Постанова № 78240783, 29.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1866/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Романенко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Романенко В.А., у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про поновлення на роботі та стягнення заробітку, повний текст рішення виготовлений 02 жовтня 2018 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 02 липня 2010 року наказом №37-к вона прийнята на роботу на посаду спеціаліста 1-ї категорії сектору страхових внесків та обліку страхувальників в відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області.

01 січня 2011 року, відповідно до наказу № 4-к, назву сектору страхових внесків та обліку страхувальників змінено на сектор по роботі з роботодавцями.

01 жовтня 2014 року, відповідно до наказу № 191-к, позивач переведена на посаду начальника відділу обліку страхувальників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області.

01 серпня 2017 року, згідно наказу №150-к, позивач переведена на посаду начальника відділу обліку страхувальників та доходів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області.

29 грудня 2017 року, згідно наказу № 490-к, ОСОБА_3 звільнена з посади начальника відділу обліку страхувальників та доходів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає її звільнення з посади незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

26 жовтня 2017 року, листом №10-11-1419 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, позивач була повідомлена, що з 01 січня 2018 року, відповідно до вимог ст. 32 КЗпП України змінюються умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, а також про можливе майбутнє звільнення.

18 грудня 2017 року до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області надійшов затверджений директором виконавчої дирекції Фонду штатний розпис, в якому була відсутня посада начальника відділу обліку страхувальників та доходів управління та сам відділ, про що йдеться у листі начальника управління та відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення» надана інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (форма № 4 ПН).

Відповідно до цієї статті масовим вивільнення працівників з ініціативи роботодавця є одноразове або протягом одного місяця вивільнення 10 і більше працівників відповідачем з чисельністю від 20 до 100 працівників, трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників незалежно від чисельності.

За таких обставин відповідачем розробляються заходи з запобігання та з мінімізації негативних наслідків щодо забезпечення зайнятості працівників, що підлягають вивільненню, проте її ніхто не знайомив з такими заходами, більше того, при звільненні по п.1.ст. 40 КЗпП були порушені її права на працю, відповідачем не дотримано передбачених трудовим законодавством та колективним договором гарантій, що забезпечує ст. 43 Конституції України та КЗпП України.

Звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, відповідач не запропонував їй іншу роботу в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, а також не врахував переважне право на залишення її на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП.

Відповідач в момент звільнення, провів незначне розширення діяльності одного відділу, покладенням на нього додаткових завдань і функцій, якими займався відділ який вона очолювала, про що свідчить затвердження штатного розпису управління 14 березня 2018 року та створення сектору обліку страхувальників та доходів у складі відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку - з 01 квітня 2018 року.

Структурне підпорядкування відділу(сектору) обліку страхувальників та доходів управління відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку свідчить лише про зміну внутрішньої структури і не може кваліфікуватись як ліквідація, реорганізація або перепрофілювання дирекції Фонду, тому не може бути підставою для її звільнення.

На момент звільнення і по даний час на утриманні позивача перебуває двоє дітей, чоловік тимчасово не працює, вона має вищу кваліфікацію, стаж роботи. Переважне право на залишенні на роботі у зв'язку із скороченням штату повинно було б бути надано їй, але цим правом відповідач знехтував.

26 квітня 2018 року позивачу стало відомо, що з 01 квітня 2018 року внесені зміни в структуру управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, а саме заміна відділу - шляхом скорочення посади начальника відділу на створення сектору та зміна його підпорядкування відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку. Саме тоді позивач дізналася, що її законні права при звільненні були порушені.

Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 Кодексу.

11 травня 2018 року ОСОБА_3 подала заяву начальнику Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

06 червня 2018 року позивач отримала відповідь на свою заяву за підписом начальника управління ОСОБА_4 з відмовою поновити її на роботі та пропозицією звернутися відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 232 КЗпП України до суду.

На підставі викладеного позивач просила суд поновити її на роботі на посаді завідувача сектору обліку страхувальників та доходів відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 124934 гривні 10 копійок.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2018 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зокрема зазначала, що суд не встановив кількість разового вивільнення працівників, з моменту повідомлення позивача про можливе вивільнення доведена гранична чисельність працівників не зменшилась, а збільшилась, вона не погоджується з висновком суду щодо відсутності об'єктивних поважних причин для пропуску строку для звернення позивача до суду, оскільки такі причини були чітко зазначені в її клопотанні та доведено їх поважність під час судового засідання. Також посилається на те, що їй не було запропоновано жодної іншої вакантної посади. Суд не надав належної обґрунтованої оцінки тому чи відповідач вжив всіх заходів щодо виявлення підстав для залишення позивача на роботі з урахуванням переважного права серед інших працівників. Таке переважне право має позивач, оскільки вона має на утриманні двох дітей, чоловік тимчасово не працює, вона має вищу кваліфікацію та значний стаж роботи. Відповідачем не було проведено порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації між працівниками. Не врахував також суд і переважне право позивача на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу.

