Рішення № 78247107, 20.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018м. ДніпроСправа № 904/890/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П за участю секретаря судового засідання Батова Р.Р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СМАРТ АГРО", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське", м. Дніпро

про стягнення 442 541,39 грн.

та

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СМАРТ АГРО"

про визнання недійсним договору поставки №AS/18/05/2017 від 11.05.2017р.

Представники:

від позивача: Хомук С.М. довіреність № б/н від 20.03.2018 р. представник

від відповідача: Кузьменко В.С. довіреність №б/н від 20.03.2018р. представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СМАРТ АГРО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" про стягнення 442 541,39 грн., з яких: 382 178,19 грн. - основного боргу, 19 789,50 грн. 18 % річних, 40 573,70 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2018 р. відкрито провадження у справі № 904/890/18 визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.03.2018 р.

16.04.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним Договору поставки № AS/18/05/2017 від 11.05.2017 р. з Додатком №1 від 13.05.2017 р. до Договору поставки № AS/18/05/2017 від 11.05.2017 р., які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СМАРТ АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коновалівське".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2018 р. повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" зустрічний позов з доданими до нього документами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 р. зупинено провадження у справі № 904/890/18 до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2018 року про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 904/890/18.

Ухвалою суду від 15.06.2018 поновлено провадження у справі № 904/890/18. Призначено судове засідання на 12.07.2018 р.

Розпорядженням № 445 від 17.07.2018 та протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.07.2018, у зв'язку із тим, що суддю Рудовську І.А. звільнено з посади, справу № 904/890/17 передано на розгляд судді Панні С.П.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2018 р. відкрито провадження у справі № 904/890/18 визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.07.2018р.

10.08.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним Договору поставки № AS/18/05/2017 від 11.05.2017 р. з Додатком №1 від 13.05.2017 р. до Договору поставки № AS/18/05/2017 від 11.05.2017 р., які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СМАРТ АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коновалівське".

10.08.2018 від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позов. У відзиві відповідач проти позову заперечує, обґрунтовуючи тим, що сторонами не було підписано специфікацію у зв'язку з цим між ним не було досягнуто згоди щодо строків та ціни поставки товару. Крім того, відповідач зазначає, що датою поставки товару є дата поставки товару, зазначена в акті приймання- передачі товару, оригінал якого зобов'язаний надати саме постачальник. Однак позивачем акт приймання- передачі товару не надавався. Таким чином, поставка товару за договором не відбулась. Тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

20.08.2018 надійшла відповідь на відзив позивача, в яких заперечує доводи відповідача викладені у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 30.07.2018 розгляд підготовчого засідання відкладено до 05.09.2018.

05.09.2018 від відповідача за зустрічною позовною заявою надійшов відзив до зустрічної позовної заяви, в якому він проти зустрічного позову заперечує. Зазначає, що правочин вважається схваленим зокрема у разі , якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Тобто, позивач за зустрічним позовом прийняв товар, отже схвалив дійсність договору поставки. Тому, у зустрічному позові слід відмовити.

Ухвалою суду від 05.09.2018 розгляд підготовчого засідання відкладено до 19.09.2018.

Ухвалою суду від 10.09.2018 зустрічний позов прийнято до провадження разом із первісним позовом та призначено його розгляд у підготовче засідання разом із первісним позовом на 19.09.2018.

Засідання, призначене на 19.09.2018 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Панни С.П. на лікарняному.

Ухвалою суду від 03.10.2018 справу призначено на 16.10.2018.

Ухвалою суду від 16.10.2018 підготовче засідання відкладено на 31.10.2018.

У засіданні, 31.10.2018 оголошено перерву до 20.11.2018.

Ухвалою суду від 31.10.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 20.11.2018.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 20.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (постачальник) і Відповідачем (покупець) укладений договір поставки № AS/18/05/2017 від 11.05.2017. Відповідно до його умов постачальник зобов'язаний передати у власність покупця продукцію для сільгоспвиробництва (далі - товар) відповідно до умов договору, а покупець зобов'язаний прийняти такий товар та оплатити його на встановлений даним договором умовах. Найменування, асортимент (номенклатура) товару, походження товару (країна та рік виробництва), його кількість, ціна (вартість) товару та код товару згідно УКТ ЗЕД визначаються у специфікаціях до договору, кожна з яких складається на окрему партію товару, що поставляється за даним договором, і є невід'ємною частиною договору ( п.1.2. договору)

Відповідно до пункту 3.1. договору товар постачається на умовах DDP у відповідності до міжнародних правил тлумачення торгівельних термін Інкотермс 2010, якщо інше не передбачено специфікацію. Конкретна адреса передачі товару покупцю (місце поставки) зазначається у специфікації.

