Ухвала суду № 78240531, 30.11.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 1-кп/712/606/18

Справа № 704/16/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси складі:

головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.

суддів – РОМАНЕНКО В.А., МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.,

при секретарі – ТІТОВА О.І.

з участю прокурора – ДИДИЧ В.В., ГРЕКОВА А.І.

захисників – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

обвинувачених – ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_7, обвинуваченого за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12014250190000090 від 04 квітня 2014 року відносно ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_11 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_10 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, та обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12017250000000177 від 11 травня 2017 року відносно ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_9 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 255 КК України, які на підставі ухвали суду від 22 вересня 2017 року об’єднані в одне провадження.

Ухвалою суду від 16.11.2018 року у підготовчому судовому засіданні обрано обвинуваченим ОСОБА_6В, ОСОБА_9, ОСОБА_7,ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів. Визначено ОСОБА_7 суму застави у розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) грн., та визначено ОСОБА_8 суму застави у розмірі 2 000 000 (два мільйони) грн. з покладенням у разі внесення застави обов’язків за ст.194 КК України, повний текст ухвали проголошений 20 листопада 2018 року.

19 листопада 2018 року до суду надійшло клопотання прокурорів про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без застосування альтернативного заходу у вигляді застави. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42017000000002506 від 04 серпня 2017 року за ст.155 ч.1 КК України – участь у злочинній організації, створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, у часті у злочинах, вчинюваних такою організацією. Кірм того послався на закриття кримінального провадження № 42018250000000029 від 28 лютого 2018 року за заявою ОСОБА_7 про вчинення відносного нього кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.371, ч.1 ст.373, ч.1 ст.374, ч.1 ст.372 КК України, що на думку сторони обвинувачення підтверджують відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_1 просили суд вирішити питання про повернення внесеної ОСОБА_12 застави в сумі 2 000 000 грн., в зв’язку зі міною запобіжного заходу обвинуваченому.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_1 вказали, що до даного часу обвинуваченому ОСОБА_8 не забезпечено надання медичної допомоги в стаціонарі, хоча за станом здоров’я останньому рекомендовано стаціонарне лікування.

В судовому засіданні прокурори підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу та просили його задоволити з викладених у ньому підстав. Проти задоволення клопотання про повернення застави не заперечували.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_2, захисник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_1 у наданих суду запереченнях вважали клопотання прокурорів таким, що не підлягає до задоволення за необґрунтованістю, клопотання про повернення застави підтримали.

Обвинувачені підтримали думку захисників, також вважали неможливим розгляд клопотання у відсутність обраного обвинуваченим ОСОБА_9, ОСОБА_6 захисника ОСОБА_13, з метою недопущення порушення права на захист.

Захисник ОСОБА_13 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду клопотання повідомлялась належним чином шляхом направлення судового виклику від 21 листопада 2018 року з роз’ясненням технічної можливості в суді проведення судового засідання у режимі відео конференції.

Заслухавши учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ст.186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Згідно ч.ч.2 та 3 ст.206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов’язаний постановити ухвалу, якою має зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Відповідно до ч.ч.1 та 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

При вирішенні доводів обвинувачених та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про порушенням їх процесуальних прав при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу до призначеної дати продовження підготовчого засідання 28.11.2018 року, у відсутність захисника ОСОБА_13, обраного обвинуваченим, ОСОБА_9, суд виходить з такого.

16.11.2018 року підготовче засідання у справі відкладено на 28.11.2018 року, про що обвинувачені та їх захисники були повідомлені. Проголошення повного тексту ухвали від 16.11.2018 року про обрання запобіжних заходів призначено на 20.11.2018 року.

19 листопада 2018 року до суду надійшло клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 та згідно з положеннями ст.ст.186, 200, 315 КПК України суд був зобов’язаний вжити заходів для розгляду такого клопотання невідкладно шляхом направлення судового виклику на 20.11.2018 року.

Копію даного клопотання 20.11.2018 року направлено обвинуваченим за місцем їх ув’язнення та їх захисникам, на що захисник ОСОБА_2, на електрону пошту суду 20.11.2018 року направив своє заперечення на клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_7.

Таким чином, учасники судового процесу були повідомлені про розгляд справи раніше, ніж за три години до розгляду клопотання, як передбачено ч.2 ст.184 КПК України, чим забезпечено право ефективного здійснення процесуальних прав обвинуваченим та захисникам на ознайомлення з усіма доказами та аргументами, наданими іншою стороною та обґрунтування доказів на їх спростування.

Розгляд клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 відбувався у присутності його захисника адвоката ОСОБА_2 Таким чином, розгляд клопотання щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_7 відбувався із забезпеченням його права на отримання кваліфікованої правової допомоги захисником, обраним особисто особою, інтересів якої безпосередньо стосувалось дане клопотання.

