Постанова № 78241380, 27.11.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16435/18

Провадження №: 3/752/6735/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Валігура Д.М., за участю прокурора Безгинського Ю.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали, які надійшли із сектору протидії корупції управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки НП України відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердянськ, Запорізької обл., громадянина України, начальника відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне корупційне правопорушення № 393 від 06.08.2018 року, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальника відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Київської області, будучи державним службовцем категорії «Б», являючись суб?єктом відповідальності за вчинення правопорушень пов'язаних з корупцією, згідно пп «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 та абз. 3 п. 2 розділу ХІІІ Прикінцевих положень даного Закону України «Про запобігання корупції», пункту 1 рішення НАЗК від 10.06.216 № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію за 2015 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, граничний термін подачі якої встановлено до 30.102016 року включно. Тобто, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцію, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КупАП.

Прокурор Безгинський Ю.С. просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, однак враховуючи, що на момент розгляду справи закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, провадження по справі закрити.

ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушення не визнав, пояснив, що йому було відомо про обов?язок державного службовця, встановлений законодавством щодо необхідності подання щорічної електронної декларації про майно, доходи, витрати і зобов?язання фінансового характеру на офіційному веб-сайті НАЗК до Державного реєстру осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, кінцевий строк подачі якої було встановлено до 30.10.2016 року. Зазначна декларація була ним подана лише 31.10.2016 року о 09-35 год. у зв'язку з технічними проблемами та перебоями у роботі Реєстру. У період з 27.10.2016 року по 30.10.2016 року він постійно намагався заходити на офіційний веб-сайт НАЗК з метою подачі декларації за 2015 рік. Маючи електронну пошту «jassy@ukr.net» з неї він відправляв на офіційний веб-сайт НАЗК повідомлення про неможливість подати декларацію до Реєстру, про що надав в розпорядження суду відповідні роздруківки. Декларацію зміг подати лише 31.10.2016 року. Про зазначену обставину він завчасно повідомляв своє керівництво, на що було проведено службове розслідування. Зазначив, що умислу щодо подачі е-декларації із пропуском встановленого строку він не мав. У зв'язку з чим, просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення та думку осіб, які брали участь у розгляді справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не доводять тих обставин, що останній мав умисел на несвоєчасне, без поважних причин, подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, виходячи із наступного.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті З цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.

Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного корупційного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення, яка виходячи із поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини.

Так, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Це випливає з аналізу ст.10 КУпАП, згідно до якої адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків та ст. 11 КУпАП, якою передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати.

Зважаючи на те, що законом в диспозиції даної статті не визначені наслідки порушення вимог фінансового контролю, тому суд приходить до висновку, що вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, судова палата у кримінальних справах Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією від 22 травня 2017 року, зазначила, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Рішенням від 04.04.2017 року № 124 «Про визначення поважної причини несвоєчасного подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» НАЗК визначило, що:

- поважною причиною несвоєчасного подання декларацій є неналежне функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- період неналежного функціонування Реєстру визначається окремим Рішенням НАЗК на підставі інформації, наданої адміністратором Реєстру, та акта (актів), підписаного посадовими особами НАЗК та адміністратора Реєстру.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було встановлено в діях ОСОБА_1 будь-яких мотивів на уникнення фінансового контролю шляхом несвоєчасного подання декларації за 2015 рік, оскільки зазначену декларацію ним було раніше також у встановлені строки подано у паперовому вигляді.

Оскільки ОСОБА_1 згідно послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 за період з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року, наданих НАЗК на запит УЗЕ в Київській області ДЗЕ НП України, ОСОБА_1 29.10.2016 року зайшов до «особистого кабінету» та впродовж 29.10.2016-30.10.2016 заповнив та зберіг чернетку декларації за допомогою ЕЦП, однак, за наявності недоліків функціонування системи Реєстру, які є загальновідомі, подав декларацію за допомогою ЕЦП лише 31.10.2016 року о 09-35 год., суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Судовим розглядом встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутні суб'єктивного ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що свідчить про відсутність вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відтак робить неможливим його притягнення до адміністративної відповідальності за даною статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд врахувавши усе викладене вище, а також те, що відносно ОСОБА_1 відсутні відомості про притягнення його до кримінальної та адміністративної відповідальності, в тому числі за вчинення корупційних правопорушень, приходить до висновку, що його пояснення знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та ніким не спростовані в ході судового розгляду даної справи, а тому провадження у справі відносно ОСОБА_1 необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 176-2 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 283-285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 176-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Київського апеляційного суду.

Суддя