаїв складається з окремих ділянок, межі яких визначені постановою Кабінету Міністрів України №934 від 22.10.2008. Зовнішній рейд порту (водний простір територіального моря в районі банки Трутаєва) - це теж ділянки акваторії, які відокремлені від інших, що підтверджується паспортом акваторії порту. Судно не може одночасно здійснити вхід у всі ділянки акваторії, отже для входу в акваторію необхідно здійснити вхід у будь-яку з її ділянок, зокрема вхід на зовнішній рейд. Зовнішній рейд морського порту відокремлений від інших ділянок акваторії, тому для переміщення судна від причалів морського терміналу ТОВ СП „Нібулон" до зовнішнього рейду порту судно: 1) виходить з акваторії морського порту Миколаїв на ділянці водного простору р. Південний Буг; 2) переміщується за межами будь-якого порту від морського порту Миколаїв по Бузько-Дніпровсько-лиманському каналу (далі - БДЛК) та водним простором територіального моря; 3) входить в акваторії морського порту Миколаїв на ділянці водного простору територіального моря в районі банки Трутаєва - зовнішньому рейді.

Для нарахування портових зборів значення має кожний факт заходження судна у порт, кожний факт входу/виходу в/з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів). Вхід/вихід з акваторії морського порту Миколаїв на ділянці водного простору р.Південний Буг є підставою для нарахування корабельного та адміністративного портових зборів. У спірних відносинах вхід в акваторію порту, проведення вантажних операцій, вихід з акваторії порту відбуваються на зовнішньому рейді. Визнані відповідачем факти заходження суден ТОВ СП “Нібулон” на зовнішній рейд є самостійною підставою для нарахування корабельного та адміністративного портових зборів, тому позовні вимоги є правомірними.

За вхід баржі “НБЛ-021” на зовнішній рейд Миколаївського морського порту (Очаків) позивач просить стягнути з відповідача 1692,95 грн. основного боргу (корабельного збору), 159,62 грн. - 3% річних та 921,78 грн. – збитків від інфляції.

Відповідач у відзиві та додаткових пояснення проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

- для здійснення вантажних операцій з довантаження судна “Red Rose” на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв судна відповідача здійснили вхід в акваторію порту Миколаїв і після завершення вантажних операцій здійснили вихід з акваторії морського порту Миколаїв. При переміщені від причалів ТОВ СП “НІБУЛОН” до зовнішнього рейду морського порту Миколаїв судна здійснили перехід, під час якого пройшли дві ділянки водного простору акваторії порту Миколаїв. В даному випадку після заходу до Миколаївського морського порту судна відповідача не здійснювали входу/виходу з порту, а відбувалося переміщення суден та перевезення вантажу водами акваторії Миколаївського морського порту на зовнішній рейд для дозавантаження судна “Red Rose”, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами. Вказані переміщення суден є внутрішньопортовими та не пов’язаними з виходом з порту. Сплата корабельного та адміністративного збору відповідачем вже була здійснена за вхід/вихід з акваторії порту. Відповідно Закону України “Про морські порти України” рейд є частиною акваторії морського порту. Прибуття судна на зовнішній рейд не потребує оплати понад вже сплачений корабельний та адміністративний збір за вхід судна в акваторію морського порту. Аналогічно відхід судна з зовнішнього рейду не потребує оплати понад вже сплачений корабельний збір за вихід з акваторії морського порту. В зв’язку з чим, відсутні підстави для стягнення подвійно нарахованого корабельного збору за переміщення судна в межах акваторії порту від одного водного простору до іншого водного простору, які є складовими одного об’єкту - Акваторія порту і переміщувалось в межах портових вод морського порту Миколаїв. Додані позивачем до матеріалів позовної заяви довідки складені ІДПН порту про “прибуття судна” на зовнішній рейд порту і “відходу судна” з зовнішнього рейду, не є тотожнім поняттям “вхід в акваторію” та “вихід з акваторії” тому не можуть бути належними доказами підтвердження обставин, на якій позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.

