Ухвала суду № 78240792, 26.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/745/18 Справа № 705/697/14-к Категорія: ч.1 ст.410 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

захисника – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_9, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_9, являючись військовою службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських обов’язків – заступником командира військової частини А 2012 з озброєння – начальником технічної частини (20300, Черкаська область м. Умань) у військовому званні майора та тимчасово виконуючи обов’язки командира цієї військової частини, у період часу з 17 по 25 березня 2013 року, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення за рахунок держави, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8, який також являється військовою службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків – начальником штабу – першим заступником командира військової частини А 2012 у військовому званні підполковника, шляхом використання всупереч ст.. 6 Закону України «Про запобігання і протидії корупції» своїх службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей всупереч інтересам служби, тобто шляхом зловживання службовим становищем – використання підлеглих та не обізнаних у їх злочинних намірах військовослужбовців частини в особистих інтересах та віддання їм наказів про проведення демонтажу на території військової частини А 2012 чотирьох одиниць антенних опор від двох станцій тропосферного зв’язку Р – 410-5,5 стац «Сосна - М» заводські номери 089019 та 089021 вартістю 13 400 грн., які згідно ст.. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» являються іншим військовим майном, шляхом їх розрізання газозварювальним обладнанням на частини і завантаження на вантажний автомобіль ЗІЛ – 130 д/н НОМЕР_1 та здачі в металобрухт, а також безперешкодний в’їзд на територію частини та виїзд вказаного автомобіля викрали з території військової частини А 2012 і обернули на свою користь та використали на власний розсуд вказані вище чотири одиниці антенних опор, заподіявши своїми діями державі матеріальні збитки.

Вказані дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 410 КК України, як викрадення іншого військового майна, вчинене військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем та за попередньою змовою групою осіб.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2014 року затверджено угоду від 30 січня 2014 року про визнання винуватості між прокурором Черкаської прокуратури з нагляду додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_10В, та обвинуваченим ОСОБА_9

ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.410 КК України з призначенням покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки. На підстав ст.58 КК України замість призначеного покарання у вигляді 2 років позбавлення волі ОСОБА_9 призначено службове обмеження на 2 роки з відрахуванням 10% із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу в якій порушує питання про зміну вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2014 року, виключити з вироку посилання суду «за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8, який також являється військовою службовою особою, яка постійно обіймає посаду, повязану з виконанням організаціно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків – начальником штабу – першим заступником командира військової частини А 2012 у військовому званні підполковника». Вважає, що при постановленні вироку стосовно ОСОБА_9., суд безпідставно вказав у вироку на те, що ОСОБА_11 вчинив злочин «за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8Ю.»

На час постановлений судом вироку від 19 лютого 2014 року, суб'єктом злочину був лише ОСОБА_9, а вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України «за попередньою змовою трупою осіб із ОСОБА_9М.», станом на 19 лютого 2014 року, не доведена.

Також захисник в апеляційній скарзі зазначає, що укладаючи угоду про визнання винуватості, сторонами не було враховано, що згідно до ст.1, 2 ,3 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних силах України», військове майно – це державне майно, закр іплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Тобто, військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління. З посадовими особами , які відповідають за збереження матеріальних цінностей укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

Як при досудовому розслідуванні так і при судовому розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 виникла ситуація, що при порушеннях вимог цивільно-правових актів, які передбачають порядок постановки військового майна на облік, було виявлено, що майно, на яке начебто вчинене злочинне посягання (антенні опори), не можна визнати військовим майном, належним певному військовому формуванню, оскільки при фактичній наявності його на території військової частини, воно юридично не являється військовим майном із-за відсутності його на обліку. Вважає, о в даному випадку відсутній предмет злочину, передбаченого ст. 410 КК України, в зв'язку з чим унеможливлює притягнення винних осіб до відповідальності за вчинене та відшкодування шкоди.

В запереченні на апеляційну скаргу, заступник військового прокурора Черкаського гарнізону вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою. Просить відмовити адвокату ОСОБА_7 в задоволенні апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані не в повному обсязі.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до обвинувального акту від 14 червня 2017 року ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.410 КК України. Встановлено, що 30.01.2014 року частина матеріалів вказаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 була виділена в окреме провадження на підставі ч.8 ст.469 КПК України (у зв’язку з досягненням з ОСОБА_9 згоди на укладення угоди про визнання винуватості).

Як доказ вини у кримінальному провадженні №42013250020000006 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення було доданий вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 лютого 2014 року, відповідно до якого затверджено угоду про визнання винуватості від 30 січня 2014 року між прокурором та ОСОБА_9, згідно якої ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.410 КК України та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки. На підстав ст.58 КК України замість призначеного покарання у вигляді 2 років позбавлення волі ОСОБА_9 призначено службове обмеження на 2 роки з відрахуванням 10% із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Відповідно до ч.1 ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як встановлено матеріалами справи, вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.410 КК України, станом на 19 лютого 2014 року, не доведена, а тому зазначення у вироці суду першої інстанції «за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8Ю.» є передчасним та безпідставним висновком.

Вказані порушення норм кримінального процесуального закону та Конституції України призвели до постановлення необгрунтованого вироку.

Колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безумовною підставою для зміни вироку суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.2 ст.411 КПК України

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, в звязку з чим вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.02.2014 року підлягає зміні.

Керуючись ст.404,407, 409, 412, 422 КПК України,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 – задовольнити.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.02.2014 року, яким стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.2 ст.410 КК України – змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.02.2014 року посилання суду «за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8, який також являється військовою службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов’язану з виконанням організаціно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків – начальником штабу – першим заступником командира військової частини А 2012 у військовому званні підполковника».

Вважати, що ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.410 КК України за попередньою змовою з іншою особою.

В решті вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.02.2014 року, стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без змін.

Головуючий :

Судді :