В зв’язку з неявкою захисника обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_9, враховуючи вимоги закону щодо обов’язковості забезпечення їх захисниками, судом через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги залучені адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_4 які мали конфіденційне побачення з обвинуваченими, під час якого останні відмовились від призначених судом захисників, про що маються письмові заяви обвинувачених. Таким чином судом вжито заходів для забезпечення кваліфікованою правовою допомогою обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_9, інтересів яких безпосередньо не стосувалось клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7

В зв’язку з заявою обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_1 щодо погіршення стану здоров’я судом забезпечено надання невідкладної медичної допомоги шляхом виклику відповідних медичних спеціалістів.

Дійсно, частиною 8 статті 135 КПК України встановлено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше, ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Суд виходить з того, що ч.8 ст.135 КПК України є загальною нормою, яка регулює порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні. Дана норма містить посилання на існування інших випадків, коли встановлені цим Кодексом строки здійснення процесуальних дій не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк.

До таких випадків відноситься ч.1 ст.186 КПК України, яка є спеціальною нормою, оскільки регулює прийняття рішення з конкретно визначеного питання з числа інших, передбачених загальною нормою, а саме - розгляду клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу невідкладно. Виходячи з загальноюридичних принципів та змісту зазначених норм спеціальна норма має пріоритет по відношенню до загальної норми.

Зміст статті 186 КПК України не передбачає, що для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом.

В даному випадку шляхом повідомлення про розгляд клопотання прокурорів та вручення його копії з дотриманням строку, передбаченого ч.2 ст.184 КПК України (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання), роз’ясненням захиснику ОСОБА_13 наявності в суді технічної можливості проведення судового засідання у режимі відеоконференції із будь-яким судом, найбільш територіально найближеним до її місця знаходження, судом забезпечено процесуальні права обвинувачених та захисників бути повідомленими про розгляд клопотання з наданням необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи обвинувачених та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відкладення розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, оскільки вжиття судом заходів для вирішення клопотання в порядку ст. 315 КПК України у строк, передбачений законом із забезпеченям процесуальних гарантій учасників щодо такого розгляду, не може вважатись порушенням їх процесуальних прав. Враховуючи посилання адвоката ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_8 щодо не забезпечення за місцем ув’язнення надання обвинуваченому ОСОБА_8 медичної допомоги в умовах стаціонару, хоча обвинуваченому ОСОБА_8 рекомендоване стаціонарне лікування, суд вважає за необхідне відреагувати на таку заяву в порядку ст. 206 КПК України шляхом зобов’язання начальника Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» та начальника медичної частини установи забезпечити негайне надання медичної допомоги обвинуваченому ОСОБА_8 в умовах стаціонарного лікування.

Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті ( ч.2 ст.177 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Право на свободу та особисту недоторканість є одним із значущих прав людини. Частиною 2 статті 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматись під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленим законом.

Суд виходить з того, що до вирішення питання про винність особи тримання під вартою не може бути загальним правилом і слід виходити з презумції залишення обвинуваченого на свободі. Тримання під вартою повинно бути законним і обґрунтованим. Законність тримання полягає у дотриманні передбаченої законом процедури застосування цього запобіжного заходу, а його обґрунтованість у вимозі взяття під вартою лише за наявності передбачених для цього у законі підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Право на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження передбачає, що вирішення питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може розглядатись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати у кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі, але за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов’язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м’який.

Ухвалою суду від 16.11.2018 року ОСОБА_7 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки суд визнав доведеним стороною обвинувачення, що продовжують існувати ризики неналежної процесуальної поведінки - переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя, які в сукупності з вагомістю доказів сторони обвинувачення виправдовують тривалість під вартою.

Разом з тим, при обранні запобіжного заходу 16.11.2018 року судом були враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 з 11 липня 2015 перебуває в умовах позбавлення волі, з урахуванням положень ст. 72 КК України (в редакції чинній до 21.06.2017 року) фактично відбувши близько 2/3 можливого максимального покарання за інкриміновані злочини ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, що в сукупності з тим, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та не підтверджено вчинення ним дій, які мають ознаки переховування від правосуддя, суд дійшов висновку про можливість визначення альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави з покладення обовязків, передбачених ст.194 КПК України.

Відповідно до повідомлення слідчого в ОВС третього СВ управління спеціальних розялідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 від 22 листопада 2018 року за № 23/3-32711-17, вбачається що 21 листопада 2018 року слідчим О.Нерубою в умовах СІЗО м. Черкаси за участі захисника за призначенням регіонального центру з надання безоплатної вторинної праввої допомоги у Черкаській області ОСОБА_16 відповідно до вимог ст.. 278 КПК України в межах кримінального провадження № 42017000000002506 від 04 серпня 2017 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, вручено повідомлення про підозру в участі у злочинній організації, створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, перебачаного ч.1 ст 255 КК України.