- відповідно до п.п.2 п.1 ст.1 Закону України “Про морські порти України” акваторія морського порту (портова акваторія) – це визначена межами частина водного об’єкту, крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і виходу суден. Рух судна відповідача по судновому ходу підтверджується навігаційними картами даного регіону. Таким чином, сам лише факт руху судна по водній поверхні річки Південий Буг та Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу не є підставою для застосування Порядку №316, оскільки судно фактично рухалось транзитом по судновому ходу внутрішніх водних шляхів відображеному на навігаційних картах, які є об'єктами загального користування і не користувались водною поверхнею в якості акваторії порту визначеному ст.1 Закону України “Про морські порти України”. Таким чином, судна ТОВ СП “НІБУЛОН” при транзитному проході в частині водного простору річки Південий Буг - “водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв” не є суб’єктами сплати корабельного збору чи об’єктами нарахування корабельного збору.

- неправомірним є подвійне нарахування корабельного збору в розмірі 1692,95 грн. з ПДВ (1410,79 грн. без ПДВ) ТОВ СП “Нібулон”, за зовнішній рейд морського порту понад вже сплачений корабельний збір за акваторію порту, всупереч норм Закону України “Про морські порти України” відповідно якого рейд є частиною акваторії порту. ТОВ СП “Нібулон” було сплачено 1 ставку корабельного збору в розмірі 1742,86 грн. з ПДВ (1452,38 грн. без ПДВ) платіжним дорученням №14644 від 22.04.2015. Відповідно безпідставним відповідач вважає нарахування на суму 1692,95 грн. основного боргу (корабельного збору), 151,39 грн - 3% річних та 921,78 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою від 29.05.2018 підготовче засідання у справі №915/463/18 було призначено на 20.06.2018.

Ухвалою від 06.07.2018 підготовче засідання у справі №915/463/18 було призначено на 25.07.2018.

У підготовчому засіданні 25.07.2018, у відповідності до ст.202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом було оголошено перерву.

Ухвалою суду від 16.08.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судових засіданнях 24.09.2018 та 18.10.2018, у відповідності до ст.202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) розгляд справи відкладався за клопотаннями відповідача з метою надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Розгляд справи по суті було розпочато у судовому засіданні 14.11.2018.

У судовому засіданні 14.11.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

У березні 2015 року ТОВ СП “Нібулон” звернулось до Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) із заявками, в яких просило надати дозвіл на дозавантаження судна “Red Rose” кукурудзою у кількості близько 16000 тон на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв силами та засобами ТОВ СП “Нібулон”.

05.03.2015 судно “Red Rose” прийшло на зовнішній рейд Миколаївського морського порту (Очаків) від морського терміналу ТОВ СП “Нібулон” з вантажем 42890,378 тон кукурудзи для довантаження, що підтверджується наданими позивачем копіями загальної декларації від 05.03.2015 та Довідкою №516 від 05.03.2015 про оформлення приходу судна “Red Rose”.

Для проведення та виконання вантажних операцій на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків) відповідачем було застосовано, зокрема, баржа “НБЛ-021”. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

08.03.2015 було завершено навантаження ТОВ СП „Нібулон” на судно “Red Rose” кукурудзи на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків) силами та засобами ТОВ СП „Нібулон”, що підтверджується відповідним здавальним актом, вантажним маніфестом (FREIGHT/CARGO MANIFEST, MANIFEST), коносаментом (BILL OF LADING), загальною декларацією (General Declaration) про вихід судна “Red Rose” та оформлено відхід судна 09.03.2015.

В подальшому, позивач виставив відповідачу рахунок №13411512 від 23.03.2015 на загальну суму 30207,55 грн., з яких: 3374,20 грн. за адміністративний та 26073,49 грн. корабельний збори. Згідно доданої до вказаного рахунку відомості-розрахунку по баржі “НБЛ-021” (а.с.86), позивачем здійснено нарахування відповідачу корабельного збору у сумі 1410,79 грн. (без ПДВ) за вхід баржі “НБЛ-021” на зовнішній рейд 05.03.2015 та корабельний збір у сумі 1410,79 грн. (без ПДВ) за вихід останнього з зовнішнього рейду 06.03.2015.

Як встановлено судом, 23.03.2015 позивач виставив відповідачу ще один рахунок №13421512 на загальну суму 27384,44 грн., з яких: 1913,05 грн. адміністративного збору та 20357,71 грн. корабельного збору.

