Рішення № 78247682, 20.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2018Справа № 910/9686/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт", м. Одеса

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київ

про стягнення 7 856 179,12 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Стеценко Д.В. (представник за довіреністю вих. № 18-07-002 від 18.07.2018р.);

від відповідача: Гетьман Т.В. (представник за довіреністю № 49 "д" від 23.04.2018р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) суми заборгованості за Договором поставки № 66-14 від 06.07.2017р. в розмірі 7 384 902,48 грн., з урахуванням фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2018р.

29.08.2018р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої останній заявлено до стягнення з відповідача суму заборгованості в розмірі 7 856 179,12 грн., з яких 7 815 264,72 грн. суми основного боргу та 40 914,40 грн. 3 % річних.

В підготовчому засіданні 11.09.2018р. представник відповідача подала відзив на позовну заяву та просила суд поновити строк на його подання.

Представник позивача не заперечував проти поновлення пропущеного строку на подання відзиву.

В підготовчому засіданні 11.09.2018р. представник позивача подав відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 11.09.2018р. суд на місці ухвалив поновити відповідачеві строк на подання відзиву на позовну заяву та долучити його до матеріалів справи, прийняти до розгляду збільшені позовні вимоги та оголосити перерву до 25.09.2018р.

12.09.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву аналогічного змісту з відзивом, поданим представником відповідача у підготовчому засіданні 11.09.2018р.

Відповідно до поданого відповідачем відзиву, останній вказує на те, що позивачем не надано всіх доказів на підтвердження поставки обумовленого в договорів товару, відтак, на думку відповідача, у нього не виник обов'язок з оплати поставленого позивачем товару, позивачем не вірно визначено момент виникнення обов'язку з оплати за договором, акт звірки взаємних розрахунків відповідач вважає неналежним і недопустимим доказом, крім того, відповідач вказав на недоліки товарно-транспортних накладних, в яких відсутні посилання на договір та на рахунки, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність факт поставки товару за договором, факту перевезення та ненастання обов'язку з його оплати.

У відповіді на відзив позивач вказує на безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві, посилаючись на те, що ним додано до матеріалів справи первинні документи на підтвердження здійснення поставки товару, який беззаперечно був прийнятий відповідачем, позивач вказує на те, що ним у відповідності до умов договору було передано відповідачеві обумовлені в договорі документи на підтвердження здійснення факту поставки товару, докази чого містяться у матеріалах справи, відтак момент виникнення обов'язку з оплати вартості товару визначено правомірно, виходячи з умов договору. Долучений до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків, на думку позивача, свідчить про те, що сторони виконували свої зобов'язання за договором. Стосовно недоліків товарно-транспортних накладних, на що вказував відповідач, позивач вказав на те, що вказані накладну були складені у відповідності до положень Інструкції, яка регулює спірні правовідносини.

В підготовчому засіданні 25.09.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.10.2018р.

Відповідач своїм правом на подання заперечень щодо відповіді на відзив не скористався.

В підготовчому засіданні 16.10.2018р. за згодою представників обох сторін, суд на місці ухвалив закінчити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті у той самий день.

В судовому засіданні 16.10.2018р. судом оголошено перерву до 20.11.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018р. в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" про постановлення ухвали про участь його представника у судовому засіданні у режимі відеоконференції у Господарському суді Одеської області у справі №910/9686/18 відмовлено.

В судовому засіданні 20.11.2018р. представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення вимог позивача заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 20 листопада 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2017р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено Договір поставки № 66-14 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник в порядку та на умовах, визначених договором зобов'язався поставляти та передавати у власність замовника, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці згідно умов даного договору зазначається у видаткових накладних.

За умовами п. 3.1. Договору загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору, відповідно до видаткових накладних, доданих до Договору.

У відповідності до п. 4.1. Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати замовником після отримання від постачальника рахунку на оплату товару (далі - рахунок) та підписання сторонами видаткової накладної і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. договору або поетапної оплати замовником поставленого товару відповідно до додаткової домовленості сторін.

