Рішення № 78244002, 21.11.2018, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/879/17

Номер провадження № 2/194/545/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Соколової Ю.І.,

при секретарі – Коркіної Т.С.,

єдиний унікальний номер справи № 194/879/17, номер провадження № 2/194/545/18,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 12651 грн. 02 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08 серпня 2005 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Стверджує, що в порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує, тому позичальник вимушений звернутися до суду з відповідною позовною заявою. У зв’язку з чим ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідача заборгованість по зазначеному договору у розмірі 12651,02 грн., що утворилася, станом на 31 липня 2017 року, яка складається з: 1821,84 грн. - заборгованості за кредитом; 9750,56 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; а також штрафів відповідно до ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 578,62 грн. (процентна складова), а також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Заочним рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), на користь ПАТ комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 08 серпня 2005 року, а саме: 1821,84 грн. - заборгованості за кредитом; 9750,56 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; а також штрафів відповідно до ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 578,62 грн. (процентна складова), а разом стягнути 12651 (дванадцять тисяч шістсот п’ятдесят одну) грн. 02 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ комерційний банк «Приватбанк» сплачений позивачем судовий збір в сумі 1600,00 грн.

20 вересня 2018 року ухвалою Тернівського міського суду скасоване заочне рішення від 16 січня 2018 року і призначено цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом всіх сторін.

02 жовтня 2018 року на адресу суду позивач надіслав письмові пояснення по суті спору (відповідь на заяву вх. № ЕП-1371/18 від 02.10.2018), в яких просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також зазначив, що відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн., у відповідності до укладеного договору від 08 серпня 2005 року; підписавши анкету-заяву від 25 жовтня 2011 року, вона приєдналась до нових ОСОБА_2 та правил надання Банківських послуг.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, ОСОБА_2 надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та ОСОБА_3 складають між ним і ОСОБА_3 Договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між ОСОБА_3 і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може — бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Щодо посилання відповідача на ОСОБА_4 України "Про захист прав споживачів", Банк зазначає, що ОСОБА_3 надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. ОСОБА_4 визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто вважає, що відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний ОСОБА_4. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення Відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Стосовно строків дії договору та кредитної картки, позивачем зазначено, дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. А тому, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача - необгрунтовані.

Також, позивач в обґрунтування законності позовних вимог посилається на те, що згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України). Відповідно до п. 1.1.7.31 ОСОБА_2 договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій сторону Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк випущеної картки до останнього дня - жовтня 2015 року. З позовом позивач звернувся до суду у вересні 2017 року, тобто в межах позовної давності.

Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Згідно виписки по рахунку, відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання.

16 листопада 2018 року позивач надав письмові пояснення щодо нарахованих відсотків. Так, на думку позивача, розрахунок відсотків вірний. Згідно ст. 1056-1 ЦК України відсоткова ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 36 % на рік. Далі відсоткова ставка була змінена на підставі наказів банку. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банків послуг та Відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами. Відповідно до п. 6.4 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг Клієнт зобов'язаний у разі незгоди зі змінами Правил та/або ОСОБА_3 надати ОСОБА_3 письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед ОСОБА_3, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам. Заяв про дострокове розірвання договору Відповідач не подавав, що свідчить про його згоду зі змінами ОСОБА_3.

Щодо нарахованих штрафів, позивач посилається на п. 8.6 ОСОБА_2 та Правил надання банківський послуг, сторони за договором передбачили, що у разі порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 120 днів ОСОБА_3 нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом.

Відповідач мав можливість самостійно знайомитися з балансом свого карткового рахунку та змінами ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг та ОСОБА_3 шляхом отримання інформації через Інтернет. ОСОБА_2 про порядок внесення змін до ОСОБА_3 банківського обслуговування були закладені з самого початку, тобто Відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди відмовитись від укладення такої угоди.

В письмових запереченнях, представник відповідача – адвокат ОСОБА_5 вказує на неправомірність обґрунтування позивачем про те, що строк дії кредитної картки становить 10 років, суперечить наданих самим позивачем документам. Стосовно строків позовної давності, на які посилається позивач у п. 1.1.7.31 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг, з якими позивач погодився шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 25 жовтня 2011 року зазначає, що ОСОБА_2 та правила надання банківських послуг, де в п. 1.1.7.31 визначений строк позовної давності 50 років розміщені на сайті Приватбанку з 2017 року, що немає жодного відношення до даних правовідносин, оскільки кредитну картку відповідач отримала 08 серпня 2005 року. Наголошує, що картка не перевипускалася. ОСОБА_2 та правила надання банківських послуг надавались відповідачу при підписанні Заяви про видачу платіжної кредитної картки, при цьому вона ставила свій підпис на кожній сторінці даних ОСОБА_2. Але даний документ позивачем не доданий до позовної заяви. До відповіді на заяву позивачем додані ОСОБА_2, які не співпадають з Умовами та правилами надання банківських послуг, доданими до позовної заяви. Із чого можна зробити висновок про неправдивість тих або інших ОСОБА_2, але які саме ОСОБА_2 необхідно вважати вірними незрозуміло. Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви вбачається, що платежі по даній картці відповідачем проводились до 21 січня 2015 року, що не є можливим, так як строк дії картки (до 08/07), що підтверджується копією Заяви про видачу кредитної картки, а за перевипуском даної картки відповідач не зверталась, що також підтверджується матеріалами справи.

