Рішення № 78239716, 29.11.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/480/18

2/703/752/18 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Харченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

встановив:

Позивач посилаючись на те, що відповідач не надає допомоги на утримання дитини, звернулася до суду з позовом та просить стягнути з нього на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття та просила стягнути витрати за надання правничої допомоги.

Позивач 15 серпня 2018 року надіслала до суду заяву про залишення позову без розгляду, в подальшому 22 серпня 2018 року надіслала до суду заяву в якій зазначила, що юридично не обізнана і заява про залишення позову без розгляду подана передчасно. В судовому засіданні 27 листопада 2018 року пояснила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в подальшому направила до суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач надіслав до суду відзив в якому зазначив, що заперечує щодо стягнення аліментів в розмірі 1/4 частин його заробітку (доходу), оскільки має на утриманні сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, якого він утримує та надає матеріальну допомогу. Просив позов задовольнити частково у розмірі 1/6 частини його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та просив відмовити в стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 350 гривень, оскільки така не підтверджена належними та допустимими доказами.

В судовому засіданні 27 листопада 2018 року пояснив, що позовні вимоги визнає частково у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, а в подальшому направив суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити частково.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно свідоцтва про шлюб серії І-СР № 128474 виданого 11 червня 2016 року Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 129, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 4).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-СР №248040 виданого Придніпровським районом у м. Черкаси відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області позивач та відповідач є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Як вбачається із довідки відділу держаної реєстрації виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області № 760 від 14 лютого 2018 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно проживає разом зі свою матір’ю, ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с.6).

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину визначається судом.

Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо стягнення аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.

Відтак задовольняючи позовні вимоги частково, суд вважає, що за віком відповідач є працездатною особою, доводів на предмет скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров’я, які б унеможливлювали ним сплату аліментів на утримання малолітньої дитини суду не подав, за таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку про можливість їх сплати останнім.

Посилання відповідача на те, що на його утриманні знаходиться малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, як на підставу неможливості сплати аліментів в зазначеному позивачем розмірі, не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами, оскільки такий не надав .

Суд вважає, що розмір стягуваних аліментів, а саме 1/4 частина від заробітку (доходу) відповідача, не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України.

При винесенні рішення, суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, який в пункті 54 свого Рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначав, «що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

У відповідності зі ст. 133 ч.3 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, повязані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно зі ст. 137 ч.2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивача не надала суду договору про надання правничої допомоги, свідоцтва адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію на оплату юридичних послуг, розрахунок обсягу та вартості наданих послуг, відтак суд не вбачає підстав про стягнення таких витрат в розмірі 350 гривень.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704 гривень 80 копійок.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 180-182, 183 СК України, ст.ст. 141, 206, 247, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354, 430 ЦПК України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого. Черкаси, АДРЕСА_2, а жителя в ІНФОРМАЦІЯ_4, РНКОПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої та проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_6, РНКОПП НОМЕР_2, аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 лютого 2018 року і до повноліття дитини.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого. Черкаси, АДРЕСА_2, а жителя в ІНФОРМАЦІЯ_4, РНКОПП НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована та жителька в АДРЕСА_3, РНКОПП НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_7, а житель в ІНФОРМАЦІЯ_4, РНКОПП НОМЕР_1.

Головуючий О.П.Опалинська