Рішення № 78247135, 28.11.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2018 р. Справа № 903/605/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О. за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/605/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк", м. Луцьк

про стягнення 5 930,17 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Безпалюк О.Л. (дов. № 14-72 від 14.04.2017 року),

від відповідача: Шаталова Л.М. - директор (наказ №7 від 15.11.2010 року),

в с т а н о в и в:

27.08.2018 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовною заявою № 14/4-1097 від 20.08.2018 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк" 5 930,17 грн., з них: 2 067,35 грн. пені, 305,30 грн. процентів річних, 3 557,52 грн. збитків, завданих інфляцією, нарахованих за порушення виконання зобов'язання з оплати за договором купівлі-продажу природного газу №580/14-БО-2 від 28.11.2013 року.

На обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №580/14-БО-2 від 28.11.2013 року щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий газ.

Ухвалою суду від 28.08.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.09.2018р.; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 18.09.2018 року.

10.09.2018 року відповідач подав суду клопотання № 254 від 10.09.2018 року, в якому просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника, посилаючись на те, що директор товариства перебуває у відпустці з 15 по 28 вересня 2018 року.

Клопотання судом було залишено без задоволення, оскільки явка представника відповідача (в т.ч. директора товариства) не визнавалась обов'язковою.

17.09.2018 року представник відповідача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву № 255 від 17.09.2018 року, в якому позову не визнає, просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що заборгованість за договором № 580/14-БО-2 погашена 25.06.2015 року в повному обсязі, зобов'язання за договором припинені, що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами від 31.10.2015 року. Посилаючись на ч. 3 ст. 7 Закону України № 1730 від 03.11.2016р. "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", зазначає, що оскільки заборгованість погашена до набрання чинності цим Законом, то нараховані ПАТ "НАК "Нафтогаз України" неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню.

Крім цього, відповідач просив застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, а також зазначає про те, що товариство є невеликою організацією, збитковою, займається виключно теплопостачанням, тому задовольнити вимоги позивача буде фактично неможливо.

17.09.2018 року на електронну пошту господарського суду Волинської області від представника позивача надійшло клопотання №14/4-2458 від 15.09.2018 року, в якому представник позивача просив суд забезпечити проведення всіх судових засідань по справі №903/605/18 в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання - Господарський суд міста Києва або Господарський суд Київської області.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року у задоволенні клопотання представника позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про проведення судового засідання 19.09.2018р. о 12 год. у режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 19.09.2018 року підготовче засідання було відкладено на 10.10.2018р.; встановлено позивачу строк до 08.10.2018 року для подання відповіді на відзив відповідача.

Ухвалу суду від 19.09.2018 року було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте, станом на 10.10.2018р. в матеріалах справи були відсутні докази належного повідомлення позивача про судовий розгляд справи.

Ухвалою суду від 10.10.2018р. підготовче засідання відкладено на 24.10.2018р.

В судове засідання 24.10.2018р. представники сторін не з'явилися. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301036633837, що міститься в матеріалах справи.

Ухвалу суду від 10.10.2018 року було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте, станом на 24.10.2018р. в матеріалах справи були відсутні докази належного повідомлення позивача про судовий розгляд справи.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів - до 29.11.2018 року, підготовче засідання відкладено на 07.11.2018 року.

Ухвалою суду від 07.11.2018 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.11.2018р.

26.11.2018 року позивач надіслав до суду відповідь № 14/4-3057 від 23.11.2018 року на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки відповідь на відзив надіслана позивачем після закриття підготовчого провадження та позивачем не наведено поважних причин неподання відповіді на відзив у підготовчому провадженні, то суд на підставі ст. 207 Господарського процесуального кодексу України залишає без розгляду відповідь позивача № 14/4-3057 від 23.11.2018 року на відзив.

В судовому засіданні 28.11.2018 року представник відповідача звернулась з клопотанням № 264 від 28.11.2018р. про приєднання до матеріалів справи документів.

Клопотання № 264 від 28.11.2018р. про приєднання до матеріалів справи документів на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України також залишено судом без розгляду, оскільки представником відповідача не наведено поважних причин незаявлення вказаного клопотання та неподання доказів на стадії підготовчого провадження.

В судовому засіданні 28.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2018 року позову не визнала, просила в його задоволенні відмовити з підстав, вказаних у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову в позові з огляду на таке.

28.11.2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу природного газу №580/14-БО-2, згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Пунктом 1.2 розділу 1 договору передбачено використання покупцем газу, що продається за договором, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1 розділу 2 договору сторони погодили термін передачі газу з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. обсягом до 22,5 тис. куб.м.

Відповідно до п. 3.3. розділу 3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 розділу 3 договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

В розділі 5 договору сторони погодили ціну природного газу в розмірі 3 459 грн. за 1000 куб. м.

Відповідно до п. 6.1 розділу 6 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 розділу 7 договору сторони погодили, зокрема, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Положеннями п. 9.3 розділу 9 договору передбачено, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав з цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

У відповідності до розділу 11 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2014р. до договору купівлі-продажу природного газу від 28.11.2013р. № 580/14-БО-2 внесено зміни договору, пункт 1.2. договору викладено в наступній редакції: «Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ)». Також внесено зміни щодо ціни газу та банківських реквізитів продавця.

Додатковими угодами № 2,3,4,5,6,7 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.11.2013р. № 580/14-БО-2 вносились зміни до п. 5.2. договору щодо ціни газу.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 30 274,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень - грудень 2014 року (а.с. 29-38).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в спірному періоді (за зобов'язаннями 2014 року) не виконував зобов'язання з оплати у строк, визначений договором, чим порушив його умови, зокрема, вимоги п. 6.1 розділу 6 договору, здійснивши остаточний розрахунок з позивачем за договором лише 25.06.2015р., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості (а.с. 10-15) та випискою по банківських операціях відповідача (а.с. 40).

За несвоєчасне виконання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 2 067,35 грн., проценти річних в розмірі 305,30 грн., а також інфляційні втрати в розмірі 3 557,52 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. (надалі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій і підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до абзацу 1 п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно приписів ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 7 Закону викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16 та від 23.01.2018 у справі №914/3131/15.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Таким чином, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

Оскільки заборгованість за поставлений природний газ погашена відповідачем в повному обсязі до 30.11.2016р., тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, у позивача відсутні підстави для нарахування пред'явленої до стягнення пені в розмірі 2 067,35 грн., процентів річних в розмірі 305,30 грн., інфляційних втрат в розмірі 3 227,52 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору за зобов'язаннями 2014р., відтак вимога позивача про стягнення з відповідача цих сум до задоволення не підлягає.

У зв'язку з відмовою в позові на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з оплатою судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230-232 Господарського кодексу України, ст. 1, 2, 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ст.ст. 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 03.12.2018 року.

Суддя І. О. Якушева