Натомість розрахунки по даній картці після серпня 2007року не проводились відповідачем, так як закінчився строк дії картки (до 08/07), що підтверджується копією Заяви про видачу кредитної картки, яка додана позивачем до позовної заяви. Крім того, розрахунок заборгованості за договором б/н від 08 серпня 2005року не містить графи «Всього» із чого неможливо перевірити правильність нарахування за даним розрахунком. Отже, у графі «сальдо поточної заборгованості» стоїть цифра 1742,57грн, а позивач просить стягнути суму заборгованості за кредитом у розмірі 1821,84 грн.

Таким чином просить позов залишити без задоволення як необґрунтований, недоведений та такий, що поданий з пропуском трирічного строку для пред’явлення позову.

В судове засідання представники сторін не з’явились, просили суд розглядати цивільну справу за їх відсутності.

У зв’язку із неявкою в судове засідання всіх учасників судового процесу, які належним чином повідомлені про день та час розгляду справи та подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, згідно вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

30 квітня 2009 року було змінено тип та найменування банку ЗАТ КБ «Приватбанк» на ПАТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк». 21 травня 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» змінило назву на АТ КБ «Приватбанк».

Згідно ст. 1054 ЦПК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов’язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Як вбачається із матеріалів справи, 08 серпня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н від 08 серпня 2005 року, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом зазначених в ОСОБА_2 та правилах надання банківських послуг.

Заявою від 08 серпня 2005 року, відповідач погодилась, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами ОСОБА_3», які викладені на банківському сайті www. privatbank.ua/terms/pages70/, складає між нею та банком договір приєднання. Своїм підписом у вказаній заяві відповідач підтвердив, що він ознайомлений та згоден з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку (а.с.9).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору.

За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

По суті вказаний договір є договором приєднання в розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно п. 3.2 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг, банк після отримання від клієнта необхідних документів, їх перевірки, приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку, при цьому Клієнт надає свою згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням банку та надає згоду на його зміну (збільшення, зменшення) в будь-який момент (а.с.11).

08 серпня 2005 відповідачу в рамках вказаного кредитного договору встановлено кредитний ліміт на платіжну картку 5457082903319692.

Як слідує з довідок, наданих ПАТ КБ «Приватбанк», термін дії платіжної картки 5457082903319692 – жовтень 2015 року (а.с. 60, 129).

Крім того, своїм підписом у заяві від 25 жовтня 2011 року відповідач підтвердив, що він ознайомлений та згоден з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку (а.с.137-138).

Свої зобов'язання за договором та угодою ПАТ КБ «Приватбанк» виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

В порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 31 липня 2017 року виникла заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 12651,02 грн., яка складається з: 1821,84 грн. - заборгованості за кредитом; 9750,56 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; а також штрафів відповідно до ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 578,62 грн. (процентна складова).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст.ст. 526, 610 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов’язання визнаються його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Як встановлено судом, відповідно до кредитного договору, відповідач 08 серпня 2005 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з п. п. 3.1.1. та 3.1.3. Правил користування платіжною картою строк дії картки вказується на лицевій стороні карти (рік та місяць). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного на картці. По закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії) якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності на картрахунку грошових коштів для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Правил користування платіжною картою погашення кредиту - поповнення картрахунку держателя, здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або у безготівковому порядку із подальшим зарахуванням їх ОСОБА_3 на картрахунок держателя, а також договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.

Строк та порядок погашення кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками із встановленим обов'язковим мінімальним платежом наведений у Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору. Обов'язковий платіж включає плату за користування кредитом, передбаченому Тарифами і частину заборгованості за кредитом.

У відповідності до п.5.4. Правил користування платіжною картою строк погашення відсотків за кредитом визначено щомісячно за попередній місяць, а строк погашення кредиту у повному обсязі сторонами визначено не пізніше останнього місяця, зазначеного на платіжній картці.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14 цс, зазначено, що відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