У відзиві Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на те, що інформації щодо наявності вакансій станом на 1.01.2018 року в управлінні не було оскільки штатний розпис управління з 1 січня 2018 року був затверджений 31 жовтня 2017 року та надійшов до управління 18 грудня 2017 року і в ньому була відсутня посада начальника відділу обліку страхувальників та доходів управління та сам відділ як такий. Також позивачем пропущений строк звернення до суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на відсутність порушення законодавства при звільненні позивача з роботи, крім того позивач пропустила строк звернення до суду.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 липня 2010 року наказом №37-к ОСОБА_3 прийнята на роботу на посаду спеціаліста 1-ї категорії сектору страхових внесків та обліку страхувальників в відділення виконавчої дирекції Фонду у м.Черкаси.( а.с. 12).

01 січня 2011 року відповідно до наказу № 4-к назву сектору страхових внесків та обліку страхувальників змінено на сектор по роботі з роботодавцями.

01 жовтня 2014 року відповідно до наказу № 191-к позивач переведена на посаду начальника відділу обліку страхувальників управління виконавчої дирекції Фонду соціального врахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області.

01 серпня 2017 року згідно наказу №150-к позивач прийнята на посаду начальника відділу обліку страхувальників та доходів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області.

Вказане підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3 в записі «відомості про роботу» (а.с. 12).

Порядок вивільнення працівників встановлений статтею 49-2 КЗпП згідно якої, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 23 жовтня 2017 року № 577 (зі змінами, внесеними наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 24.11.2017 року № 683) (а.с.61,62) затверджено граничну чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Черкаській області у кількості 137 штатних одиниць. Зобов'язано начальника Управління провести до 01 листопада 2017 року передбачені чинним законодавством заходи щодо попередження працівників управління та відділень про зміни в організації виробництва і праці та про зміни істотних умов праці.

Наказом №328-к від 23 жовтня 2017 року начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області попереджено працівників Управління про зміни в організації виробництва і праці, про зміну істотних умов праці, про скорочення чисельності з 1.01.2018 року та про можливе майбутнє звільнення.(а.с.66)

З вказаним наказом позивач ознайомлена 26 жовтня 2017 року, що піддержується її особистим підписом. (а.с.65)

З штатного розпису управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області з 1 січня 2018 року , затверджений 31 жовтня 2017 року, надійшов до відповідача 18 грудня 2017 року вбачається, що затверджено штат у кількості 57 штатних одиниць. Попередній штатний розпис містив 78 штатних одиниць. (а.с.58-60)

Відповідно до п.1 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За обставинами справи ліквідація відсутня, як і реорганізація поняття якої дано в статті 104 ЦК України, тому в даному випадку має місце скорочення чисельності та штату працівників яке підтверджене належними доказами.

Згідно частини 2 статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В порушення зазначеної норми права та статті 49-2 КЗпП, відповідачем не пропонувалось позивачу інша робота, не надано і доказів того, що така робота була відсутня, а затвердження в подальшому штатного розпису не дає відповідачеві право порушувати визначений законом порядок вивільнення працівника.

Однак порушення переважного права позивачем не доведено, оскільки не надано доказів перед ким із працівників позивач має таке право, а переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу не може бути застосовано в даній справі, оскільки предметом в даній справі є поновлення на роботі, тоді як предметом гарантії передбаченою статтею 42-1 КЗпП є укладення трудового договору.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 КЗпП встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що встановлені статями 228, 223 КЗпП (322-08) строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він

поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки

звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних

причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у

позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує

не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і

обов'язки сторін.

З наказом про звільнення позивач ознайомлена 27 грудня 2017 року, що засвідчено її особистим підписом, до суду з даним позовом звернулась в червні 2018 року. (а.с.14)

Таким чином строк звернення до суду позивач пропустила. Як вона обґрунтувала, в поданому клопотанні, причиною пропуску строку стало те, що 26 квітня 2018 року позивач дізналась , що скорочена лише її посада, а відділ, який вона очолювала, з 14 березня 2018 року названий сектором та підпорядкований структурно з 1 квітня 2018 року відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку шляхом їх злиття.

Однак поважними причини, є такі, які об'єктивно перешкоджали позивачу, у визначений законом строк, звернутися до суду з даним позовом.

Вказані позивачем причини, ніяким чином такі дії вчинити позивачу не перешкоджали, в зв'язку з чим строк звернення до суду встановлений в статті 233 КЗпП не підлягає поновленню і з цієї підстави позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції, хоч і послався в тому числі на пропущений строк звернення до суду, однак неправильно встановив обставини справи, права та обв'язки сторін, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з вказаних вище мотивів.

Керуючись ст. ст. 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про поновлення на роботі та стягнення заробітку - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 листопада 2018 року.

Судді