Як зазначає відповідач у довідці від 24.07.2018 та у своїх письмових поясненнях до контррозрахунку, оплата однієї ставки корабельного збору за вхід до акваторії порту баржі “НБЛ-021” була ним здійснена платіжним дорученням №63240 від 09.11.2015 у сумі 1692,95 грн. (з ПДВ) на підставі рахунку №13421512 від 23.03.2015. Оплата ж відповідачем однієї ставки корабельного збору за вихід з акваторії порту баржі “НБЛ-021” здійснена платіжним дорученням №14644 від 22.04.2015 на підставі рахунку №13411512 від 23.03.2015.

Позивачем підтверджено оплату відповідачем по платіжному дорученню №14644 від 22.04.2015 однієї ставки корабельного збору за вихід судна з акваторії порту. Зазначена сума у позові не стягується. При цьому, позивач зазначає, що платіжним дорученням №63240 від 09.11.2015 відповідач сплатив не той рахунок, на підставі якого стягується заборгованість у даній справі, а інший рахунок - №13421512 від 23.03.2015, який було виставлено за вхід/вихід баржі “НБЛ-021” 05.03.2015/06.03.2015 в акваторію порту в частині “водного простору тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв”. Тому вважає відсутньою оплату корабельного збору за вхід судна на зовнішній рейд. У зв’язку з несплатою основного боргу позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

На підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Щодо стягнення з відповідача корабельного збору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст.85 Кодексу торговельного мореплавства України, під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України “Про морські порти України” у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в України встановлені Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462 (надалі – Порядок №316).

Відповідно п.2.1. Порядку №316 із суден груп А, Б і Г корабельний збір справляється за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку.

Згідно з Додатком 1 до Порядку №316, вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди належать до групи А.

Нарахування портових зборів здійснюється з умовного об’єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. (п.1.5 Порядку №316)

Відповідно до ст.1 Закону України “Про морські порти” акваторія морського порту (портова акваторія) це визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Рейдом є частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження (внутрішній рейд).

Постановою Кабінету Міністрів України “Про межі акваторії морського порту Миколаїв” від 22.10.2008 №934 визначено, що акваторія порту включає:

- водний простір р.Південний Буг, обмежений береговою лінією, лінією кордонів причалів та лініями, що з'єднують точки з відповідними координатами;

- водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв;

- водний простір територіального моря в районі банки Трутаєва для відстою суден, що прямують у порт, та проведення вантажних робіт, обмежений лініями, що з'єднують точки з відповідними координатами;

- водний простір територіального моря (акваторія приписаного портового пункту Очаків), обмежений береговими гідротехнічними спорудами та лініями, що з'єднують точки з відповідними координатами;

- акваторію підхідного каналу портового пункту Очаків завширшки 200 метрів та охоронну зону 100 метрів від бровок каналу у напрямку 30° - 210° між лініями, що з'єднують точки з відповідними координатами;

- акваторію Очаківського каналу завширшки 100 метрів та охоронну зону 100 метрів від бровок каналу.

Згідно Лоції Чорного та Азовського морів на води України Миколаївський морський порт розташований біля лівого берега річки східніше Каботажного молу. Акваторія порту поділена на зовнішній та внутрішній рейди. Акваторія порту охоплює водний простір річки Південний Буг, обмежений береговою лінією причалів, тринадцятим коліно Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першим коліном каналу акваторії порту Миколаїв, що є внутрішнім рейдом порту; акваторію приписаного портового пункту Очаків і підхідного каналу портового пункту Очаків; а також водний простір в районі банки Трутаєва, що є зовнішнім рейдом порту.

Матеріалами справи підтверджено, що для здійснення вантажних операцій з довантаження судна “Red Rose” на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв баржа “НБЛ-021” здійснила 05.03.2015 вхід в акваторію порту Миколаїв, а 06.03.2015 вихід з акваторії порту.

При переміщені від причалів ТОВ СП “НІБУЛОН” до зовнішнього рейду морського порту Миколаїв дане судно здійснило перехід, під час якого пройшли дві ділянки водного простору вказаних в Постанові Кабінету Міністрів України “Про межі акваторії морського порту Миколаїв” від 22.10.2008 №934, а саме:

- водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв;

- водний простір територіального моря в районі банки Трутаєва для відстою суден, що прямують у порт, та проведення вантажних робіт, обмежений лініями, що з'єднують точки з відповідними координатами.