В статті 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В статті 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Переривання строку позовної давності відбувається в разі здійснення особою дії, що свідчить про визнання особою свого боргу або іншого обов’язку. До таких дій, можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З урахуванням того, що випискою по рахунку відповідача підтверджується, що останній платіж ОСОБА_1 був здійснений 21 січня 2015 року (поповнення карки у терміналі самообслуговування в м. Тернівка, вул. Маркова, 8 у відділенні ОСОБА_3), в суд Банк звернувся 07 вересня 2017 року, то трирічний строк звернення до суду не порушений. З 08 серпня 2005 року та по 21 січня 2015 року включно, відповідач користувалась кредитними коштами, нерегулярними платежами погашала борг та проценти по кредиту, такими діями підтвердила факт перебування з банком у кредитних відносинах та факт наявності своїх зобов'язань по поверненню отриманого кредиту, на запропонованих ОСОБА_3 ОСОБА_2, у зв'язку із чим доводи відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності не заслуговують на увагу. Крім того, як вже було зазначено, строк дії картки по жовтень 2011 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, що утворилася станом на 31 липня 2017 року у розмірі 1821,84 грн. Зазначена сума основного боргу підтверджується відповідним розрахунком банку (а.с.5-8), а також наданою банківською випискою по рахунку, де станом на 21 січня 2015 року у графі «залишок після операції» значиться сума 1821 грн.84 коп. (а.с. 178).

Крім того, щодо нарахованих ОСОБА_3 відсотків, суд зазначає наступне.

З розрахунку заборгованості позивача вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 36,00 % на рік (3% в місяць), далі процентна ставка була зменшена до 30% та потім збільшувалась до 43,20 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви від 25 жовтня 2011 (а.с. 137-138) умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, а відповідно до ч. 1 зазначеної статті, чинній на час збільшення банком процентів, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 28 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав роз’яснення про те, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно з п.1.1.3.2.3 ОСОБА_2 і правил надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами, банк має право проводити зміну ОСОБА_3, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до п.1.1.2.3 ОСОБА_2 і правил надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами, до обов’язків позичальника відносяться отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції по картрахункам.

У той же час, частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. ОСОБА_2 договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Водночас, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).

У кредитному договорі, укладеному між сторонами, який складається зі заяви, ОСОБА_2 і правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 банку та пам’ятки клієнта не передбачено порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, який повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору; не визначено максимального розміру збільшення процентної ставки. Доказів протилежного позивачем не представлено. Також позивачем не представлено суду доказів письмового повідомлення позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Крім того, поняттю «базова процентна ставка» не надано визначення в ОСОБА_2 і правилах надання банківських послуг та таке поняття не може розумітись як початкова процентна ставка, яка може змінюватись банком в односторонньому порядку.

Таким чином у суду відсутні підстави, ґрунтовані на законі, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.

Суд дійшов висновку, що згідно умов укладеного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою, отже її зміна у в односторонньому порядку не допускається.

Суд також дійшов висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку, чим порушено ст. 1056-1 ЦК України, отже дана умова договору (про зміну в односторонньому порядку процентної ставки) є нікчемною.

Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» з 01 січня 2013 року знизило, а потім підвищувало процентну ставку за користування кредитом без належного повідомлення про це відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише в межах попередньої відсоткової ставки, яка узгоджена сторонами під час укладення кредитного договору 36%.

Суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року.

Суд виходить з наступного розрахунку заборгованості за процентами станом на 31 липня 2017 року: процентна ставка за договором складає 3% на місяць, тобто 36% на рік, щоденний процент становить 0,1%, отже 1821,84 грн. (тіло кредиту) х 0,1% = 1,82 грн./день (проценти).

Зробивши власний розрахунок процентів (із розрахунку 36% на рік), суд вважає, що заявлений позивачем розмір заборгованості за відсотками відповідає дійсним обставинам справи та розрахунку зробленого судом, не є невірним, а отже, в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом суд задовольняє на суму 9750,56 грн.

Контррозрахунок боргу за відсотками відповідачем не наданий.

За положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, а саме п. 8.6 передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний уплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Оскільки, сума заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2005 року станом на 31 липня 2017 року становить 11572,40 грн. (заборгованість по кредиту у розмірі 1821,84грн. + заборгованість за відсотками у розмірі 9750,56 грн.), то процентна складова штрафу у розмірі 5% від цієї суми заборгованості становить 578,62 грн. і саме в цьому розмірі штраф підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також підлягає до стягнення штраф, його фіксована частина у розмірі 500,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні, мотивовані, а доводи відповідача – необґрунтовані та такі, що зводяться на спробу уникнути майнової відповідальності, у зв’язку з чим підлягають стягненню з відповідача на користь позивача: 1821,84 грн. - заборгованості за кредитом; 9750,56 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; а також штрафи в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 578,62 грн. (процентна складова).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 274, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за договором № б/н від 08 серпня 2005 року в розмірі 12651 (дванадцять тисяч шістсот п’ятдесят одну) грн. 02 коп., яка складається з: 1821 (одна тисяча вісімсот двадцять одна) грн. 84 коп. – заборгованість за кредитом; 9750 (дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 56 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 (п’ятсот) грн. – штраф (фіксована частина); 578 (п’ятсот сімдесят вісім) грн. 62 коп. – штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО № 305299) судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Тернівський міський суд Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26 листопада 2018 року.

Сторони справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, адреса: 51500, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Суддя Ю.І. Соколова