Строк поставки: постачальник зобов'язаний поставити товар за відповідною специфікацією протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати внесення покупцем попередньої оплати (авансу) згідно п.4.3.1. або п.4.4.1. договору, якщо інше не передбачено специфікацією. Дострокова поставка товару постачальником допускається виключно за згодою сторін.

За умовами п. 3.2. договору, на кожну поставлену партію товару постачальник зобов'язаний надати такі документи: рахунок (якщо оригінал не був переданий покупцю раніше), видаткову накладну, сертифікат на насіння Україна (якщо поставці підлягає насіння), сертифікат якості/підтвердження відповідності, товарно-транспортну накладну, акт прийому-передачі товару та інші документи відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору. Постачальник зобов'язаний оформити та зареєструвати податкову накладну єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та строки, згідно законодавства України.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що право власності та усі ризики на товар переходять від постачальника до покупця з дати поставки. Датою поставки є дата фактичного отримання покупцем товару у місці поставки, що підтверджується підписання покупцем видаткової накладної та акту прийому-передачі товару (дата підписання покупцем видаткової накладної повинна співпадати з датою фактичного отримання товару покупцем за актом прийому-передачі товару; у випадку, якщо дата підписання покупцем видаткової накладної не співпадає з датою підписання покупцем акта прийому-передачі товару, датою поставки товару вважається дата підписання покупцем акту прийому-передачі товару).

За умовами пункту 4.1. договору загальна вартість/ціна товару за цим договором (ціна договору) складає суму вартості/ціна партій товару за всіма специфікаціями до цього договору.

Відповідно до пункту 10.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонам своїх зобов'язань. Закінчення строку дії договору не позбавляє сторони від відповідальності за порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, Позивач поставив товар на суму 545 968,85 грн., що підтверджується видатковою накладною № 10437 від 23.05.2017 р.(а.с.17).

Пунктом 4.3.1. договору передбачено, що оплата у розмірі 30% ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідної специфікації, здійснюється на умовах попередньої оплати (авансу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п'яти банківських днів з дати отримання покупцем наданого постачальником рахунок на оплату.

Постачальник зобов'язаний виставити та надати покупцю рахунок в день підписання сторонами відповідної специфікації. Ціна, зазначена у рахунку, дійсна протягом п'яти банківських днів з дати отримання такого рахунку покупцем, не залежно від зміни офіційного курсу продажу іноземної валюти до гривні, встановленого Національним Банком України. Рахунок дійсний протягом п'яти банківських днів з дати отримання такого рахунку покупцем, не залежно від строку, зазначеному у такому рахунку.

Покупець вважається таким, що виконав грошові зобов'язання по оплаті 30% ціни (вартості) товару (дата оплати), з дати надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 4.3.2. оплата решти 70% ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідної специфікації здійснюється на умовах відстрочення шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника у строк/термін, визначений сторонами у відповідній специфікації.

Покупець вважається таким, що виконав грошові зобов'язання по оплаті 70% ціни (вартості) товару (дата оплати), з дати надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами пункту 5.1. договору приймання товару по кількості та якості упаковки (окрім прихованих недоліків) здійснюється покупцем у момент прийому товару у місці поставки та підтверджується підписанням покупцем акту прийому-передачі товару.

Пунктом 6.2.2. договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з умовами даного договору.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Додатком №1 від 13.05.2017 р. (а.с.16) у пункті графік оплати зазначено: 1) авансова частина складає суму 163790,33 грн. (30%)- згідно умов п.4.3.1 договору; 2) відстрочення платежу -362178,19 грн. (70%)- не пізніше 15.10.2017р.

Таким чином, за видатковою накладною № 10437 від 23.05.2017 р., строк оплати наступає по 15.10.2017.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач порушив умови договору і не розрахувався за поставлений товар. Станом на час розгляду справи заборгованість складає 382 178,19 грн.

Позивач направив Відповідачу претензію (а.с.18-20) з вимогою сплатити борг у розмірі 382178,19 грн., однак вона залишилася без відповіді.

Щодо ненадання позивачем відповідачу акту приймання - передачі слід зазначити про таке.

В силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підписана сторонами товарна накладна є первинним обліковим документом, що фіксує та підтверджує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. Таким чином, не надання відповідачем акту приймання - передачі товару не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. А отже, підписання сторонами накладної, свідчить про виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг відповідно до умов договору.

Крім того, ст. 666 ЦК України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Матеріали справи не містять, доказів передбаченими ст. 666 Цивільного кодексу України, правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі не виконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 382 178,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

За умовами пункту 9.4. договору у разі прострочення терміну (строку) оплати товару згідно п. 4.3.2. або п.4.4.2. договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У випадку якщо прострочення терміну (строку) оплати товару становить понад тридцять календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику 18% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення.