При цьому, матеріали справи свідчать, що за вхід баржі “НБЛ-021” в акваторію порту 05.03.2015 відповідач сплатив одну ставку корабельного збору у сумі 1692,95 грн. по платіжному дорученню №63240 від 09.11.2015.

Корабельний збір за вихід баржі “НБЛ-021” з акваторії порту 06.03.2015 відповідач сплатив у сумі 1692,95 грн. по платіжному дорученню №14644 від 22.04.2015, що позивачем не заперечується.

Відповідно Закону України “Про морські порти України” рейд є частиною акваторії морського порту. Тому, прибуття судна на зовнішній рейд не потребує оплати понад вже сплачений корабельний збір за вхід судна в акваторію морського порту. Аналогічно відхід судна з зовнішнього рейду не потребує оплати понад вже сплачений корабельний збір за вихід з акваторії морського порту.

Суд погоджується з позицією відповідача, що додані позивачем до матеріалів позовної заяви Довідки складені ІДПН порту про оформлення “прибуття судна” на зовнішній рейд порту і “відходу судна” з зовнішнього рейду не є тотожними поняттям “вхід в акваторію” та “вихід з акваторії”. Це ж стосується і наданої позивачем довідки про оформлення відходу баржі “НБЛ-021”.

Слід також зауважити, що при такому переміщені судно не виходило за межі зони нагляду капітана морського порту Миколаїв визначених наказом Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (Укрморрічінспекція) “Про визначення меж зон нагляду за безпекою мореплавства” від 23.07.2014 №331, “вихід з порту” - додаток №5 до наказу Міністерство інфраструктури від 27.06.2013 №430 не оформлювався суднам при переміщенні від одного водного простору до іншого водного простору в межах однієї акваторії порту.

Відповідно Реєстру гідротехнічних споруд морських портів, розміщеного на офіційному сайті ДП “АМПУ” Миколаївській філії ДП "Адміністрація морських портів України" за актом приймання - передачі майна від 13.06.2013 та розподільчим балансом майна від 13.06.2013 було передано Акваторію Миколаївського порту, номер ГТС згідно з базою даних Регістра ГТС-2081, Свідоцтва про придатність ГТС до експлуатації СП-104-4-155-14.

Позивачем було долучено до матеріалів справи паспорт Акваторії порту, який розроблений на підставі меж акваторії порту визначених Постановою Кабінету Міністрів України “Про межі акваторії морського порту Миколаїв” від 22.10.2008 №934.

Наявність в господарському віданні ДП “АМПУ” Миколаївській філії ДП “Адміністрація морських портів України” декількох акваторій позивачем суду не доведено.

При цьому, судом відхиляються вимоги позивача про врахування при розгляді даної справи висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №915/525/17, оскільки висновки цієї постанови не свідчать на користь аргументів позивача.

В даному випадку після заходу до Миколаївського морського порту баржі “НБЛ-021” не здійснювала входу/виходу з порту, а відбувалося переміщення судна водами акваторії Миколаївського морського порту на зовнішній рейд для дозавантаження великотонажного судна, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами.

Крім того, судом взято до уваги, що відповідно до Постанови КМ України “Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних” №640 від 12.06.1996 Бузько-Дніпровський лиман та річка Південий Буг (Миколаївська область) в частині Спаського каналу, каналу акваторії порту Миколаїв, порт Миколаїв, підхідний канал (13 коліно БДЛК) - відноситься до внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних.

Відповідно до ст.67 Водного кодексу України внутрішні морські води та територіальне море є внутрішніми водними шляхами загального користування. Перелік внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Баржа “НБЛ-021” зареєстровано під прапором України, що надає йому право вільного переміщення по внутрішніх водних шляхах України. Зазначене судно в частині “водного простору тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв” не швартувались до причалу, не ставали на якір, не здійснювали вантажних операцій.

Відповідно довідки ІДПН від 05.03.2015 баржа “НБЛ-021” здійснювала транзитний прохід до місця виконання робіт.

14.06.2013 набрав чинності Закон України “Про морські порти України”, в якому змінилася термінологія, оскільки поняття акваторія морського порту (портова акваторія), визначене у Законі України “Про морські порти України”, на відміну від поняття, встановленого у попередній редакції ст.74 Кодексу торговельного мореплавства України, містить виключення щодо не охоплення ним суднового ходу.