Згідно з п. 4.2. Договору до рахунка додаються документи, що підтверджують належну якість в саме: видаткові накладні, податкові накладні (правильно оформлені і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних) та інші первинні документи, передбачені для даного товару чинним законодавством.

У п. 4.3. Договору сторони засвідчили, що замовник зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 60 (шістдесят) банківських днів з моменту отримання від постачальника документів відповідно до п. 4.1. цього договору.

За змістом п. 5.1. Договору строк (термін) поставки (передачі) товару за договором: постачальник здійснює поставку першої партії товару на підставі заявки. На поставку кожної наступної партії товару замовник надає постачальнику заявку.

Відповідно до п. 5.2. Договору посталь ник розглядає заявку замовника в 2-х денний строк та акцептує її або надає замовнику обґрунтовані заперечення у письмовій формі.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що поставка здійснюється автомобільним транспортом, власними силами або транспортом постачальника. Якщо поставка здійснюється транспортом постачальника, то замовник компенсує вартість перевезення.

Згідно з п. 5.6. Договору після передачі товару між сторонами оформлюється видаткова накладна, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору.

За умовами п. 5.7. Договору датою передачі товару від постачальника замовнику вважається дата підписання видаткової накладної.

У підп. 6.1.1. п. 6.1. Договору замовник взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017р. (п. 10.1. Договору).

Додатковою угодою від 29.12.2017р. до Договору сторони домовились подовжити строк дії договору до 31.12.2018р.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору в період з 17.08.2017р. по 04.05.2018р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 21 752 925,60 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових та товарно-транспортних накладних.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженого останнім представника (копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей від позивача у справі) у видаткових накладних та підписами разом з відтисками печаток відповідача та товарно-транспортних накладних.

Факт передачі обумовлених в п. п. 4.1., 4.2. Договору документів, а саме видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунків на оплату, сертифікатів відповідності та паспортів якості на товар на здійснення кожної поставки товару за спірний період (з 17.08.2017р. по 04.05.2018р.) підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи актами приймання-передачі документів за договором поставки № 66-14 від 06.07.2017р., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

На підтвердження своїх вимог, позивачем також долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії рахунків на оплату вартості поставленого товару за спірний період (з 17.08.2017р. по 04.05.2018р.), а також податкових накладних з квитанціями про їх отримання податковим органом.

Разом з тим, як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, оплативши вартість товару частково на суму 13 937 660,88 грн. (банківські виписки у матеріалах справи), у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 7 815 264,72 грн.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача з претензією вих. № 71/18 від 23.06.2018р. (докази направлення претензії у справі) до відповідача на суму 8 135 372,20 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 7 856 179,12 грн., з яких 7 815 264,72 грн. суми основного боргу та 40 914,40 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт здійснення позивачем протягом спірного періоду поставки обумовленого договором товару на загальну суму 21 752 925,60 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, факт передачі обумовлених в п. п. 4.1., 4.2. Договору документів, а саме видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунків на оплату, сертифікатів відповідності та паспортів якості на товар на здійснення кожної поставки товару за спірний період (з 17.08.2017р. по 04.05.2018р.), що підтверджується актами приймання-передачі документів за договором поставки № 66-14 від 06.07.2017р., які підписані та скріплені печатками обох сторін та факт оплати відповідачем вартості товару на суму 13 937 660,88 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Зі змісту відзиву на позовну заяву, як і в судових засіданнях при розгляді даної справи по суті, відповідач факту прийняття товару та часткової оплати його вартості не заперечує.

Водночас, відповідач вказує на те, що позивачем не надано всіх доказів на підтвердження поставки обумовленого в договорів товару.

За твердженнями відповідача обов'язок постачальника, виходячи з положень п. 5.2. Договору виникає тільки з моменту погодження сторонами заявки, а за умовами п. 4.3. Договору замовник зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 60 банківських днів з моменту отримання від постачальника документів відповідно до п. 4.1. цього договору.

Отже, на думку відповідача, сторони при укладенні договору визначили підставою для оплати вартості товару, а саме заявки про намір придбати товар по кожній поставці та передбачені у п. п. 4.1., 4.2. Договору документи, без яких обов'язок щодо оплати вартості товару у відповідача не виникає.

Суд визнає такі доводи відповідача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору та положеннях чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному випадку, суд погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив стосовно того, що положеннями договору не визначено форму заявок, натомість факт здійснення господарських операцій з поставки кожної партії товару підтверджується видатковими накладними, які містяться у матеріалах справи, товар за якими беззаперечно прийнято відповідачем та більше того частково оплачено останнім.

Аналогічної позиції дотримується й Верховний Суд у своїй постанові від 23.01.2018р. у справі № 911/1355/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги положення п. п. 4.1.-4.3. Договору з огляду на встановлений судом факт виконання позивачем зобов'язань за договором щодо передачі товару та документів на підтвердження здійснення поставки товару, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту отримання від постачальника документів відповідно до п. 4.1. цього договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В контексті сказаного вище (виконання позивачем обов'язку з передачі товару та документів на підтвердження здійснення поставки товару), суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, викладені у відзиві з приводу того, що у нього не виник обов'язок з оплати поставленого позивачем товару, а позивачем не вірно визначено момент виникнення обов'язку з оплати за договором.

Суд відзначає, що умовами п. п. 4.1.-4.3. Договору, якими врегульовано питання передачі документів, з моменту отримання замовником яких у останнього виникає зобов'язання з оплати вартості товару не передбачено обов'язку позивача як постачальника за договором з передачі заявок на поставку товару, натомість, як було вказано вище, за змістом п. п. 5.1., 5.2. Договору саме відповідач як замовник надає постачальнику відповідні заявки.

Доказів на підтвердження оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Факт наявності заборгованості відповідача за Договором на суму 8 135 372,20 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017р.-30.05.2018р.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання, на що вказував і позивач у відповіді на відзив, з чим погоджується суд.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язань за договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Як і не може погодитись суд з твердженнями відповідача на недоліки товарно-транспортних накладних, в яких відсутні посилання на договір та на рахунки, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність факт поставки товару за договором, факту перевезення та ненастання обов'язку з його оплати.

Як встановлено судом вище, подані позивачем товарно-транспортні накладі містять відмітки відповідача про одержання вантажу відповідачем та відтиски печаток останнього, факт прийняття товару за договором та передбачених договором документів підтверджується зібраними у справі первинними документами.

Водночас, згідно з формою товарно-транспортної накладної (Форма N 1-ТТН (нафтопродукт)), наведеною у Додатку № 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом N 281/171/578/155 від 20.05.2008р., на яку послався позивач у відповіді на відзив як на підставу своїх заперечень проти доводів відповідача, посилання на договір та на рахунки при здійсненні транспортування обумовленого договором товару є необов'язковим.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 815 264,72 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за прострочення оплати вартості товару за договором заявлено до стягнення з відповідача 40 914,40 грн. 3 % річних за загальний період з 14.11.2017р. по 27.08.2018р. за всіма видатковими накладними.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок фінансових санкцій та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, розрахована позивачем сума 3 % річних є арифметично вірною, у зв'язку з чим виходячи з заявлених вимог до стягнення з відповідача також підлягає 40 914,40 грн. 3 % річних.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/9686/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7 815 264,72 грн. суми основного боргу та 40 914,40 грн. 3 % річних.

Судовій збір в розмірі 117 842,69 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 33096517, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 11-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" (ідентифікаційний код 32223787, місцезнаходження: 65033, Одеська обл., м. Одеса, вул. Гастелло, буд. 52/1) 7 815 264,72 грн. (сім мільйонів вісімсот п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 72 коп.) суми основного боргу, 40 914,40 грн. (сорок тисяч дев'ятсот чотирнадцять гривень 40 коп.) 3 % річних та 117 842,69 грн. (сто сімнадцять тисяч вісімсот сорок дві гривні 69 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.11.2018р.

Суддя С.М. Морозов