Ухвала суду № 78240331, 30.11.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 1кс/712/7420/18

Справа № 712/14810/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ПИРОЖЕНКО С.А., при секретарі ТІТОВА О.І., за участю прокурора ПИЛИПЧУК А.І., слідчого ПОЛУДНЕНКА В.І., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси винесене в кримінальному провадженні № 12018251010004363 від 15.06.2018 року, старшим слідчим Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 та погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_4, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючого, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, невійськовозобов’язаного, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_3 звернувся із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, посилаючись на те, що ОСОБА_2, маючи не зняту та не погашену судимість, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, 14.06.2018 в період часу з 06:30 год. по 07:15 год. зайшов через відкриту хвіртку на подвір’я домоволодіння, що розташоване за адресою м. Черкаси, вул. Коцюбинського, 8/1, переконавшись, що за його діями ні хто не спостерігає, умисно з корисливих спонукань, викрав велосипед синього кольору «Формула «spider», вартість якого згідно висновку експерта № 8/789 від 03.10.2018 становить 3266,67, що належить ОСОБА_5, після чого з викраденим втік з місця вчинення злочину.

Зазначеними діями ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вказану суму.

Відомості по даному фактом в несені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018251010004363.

30.11.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Вина ОСОБА_2 повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколами допиту свідків, протоколом огляду предмета, протоколом допиту потерпілого.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) можливе переховування від органів досудового розслідування та/або суду; 2) можливий незаконний вплив на свідків, потерпілого, іншого підозрюваного, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; 3) можливе перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; 4) можливе вчинення іншого кримінального правопорушення.

В обґрунтовування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідків, та вчиняти нові кримінальні правопорушення, оскільки останній має не зняту та не погашену судимість, що в подальшому може ускладнити встановлення його місця знаходження. ОСОБА_2 ніде не навчається та офіційно не працює, а отже відсутня можливість взяття на поруки учбовим чи трудовим колективом.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання повністю підтримали та просили його задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні, вину свою у вчиненому злочинові визнав повністю, щиро розкаювався у вчиненому, та пояснив про обставини вчиненого злочину, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження приходить до наступного.

Відповідно до ст. 186 КПК України, клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув"язнення.

Крім того, згідно ст.5 Європейської конвенції з прав людини, яка у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи. Крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.

Так, у справі «Смирнов проти Росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, обвинувачена в скоєнні злочину, завжди повинна знаходитися на свободі, до закінчення розгляду справи, якщо Держава не зможе довести, що маються «умісні і достатні» причини взяти її під варту, і зокрема, коли є підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, або продовжить злочину діяльність.

В частині 3 ст. 5 Конвенції / правова позиція ЄСПЛ, викладена в п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України"/ після спливу певного проміжку часу / досудового розслідування, судового розгляду/ навіть обґрунтована підозра у вчинені злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, встановив, що підозрюваний ОСОБА_2 на даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості, санкція згідно якого передбачає позбавлення волі строком до п’яти років.

В своєму клопотанні слідчий та прокурор вказує, що до ОСОБА_2 необхідно обрати міру запобіжного заходу тримання під вартою, що дасть необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, слідчого судді, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув’язнення виявиться невиправданим.

В даному випадку слідчим з прокурором не доведено та не надано доказів того, що в даному випадку виникли ризики передбачені вимоги ст.177 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що підозрюваний має постійне місце проживання та з урахуванням того, що досудовим розслідуванням не встановлено даних, за допомогою яких би обґрунтовувалася неможливість запобігання зазначеним ризикам будь-яким із передбачених ст. 177 КПК України, тому за таких суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_2 не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту в нічний час доби.

Керуючись ст. ст. 32, 110, 131-132, 176-178, 181,184, 193-196, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя –

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 20.00 год. до 07.00 год., терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 28 січня 2019 року, включно.

Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 30 листопада 2018 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов’язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- заборонити в період доби з 20.00 год. до 07.00 год. залишати житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд за кордон;

- утримуватися від спілкування з свідками та потерпілим за відсутністю слідчого, прокурора та захисника;

- докласти зусиль до пошуку роботи.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань.

Копію ухвали суду вручити підозрюваному ОСОБА_2, слідчому, та прокурору для контролю за її виконанням.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом п’яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя С.А.ПИРОЖЕНКО

Копію цієї ухвали мені вручено «____» листопада 2018 року о ____ год. ____ хв., одночасно роз’яснено порядок її оскарження.

Підозрюваний _______ ОСОБА_2

Захисник ______ ОСОБА_1