Постановою слідчого в ОВС СВ Управління СБ України в Черкаській області ОСОБА_17, кримінальне провадження внесене до ЄРДР 28 лютого 2018 року за № 42018250000000029 на підставі п.2 ст.284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діяннях співробітників ГУ МВС України в Черкаській області складу кримінальних правопорушень перебачених ч.1 ст.371, ч.1ст.372, ч.1 ст.373, ч.1 ст.374 КК України - закрито.

У відповідності до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 діянь, як вони сформульовані у обвинуваченні, а також їх чисельності, в тому числі у вчиненні тяжкого насильницького кримінального правопорушення у вигляді незаконного позбавлення волі або викрадення людини, замаху на знищення чужого майна, незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, беручи до уваги обставини, які враховувались під час обрання запобіжного заходу під час слідства, зокрема що обвинувачений на момент його затримання вірогідно перебував разом з особами, які у даному провадженні обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти волі, честі та гідності особи, на даному етапі розгляду справи, коли судовий розгляд об’єднаного провадження не розпочався та не допитані потерпілі та свідки, суд приходить до висновку про те, що продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя з метою уникнення відповідальності шляхом незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших підозрюваних та осіб, які перебувають у розшуку, вчинення нових кримінальних правопорушень, та виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання ОСОБА_7 під вартою, при цьому суд також бере до уваги необхідність враховувати не лише інтереси конкретної особи, а й загальносуспільний, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінальної справи по обвинуваченню у кримінальних правопорушеннях.

Крім того, судом враховано факт повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення як обставина, що збільшує ризик неналежної процесуальної поведінки, оскільки врахування даної обставини прямо передбачено відповідно до ч.1 ст.178 КПК України.

Крім того, судом береться до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу вказав, що внаслідок застосування до нього застосування незаконних методів слідства він дав неправдиві покази про свою та інших обвинувачених причетність до вчинення інкримінованих злочинів.

На підставі вказаних доводів проведено розслідування у кримінальному провадженні за № 42018250000000029 від 28 лютого 2018 року, в якому винесено постанову про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення), тобто за наслідками перевірки доводів обвинуваченого органом розслідування прийняте процесуальне рішення про відсутність підстав для кримінального переслідування по заяві обвинуваченого ОСОБА_7

Таким чином, судом, як дані про особу, враховується той факт, що згідно доводів обвинуваченого ОСОБА_7 останній дав неправдиві покази на досудовому слідстві за відсутністю підтвердження застосування до нього насильства чи незаконних методів впливу, а тому є підстави для висновку, що обіцянки обвинуваченого добросовісно виконувати всі свої процесуальні обов'язки також можуть бути неправдивими і поведінка обвинуваченого може перешкодити здійсненню правосуддя.

Викладене у сукупності з суворістю можливого покарання дають підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам, беручи до уваги необхідність враховувати не лише інтереси конкретної особи, а й загально суспільний, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінальної справи по обвинуваченню, серед іншого, в незаконному позбавленні волі або викраденні людини, який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, а тому з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження, суд вважає виправданим змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний західу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить уникнення перешкоджання інтересам правосуддя, ухиленню обвинуваченого від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими.

Оскільки ухвалою від 21.11.2018 року обвинуваченому ОСОБА_8 змінений запобіжний захід на тримання під вартою без застосування застави, підлягає до задоволення клопотання про повернення ОСОБА_12 кошти в розмірі 2 000 000 грн., які були внесені в якості застави на депозитний рахунок ТУ ДСА в Черкаської області, відповідно до платіжного доручення від 20.11.2018 року № НОМЕР_1.

Керуючись ст. ст.193 – 194, 196 – 197, 314-315, 369-372, 376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід на тримання під вартою з 26 листопада 2018 року по 14 січня 2019 року включно у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

На підставі ст.206 КПК України зобов’язати начальника Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» та начальника медичної частини установи забезпечити негайне надання медичної допомоги обвинуваченомуОСОБА_8 в умовах стаціонарного лікування відповідно до п.2.3 «Порядку взаємодії закладів охорони здоровя Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоровя з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року.

Виконання ухвали суду про надання медичної допомоги обвинуваченому ОСОБА_8 – в частині доставки ОСОБА_8 до медичного закладу стаціонарного лікування – доручити начальнику ГУ НП в Черкаській області.

Повернути ОСОБА_12 кошти в розмірі 2 000 000 грн. (два мільйона гривень), які були внесені в якості застави на депозитний рахунок ТУ ДСА в Черкаської області, ЄДРПОУ 26261092, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України, р/р № 37312075003652 відповідно до платіжного доручення від 20.11.2018 року № НОМЕР_1.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає .

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ:

Повний текст ухвали проголошено 30 листопада 2018 року.