Відповідно до ч.6 ст.1 Закону України “Про морські порти України” акваторія морського порту (портова акваторія) – визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Положенням про навігаційне забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №498 від 14.06.2007 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за №905/14172 визначено, що судновий хід (фарватер) - водний простір на внутрішньому водному шляху, призначений для руху суден і позначений на місцевості і на карті; крім того, це безпечний у навігаційному відношенні прохід по водному просторі, означений засобами навігаційного обладнання.

Отже, судно рухаючись транзитом по судновому ходу внутрішніх водних шляхів відображеному на навігаційних картах, які є об'єктами загального користування, може не користуватись водною поверхнею як акваторією порту визначеному ст.1 Закону України “Про морські порти України”.

Переміщення судна (від ділянки до ділянки) є внутрішньопортовими та не пов’язані з виходом з порту, оскільки судно прямувало з однієї ділянки в межах акваторії порту до іншої ділянки в межах акваторії порту, тобто роботи проводились в режимі плавання в портових водах, що, в розумінні пунктів 17, 32 Положення про портові збори, унеможливлює подвійне стягнення з відповідача корабельного збору у сумі 1692,95 грн. за вхід на ділянку зовнішнього рейду порту.

Що стосується заперечень позивача стосовно факту отримання сплачених відповідачем по №63240 від 09.11.2015 грошових коштів у сумі 1692,95 грн. в рахунок оплати корабельного збору, зазначаючи про те, що за цим платіжним дорученням відповідач сплатив корабельний збір з інших підстав, ніж заявлені у позові, слід зазначити наступне.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Пунктом 32.3 статті 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 Закону.

Пунктами 3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (далі – Інструкція), визначено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує - його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 2.9 Інструкції передбачено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі (п. 2.29 Інструкції).

У розумінні наведених норм визначення призначення платежу належить виключно платнику. Платник може змінити реквізит “призначення платежу” до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Відповідно отримувач коштів в свою чергу не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті що визначені в призначенні платежу, може мати місце у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

В даному випадку відповідач у платіжному дорученні чітко визначив призначення платежу, надав повну інформацію про платіж (спрямування коштів), зазначивши в рахунок чого мають бути спрямовані сплачені ним кошти, а саме: “за адміністративний, корабельний збір зг. рах №13421512 від 23.03.2015 по дог. 7-С від 04.10.10…”.

Жодних доказів щодо помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів чи доказів відкликання відповідачем цього платіжного доручення для зміни призначення платежу матеріали справи не містять. Навпаки у довідці від 24.07.2018 та у судових засіданнях відповідач підтвердив, що по вказаному платіжному дорученню сплатив одну ставку корабельного збору за вхід баржі “НБЛ-021” в акваторію порту Миколаїв.

Зі змісту рахунку №13421512 від 23.03.2015 (а.с.153) вбачається, що його було видано позивачем на виконання умов Договору №7-С від 04.10.2010, укладеного між сторонами. У цьому рахунку зазначені саме ті судна відповідача, які здійснювали вантажні операції на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту, у т.ч. баржа “НБЛ-021”. При цьому, реквізит рахунку “призначення платежу” містить інформацію про рейд ММТП- Нібулон, т/х “Red Rose” . Отже, вказаний рахунок було виставлено відповідачеві у зв’язку зі здійсненням належними останньому судами завантаження великотоннажного судна “Red Rose”.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми, а також встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем зобов’язання зі сплати однієї ставки корабельного збору у сумі 1692,95 грн. за період з дати отримання відповідачем рахунку №13421512 від 23.03.2015, а саме з 20.04.2015 (14.04.2015 + три дні для оплати рахунку), до дати фактичної сплати 09.11.2015, суд вважає правомірним нарахування позивачем 3% річних у сумі 28,25 грн. та інфляційних втрат (за період з травня по жовтень 2015 року) у сумі 29,59 грн.

В задоволенні решти вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат слід відмовити з підстав недоведеності.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон” (54002, м.Миколаїв, Каботажний спуск, буд.1, код ЄДРПОУ 14291113) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м.Київ, пр.-т Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23, код ЄДРПОУ 38728444) 28,25 грн. – 3% річних та 29,59 грн. інфляційних втрат.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва