Рішення № 78247380, 29.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2018 Справа № 905/1821/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЧАР ГРУП» (Ідентифікаційний код 36029333, адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Широка, буд. 1А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд» (Ідентифікаційний код 31534814, адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Широка, буд. 6)

про: стягнення 10834,19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Марченко О.Г. - ордер АА № 136635 від 21.11.2018, посвідчення адвоката № 3822 від 02.03.2011

від відповідача: Сова І.Г. - довіреність № 01/126-1 від 07.09.2018

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЧАР ГРУП» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд» заборгованості з орендної плати у розмірі 8870,40 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят гривень 40 коп.), 3% річних в розмірі 243,50 грн. (двісті сорок три гривні 50 коп.) та інфляційних втрат у розмірі 1720,29 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 29 коп.), всього - 10834,19 грн. (десять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 19 коп.). Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди спецтехніки № 23/01/17-О від 23.01.2017 в частині розрахунків за користування об'єктом оренди.

Нормативно вимоги обґрунтовано приписами статей 525 - 526, 626, 629, 903 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договір оренди спецтехніки № 23/01/17-О від 23.01.2017, акт від 14.03.2017 прийому-передачі трактора гусеничного Т-170 згідно умовам договору № 23/01/17-О від 23.01.2017, акт надання послуг № 12 від 20.03.2017 на суму 8870,40 грн., рахунок на оплату № 11 від 20.03.2017 на суму 8870,40 грн.,претензію від 06.10.2017 з доказами направлення та вручення ТОВ «Укрелектромережбуд», роздруківка з офіційного сайту УКРПОШТА стосовно відстеження поштового відправлення, розрахунок позовних вимог, статутні документи позивача, акт прийому-передачі від 14.09.2018 наданих послуг з правової допомоги відповідно до договору № 8/2018 від 29.08.2018, платіжне доручення № 192 від 14.09.2018 на суму 10000,00 грн., попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи.

Ухвалою суду від 04.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1821/18; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; справу призначено до розгляду на 06.11.2018; визначено відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надати до суду відзив на позовну заяву із урахуванням вимог, передбачених ст. 165 ГПК України, докази направлення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів; запропоновано позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву надати до суду відповідь на відзив та докази направлення такої відповіді на відзив відповідачу; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

До канцелярії суду 29.10.2018р. від відповідача надійшов відзив №б/н від 26.10.2018 на позовну заяву (вх.суду № 21932/18 від 29.10.2018), в якому викладено заперечення проти задоволення позову.

Відповідач вказує, що в 2017 році змінився керівник ТОВ «Укрелектромережбуд», а згодом звільнився головний бухгалтер та єдиний юрисконсульт підприємства, у зв'язку з чим виявилось, що первинні документи, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, у відповідача відсутні.

Аналіз доданих до позовної заяви документів показав, що за умовами п.4.3 та 4.5 договору № 23/01/17-О від 23.01.2017 орендна плата сплачується орендарем на підставі рахунку-фактури, виставленого орендодавцем, виходячи з вартості, зазначеної у специфікації та фактичного строку оренди за місяць, на підставі підписаного сторонами акту прийому виконаних робіт (наданих послуг). Орендна плата встановлюється у грошовій форма та перераховується орендарем не пізніше 15 днів після виставлення рахунка-фактури, на розрахунковий рахунок орендодавця. Втім, позивачем не додано до позовної заяви специфікації, якою повинна була бути встановлена вартість оренди відповідно до п.4.1 договору, тобто відсутня одна із істотних умов договору - ціна; відсутній передбачений п. 4.3 договору акт прийому виконаних робіт (наданих послуг), замість нього долучено копію іншого документа - акту надання послуг № 12 від 20.03.2017, відтак, на думку відповідача, даний документ не можна вважати належним доказом виконання орендодавцем зобов'язань за договором. У долученому позивачем в копії рахунку-фактурі № 11 від 20.03.2017 відсутні дані щодо договору, на підставі якого він був виставлений. Взагалі відсутні докази виставлення позивачем відповідачу рахунку-фактури № 11 від 20.03.2017, відтак неможливо встановити дату, від якої у відповідача виникає обов'язок здійснити оплату наданих послуг.

Зважаючи на такі обставини, відповідач наполягає на тому, що оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів виставлення відповідачу рахунку-фактури на оплату послуг за договором, тому строк оплати для ТОВ «Електромережбуд» не настав, а відповідно відсутня і прострочка виконання даного грошового зобов'язання, тобто нема підстав для стягнення з відповідача на користь позивача не лише суми основного боргу, а й нарахованих на цю суму 3% річних та втрат від інфляції.

Також відповідач вказує на помилковість зробленого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних і наводить власний контррозрахунок цих сум, посилаючись на положення ч.6 ст.222 Господарського кодексу України. За розрахунком відповідача, 3 % річних за період з 07.11.2017 по 13.09.2018 мають складати 226,74 грн., а інфляційні (з 01.12.2017 по 13.09.2018) - 414,62 грн.

Крім того, відповідач посилається на те, що попередній розрахунок судових втрат на правову допомогу є необґрунтованим та завищеним і не може вважатись співмірним ціні позову, тому вважає, що в даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути зменшений судом до 5% від суми задоволених позовних вимог.

До відзиву додано: накази про звільнення від 24.05.2017 № 81-л, від 02.08.2017 № 123-л, від 02.08.2017 № 124-л, роздруківку з офіційного сайту УКРПОШТА стосовно відстеження поштового відправлення, довіреність на особу, що підписала відзив.

Ухвалою від 06.11.2018 відкладено розгляд справи на 29.11.2018; запропоновано позивачу не пізніше ніж за три дні до дати судового засідання надати суду оригінали всіх доданих до позовної заяви документів (для огляду), відповідь на відзив (за наявності) та докази направлення відповіді на відзив відповідачу; явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.

26.11.2018 до канцелярії суду від позивача надійшли за супровідним листом від 22.11.2018 (вх.суду № 23893/18 від 26.11.2018) оригінал договору № 23/01/17-О від 23.01.2017, оригінал специфікації № 2 від 28.02.2017 (додаток № 1 до договору № 23/01/17-О від 23.01.2017), оригінал акту прийома-передачі трактора гусеничного Т-170 від 14.03.2017, оригінал наданих послуг № 12 від 20 березня 2017 на суму 8870,40 грн., копія ордеру серії АА № 136635 від 28.08.2018 на ім'я Марченко О.Г., які долучено до справи.

29.11.2018 канцелярією суду від позивача отримано заперечення на клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх.суду № 24113/18 від 29.11.2018).

Цього ж дня канцелярією суду від позивача отримано відповідь на відзив (вх.суду № 24116/18 від 29.11.2018), в яких викладені заперечення проти доводів відповідача та на задоволенні позовних вимог наполягає.

До відповіді на відзив додано: заява свідка ОСОБА_3, засвідчена приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Дубровським В.В. від 23.11.2018 за № 2427, заява свідка ОСОБА_5, засвідчена приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Дубровським В.В. від 23.11.2018 за № 2423, витяг з єдиного реєстру податкових накладних № 4267 від 20.11.2018 на запит від 20.11.2018 № 4267, податкову накладну від 20.03.2017 № 3, договір № 8/2018 від 29.08.2018 про надання правової допомоги, специфікацію № 2 від 28.02.2017 як додаток № 1 до договору № 23/01/17-О від 23.01.2017, супровідний лист від 20.11.2018 № 20/11 про направлення акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 20.11.2018 з доказами направлення на адресу ТОВ «Електромережбуд» з описом вкладення 21.11.2018, роздруківка відомостей з електронної поштової скриньки про направлення відповіді на відзив по справі № 905/1821/18 відповідачу, роздруківка з сайту УКРПОШТА та копія конверту за трек-номером 4910704067900.

В судовому засіданні 29.11.2018 оголошено перерву до 15:00 год. 29.11.2018 для надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготовки письмових заперечень на відповідь на відзив.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вх.суду № 24168/18 від 29.11.2018), в яких викладено заперечення проти доводів представника позивача та підтримує заперечення проти задоволення позову, викладені у відзиві.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЧАР ГРУП» як орендодавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд» як орендарем (відповідач) укладено договір оренди спецтехніки № 23/01/17-О від 23.01.2017 (а.с.10).

Згідно з п.1.1 договору, орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування вантажопідйомну техніку, спеціалізовану автотранспортну техніку (надалі іменується - спецтехніка), згідно специфікацій до договору, які є невід'ємною частиною даного договору, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Мета оренди за договором - використання спецтехніки в межах власної господарської діяльності (п.1.4 договору).

У пункті 2.1 договору сторони визначили, що передача спецтехніки оформлюється актом прийому-передачі спецтехніки, який підписується сторонами.

Орендар повертає орендодавцеві спецтехніку у стані, що є не гіршим від того, в якому спецтехніка перебувала на день передачі, із врахуванням прийнятного, нормального зносу, що оформлюється актом прийому-передачі (п.2.3 договору).

Строк оренди спецтехніки - з моменту підписання акту прийому-передачі про надання спецтехніки в оренду до підписання акту прийому-передачі про повернення спецтехніки та відповідно до специфікацій (п.3.1 договору).

Вартість оренди зазначається у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами (п.4.1. договору).

Загальний розмір орендної плати за поточний місяць розраховується у відповідності до тарифів, зазначених у специфікації, та у відповідності до актів приймання-передачі виконаних робіт (п.4.2 договору).

У пункті 4.3 договору сторони обумовили, що орендна плата за місяць сплачується орендарем на підставі рахунку-фактури, виставленого орендодавцем, виходячи з вартості, зазначеної у специфікації та фактичного строку оренди за місяць, на підставі підписаного акту прийому виконаних робіт (наданих послуг).

Орендна плата встановлюється у грошовій формі та перераховується орендарем не пізніше 15 днів після виставленого рахунку-фактури, на розрахунковий рахунок орендодавця (п.4.5 договору).

У разі припинення або розірвання договору орендна плата не нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі спецтехніки у зв'язку із розірванням договору. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі (п.4.8 договору)

Згідно з п.5.1.6 договору, орендодавець зобов'язався надати оформлену, відповідно до вимог чинного законодавства, податкову накладну в електронній формі не пізніше 15 календарних днів з дати події, яке настало раніше: з дати підписання акту прийому-передачі або з дати здійснення оплати. Якщо останній календарний день припадає на вихідний та/або святковий день, податкова накладна надається орендарю в перший робочий день після такого вихідного та / або святкового дня. У випадках, передбачених чинним законодавством, орендодавець зобов'язується зареєструвати в установленому порядку податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.6.1.1 та 6.1.2 орендар зобов'язався використовувати спецтехніку, що орендується, виключно у відповідності до мети оренди та своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

У пункті 9.1 договору сторони обумовили, що цей договір діє з моменту підписання його сторонами до 31.12.2017 року.

У специфікації № 2 від 28.02.2017, що є додатком № 1 до договору № 23/01/17-О від 23.01.2017, сторони погодили найменування механізму - трактор гусеничний Т-170; вартість машиногодини - 158,40 грн. з ПДВ; кількість годин - 384; загальна вартість - 60825,60 грн. з ПДВ та визначили, що механізм трактор гусеничний Т-170 вважається зданим в оренду з моменту складання і підписання акту прийому-передачі (а.с.120).

Договір № 23/01/17-О від 23.01.2017 та додаток № 1 до нього (специфікація № 2 від 28.02.2017) підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками обох підприємств.

Згідно акту прийому-передачі від 14.03.2017 (а.с.15), орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду трактор гусеничний Т-170, заводський номер 39954, рік випуску 1989, двигун № 299570, свідоцтво про реєстрацію № АБ323148 від 07.08.2006, в справному, укомплектованому стані, відповідає умовам договору, технічним та експлуатаційним характеристикам та його призначенню, придатний для його цільового використання. Цей акт є невід'ємною частиною договору № 23/01/17-О від 23.01.2017.

Цей акт підписано обома сторонами без заперечень та скріплено печатками обох підприємств.

Матеріали справи містять акт надання послуг № 12 від 20.03.2017 на підставі договору оренди № 23/01/17-О від 23.01.2017 (а.с.16), зі змісту якого вбачається найменування робіт, послуг - оренда трактора гусеничного Т-170 (з 14.03.2017 по 20.03.2017), кількість машиногодин - 56, сума з ПДВ - 8870,40 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят гривень 40 коп.), замовник (ТОВ «Укрелектромашбуд») претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Цей акт підписано обома сторонами без заперечень та скріплено печатками обох підприємств.

Також, матеріали справи містять рахунок на оплату № 11 від 20.03.2017 на суму 8870,40 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят гривень 40 коп.) - оренда трактора гусеничного Т-170 (а.с.17).

Докази направлення та/або вручення такого рахунку відповідачу як орендарю в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи відсутній і сторонами не надано акту прийому-передачі про повернення з оренди трактору гусеничного Т-170, заводський номер 39954, рік випуску 1989, двигун № 299570, свідоцтво про реєстрацію № АБ323148 від 07.08.2006, за договором № 23/01/17-О від 23.01.2017. Втім, сторонами не оспорюється факт повернення відповідачем вказаної спецтехніки позивачу саме 20.03.2017.

06.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЧАР ГРУП» як орендодавець (позивач) направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд» як орендарю (відповідач) претензію, в якій просило перерахувати протягом семи днів від дня пред'явлення претензії суму заборгованості за договором оренди спецтехніки № 23/01/17-О від 23.01.2017 в сумі 8870,40 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят гривень 40 коп.).

Така претензія отримана відповідачем 06.10.2017, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.19-21).

Не отримавши від відповідача відповіді та задоволення претензії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 23/01/17-О від 23.01.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 Господарського кодексу України, 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, умовами договору, зокрема, у пункті 4.3 договору сторони обумовили, що орендна плата за місяць сплачується орендарем на підставі рахунку-фактури, виставленого орендодавцем, виходячи з вартості, зазначеної у специфікації та фактичного строку оренди за місяць, на підставі підписаного акту прийому виконаних робіт (наданих послуг). Орендна плата встановлюється у грошовій формі та перераховується орендарем не пізніше 15 днів після виставленого рахунку-фактури, на розрахунковий рахунок орендодавця (п.4.5 договору).

Тобто, виходячи з умов договору та враховуючи положення ст. 629 Цивільного кодексу України, сторони погодили порядок розрахунків та відповідний документ як підставу для проведення розрахунків - це рахунок-фактура на підставі підписаного акту прийому виконаних робіт (наданих послуг).

На підтвердження виставлення відповідного рахунку-фактури позивач надав суду заяву свідка ОСОБА_3, засвідчену приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Дубровським В.В. від 23.11.2018 за № 2427 та заяву свідка ОСОБА_5, засвідчену приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Дубровським В.В. від 23.11.2018 за № 2423.

Зі змісту заяви свідка ОСОБА_3, засвідченої приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Дубровським В.В. від 23.11.2018 за № 2427 (а.с.115) вбачається, що (цитата): «… В березні 2017 року я особисто передавав рахунок на суму 8870,40 грн. за договором № 23/01/17-О від 23.01.2017 до ТОВ «Укрелектромережбуд». Рахунок я віддав до відділу матеріально-технічного постачання де працівник, а саме економіст Яшбекова Ольга Дмитрівна реєструвала рахунки та передавала їх для оплати. …»

Зі змісту заяви свідка ОСОБА_5, засвідченої приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Дубровським В.В. від 23.11.2018 за № 2423 (а.с. 116), вбачається, що (цитата): «… За час моєї роботи в ТОВ «Укрелектромережбуд» порядок отримання рахунків від контрагентів ТОВ «Укрелектромережбуд» був наступний. Рахунок-фактура та (або) акт наданих послуг/виконаних робіт передавався контрагентом до планово-економічного відділу. Так як ТОВ «Укрелектромережбуд» та ТОВ «ОЧАР ГРУП» знаходяться поруч, що вбачається з юридичних адрес, не було необхідності направляти документи поштою, так як в ТОВ «Укрелектромережбуд» приймались та реєструвались. Мені відомо, що між ТОВ «Укрелектромережбуд» та ТОВ «ОЧАР ГРУП» було укладено ряд договорів з яких також був укладений договір оренди спецтехніки № 23/01/17-О від 23.01.2017. Також мені відомо, що на день мого звільнення заборгованість за вказаним договором № 23/01/17-О від 23.01.2017 перед ТОВ «ОЧАР ГРУП» була в сумі 8870,40 грн. і не була сплачена у зв'язку зі складним матеріальним становищем …»

Суд зазначає, що зі змісту заяви свідків (а.с.115, 116) не можливо визначити дату вручення рахунку-фактури та підтвердити взагалі цей факт. Також, представником позивача не заперечується, що такий рахунок поштою відповідачу не направлявся. Наявна у справі копія наданого позивачем рахунку-фактури № 11 від 20.03.2017 (а.с.17) не містить відповідного підпису про отримання такого рахунку відповідачем, який заперечує факт його отримання.

Отже, суд погоджується, з твердженнями відповідача, що враховуючи приписи ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються у відповідних документах.

Таким чином, з викладеного слідує, що засвідчені приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Дубровським В.В. від 23.11.2018 за № 2423 та за № 2423 заяви свідків (гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5) є недопустимими та неналежними доказами в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно акту надання послуг № 12 від 20.03.2017 (а.с.16), суд зазначає, що, як вже встановлено, вказаний акт підписаний керівниками обох підприємств без розбіжностей та скріплений печатками обох підприємств. Цей акт містить найменування робіт, послуг - оренда трактора гусеничного Т-170 (з 14.03.2017 по 20.03.2017); підставу для їх виконання - договір оренди № 23/01/17-О від 23.01.2017; кількість машиногодин - 56; загальну вартість послуг - 8870,40 грн. з ПДВ, а також платіжні реквізити орендодавця та орендаря.

Акт надання послуг є первинним документом бухгалтерської звітності, що фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому підтверджує факт надання позивачем та отримання відповідачем обумовлених договором послуг на платній основі.

Крім того, матеріали справи містять відповідну податкову накладну від 20.03.2017 № 3 (а.с.117,118) з податку на додану вартість, якою також підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з оренди трактора гусеничного Т-170 (з 14.03.2017 по 20.03.2017); підставу для їх виконання - договір оренди № 23/01/17-О від 23.01.2017; кількість машиногодин - 56; загальну вартість послуг - 8870,40 грн. з ПДВ. Згідно з п.5.1.6 договору, орендодавець зобов'язався надати оформлену, відповідно до вимог чинного законодавства, податкову накладну в електронній формі не пізніше 15 календарних днів з дати події, яке настало раніше: з дати підписання акту прийому-передачі або з дати здійснення оплати. Якщо останній календарний день припадає на вихідний та/або святковий день, податкова накладна надається орендарю в перший робочий день після такого вихідного та / або святкового дня. У випадках, передбачених чинним законодавством, орендодавець зобов'язується зареєструвати в установленому порядку податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Зазначене дає підстави для висновку, що відповідач був обізнаний про вартість користування об'єктом оренди за весь час такої оренди (з 14.03.2017 по 20.03.2017) у розмірі 8870,40 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят гривень 40 коп.).

Факт наявності заборгованості за договором оренди № 23/01/17-О від 23.01.2017 з орендної плати у розмірі 8870,40 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят гривень 40 коп.) відповідачем не оспорюється.

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обгрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити. (ч.ч.2,6 ст.222 ГК України).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія-вимога від 06.10.2017 на суму 8870,40 грн. відповідачем була отримана 06.10.2017, цією претензією було встановлено строк її виконання - сім днів для отримання. Відповідно суму боргу відповідач мав сплатити, відповідно до претензії-вимоги, до 14.10.2017.

Докази повної чи часткової оплати такої заборгованості відповідачем на момент прийняття рішення матеріали справи не містять, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди № 23/01/17-О від 23.01.2017 з орендної плати у розмірі 8870,40 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят гривень 40 коп.) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата процентів річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок 3 % річних у розмірі 243,50 грн. та інфляційні у розмірі 1720,29 грн. за період з 15.10.2017 по 13.09.2018, який не перевищує розрахованої судом суми таких нарахувань, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст. 126 ГПК України).

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1 ст.129 ГПК України).

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.4 ст.129 ГПК України).

Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЧАР ГРУП» за платіжним дорученням № 190 від 14.09.2018 сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Враховуючи, що позовні вимоги задовольняються судом повністю, відшкодування витрат зі сплати судового збору покладається на відповідача повністю.

Одночасно з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЧАР ГРУП» подано заяву про відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) та відповідний попередній розрахунок судових витрат.

На підтвердження витрат позивачем надано: акт прийому-передачі наданих послуг з правової допомоги від 14.09.208 відповідно до договору № 8/2018 від 29.08.2018, платіжне доручення № 192 від 14.09.2018 на суму 10000,00 грн. (десять тисяч гривень).

29.11.2018 позивачем до канцелярії суду подано заяву відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, в якій вказав, що позивач має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу які не були включені до попереднього розрахунку. Докази надання послуг будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

До заяви додано, серед іншого, договір № 8/2018 від 29.08.2018 про надання правової допомоги.

На підставі ч.8 ст.129 ГПК України судом відкладено розгляд питання з розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 265-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд» (Ідентифікаційний код 31534814, адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Широка, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЧАР ГРУП» (Ідентифікаційний код 36029333, адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Широка, буд. 1А) заборгованість з орендної плати у розмірі 8870,40 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят гривень 40 коп.), 3% річних в розмірі 243,50 грн. (двісті сорок три гривні 50 коп.), інфляційних втрат у розмірі 1720,29 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 29 коп.), судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відкласти розгляд питання з розподілу понесених витрат на професійну правничу допомогу на п'ять днів.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

6. Повний текст рішення підписано 03.12.2018.

Суддя Н.В. Величко