За порушення умов договору позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 40 573,70 грн. за період з 16.10.2017 по 28.02.2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, умовами договору встановлено 18% річних. Тому, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 18% річних сумі 19789,50 грн. за період з 15.11.2017 по 28.02.2018.

Відповідно до ст.. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто з 16.11.2017 починається прострочення терміну (строку) оплати товару.

За розрахунком суду розмір пені за період з 16.10.2017 по 28.02.2018 складає -40 877,36 грн., 18% річних за період з 15.11.2017 по 28.02.2018 складає-19 789,50 грн.

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, задоволенню підлягає заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 40 573,70 грн. та 18 % річних в розмірі 19789,50 грн.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо зустрічного позову слід зазначити про наступне.

Предметом зустрічної позовної заяви є визнання недійним договору поставки № AS/18/05/2017 від 11.05.2017 з додатком №1 від 13.05.2017, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СМАРТ АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коновалівське". Договір зі сторони ТОВ"Коновалівське" підписано діючим на той час директором ОСОБА_4 Позивач за зустрічним позовом вказує, що договір поставки підписаний директором з перевищенням повноважень. При цьому, Позивач у зустрічному позові вказує, що у ТОВ "Коновалівське", всупереч вимогам Статуту, відсутнє рішення Загальних зборів про укладення директором договору поставки.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правовідносини, які виникають між юридичної особою та її органом, є представництвом, яке ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено як обов'язок або право однієї сторони вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

За змістом частин першої та другої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Відповідно до п.п.11.3.5.4 Статуту позивача за зустрічним позовом, директор вправі, самостійно вчиняти (укладати) правочини(договори, контракти, угоди, тощо) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями ( у т.ч. але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) - на суму, що не перевищує 50 000,00 грн.

До виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства відповідно до п.п.11.2.3.9 Статуту позивача за зустрічним позовом, належить, якщо інше не передбачено окремим рішенням Загальним збором учасників Товариства(яке має бути оформлене у письмовій формі у вигляді Протоколу) - прийняття рішень про ускладенення виконавчим комітетом правочинів (підписання угод,договорів , контрактів) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями ( у т.ч. але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) - на суму, що не перевищує 50 000,00 грн.

Судом встановлено, що договір поставки AS/18/05/2017 від 11.05.2017 з додатком №1 від 13.05.2017, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств позивача (за зустрічним позовом) та відповідача (за зустрічним позовом) На виконання договору поставки сторони вчинили обумовлені ним дії, представник покупця, який діяв на підставі відповідної довіреності отримав від продавця товар за видатковою накладною, що містить посилання на спірний договір поставки, при цьому ТОВ «Коновалівське» здійснило часткову оплату отриманого товару, що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.29).

Зазначене свідчить про вчинення сторонами договору поставки дій, направлених на його реальне виконання, а тому вищевказані обставини свідчать про схвалення ТОВ «Коновалівське» оспорюваного ним правочину.

Також, слід зазначити, що позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що директор - ОСОБА_4, який уклав від імені ТОВ «Коновалівське» спірний договір не мав повноважень на укладення правочинів, сума яких перевищує 50 000 грн., при цьому в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Коновалівське» від 19.02.2018 №38 (а.с.79) за підписом директора за змістом якого вже новий директор ОСОБА_5 визнав заборгованість перед ТОВ "АЛЬФА СМАРТ АГРО".

У відповідності до пункту 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від 18.11.2014 р. № 3-177гс14.

У пункті 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р. зазначено, у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Як встановлено судом, позивачем не доведено та не надано жодного доказу стосовно обізнаності відповідача за зустрічним позовом відносно обмежень ОСОБА_4 на укладення з ним від імені позивача за зустрічним позовом оспорюваного договору поставки.

Водночас, ст. 92 ЦК України визначає презумпцію наявності у керівника повноваження на здійснення дієздатності юридичної особи та передбачає, що орган або особа, яка виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відтак, договір поставки AS/18/05/2017 від 11.05.2017 з додатком №1 від 13.05.2017, не може бути визнаний недійним з цієї підстави, оскільки відповідач (за зустрічним позовом) не знав та не міг знати, про вищевказані обмеження повноважень директора ТОВ "Коновалівське".

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ". Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" (49040, м. Дніпро, проспект Праці, буд. 2Т, 26, ЄДРПОУ 32535075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СМАРТ АГРО" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100А, код ЄДРПОУ 37250244) 382 178,19 грн. основної заборгованості, 19 789,50 грн. - 18% річних, 40 573,70 грн. пені та 6 638,12 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Судовий збір за зустрічним позовом покладається на позивача.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.11.2018

Суддя С.П.Панна