Рішення № 78238423, 28.11.2018, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1336/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Горгулько Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Будника Д.О.,

сторін, представника позивача – ОСОБА_1,

єдиний унікальний номер справи: 681/1336/18;

номер провадження 2/681/772/2018;

сторони та інші учасники справи:

-позивач – ОСОБА_2,

-відповідач – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Полонне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У вересні 2018 р. позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог вказував, що він являється власником квартири АДРЕСА_1. Відповідачем у справі є його колишня дружина, з якою він перебував у шлюбі до 21.10.2016 р. В листопаді 2016 р. відповідач припинила проживання в квартирі, проте з реєстрації не знялася.

На його неодноразові звернення до відповідача знятися з реєстрації не реагує.

Просить суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, власником якого являється позивач.

У своєму відзиві відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнала та вказала, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем до 21.10.2016 р., від якого у них є спільна дитина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу позивач зареєстрував їх з донькою у квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Після розірвання шлюбу позивач чинить їй перешкоди в користуванні та проживанні у цій квартирі, фактично в примусовому порядку вигнав її з житла та не допускає до нього. В квартирі залишилися її особисті речі, іншого житла у неї немає. Вважає, що за місцем реєстрації відсутня з поважних причин, тому позовні вимоги ОСОБА_4 просить залишити без задоволення, відмовивши у позові в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, розгляд справи проводиться у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 10 год. 30 хв. 28.11.2018 р.

19 листопада 2018 року до суду відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву.

Відповідь на відзив від позивача не надходила.

28 листопада 2018 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення у справі.

3. Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Полонського районного суду від 21 жовтня 2016 р. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить квартира №53 за адресою: вул.Будівельників, 26 в смт.Понінка Полонського району.

В період шлюбу, зі згоди позивача, відповідач зареєструвалася в належній ОСОБА_4 квартирі.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 домовилися, що відповідач разом з дитиною залишаться проживати в цій квартирі, а позивач переїхав проживати до матері.

Оскільки відповідач працювала на роботі, іноді дитину залишала у своїх батьків.

В кінці 2016 року він зателефонував позивачу і повідомив щоб та виселялася з квартири так як він має намір там відмічати день народження.

Під час її відсутності у квартирі позивач змінив замки в дверях квартири та ключа від нових замків їй не залишив.

Пізніше ОСОБА_4 зібрав деякі речі ОСОБА_3 та доньки та завіз їх до будинку батьків відповідача.

В даний час позивач проживає у своїй квартирі та бажає в майбутньому залишити її для своєї доньки.

Такі дані встановлено з пояснень сторін в судовому засіданні, письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, а саме:

–копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.4), відповідно до якого ОСОБА_4 являється власником квартири №53 за адресою: вул.Будівельників, 26 в смт.Понінка Полонського району;

– копія рішення Полонського районного суду від 21.1.2018 р., відповідно до даних якого шлюб між сторонами розірвано;

–копія свідоцтва про народження (а.с.27) серії І-БВ №173805 про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

та показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Зокрема, в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що є подругою матері позивача ОСОБА_4 та їй відомо, що сторони у справі в період шлюбу жили в злагоді, проте приблизно два роки як ОСОБА_3 покинула позивача і пішла проживати до своєї матері. Позивач ОСОБА_4 весь цей час проживає у своїй квартирі.

Свідок ОСОБА_6 показав, що являється сусідом ОСОБА_4, періодично бачить в квартирі позивача. ОСОБА_3 бачив там приблизно 1,5 – 2 роки тому.

Свідок ОСОБА_7 показала, що являється матір’ю ОСОБА_4 та їй відомо, що спірна квартира є власністю її сина. Після одруження син зареєстрував в квартирі свою дружину ОСОБА_3 Після розірвання шлюбу син проживав у неї три місяці, а потім пішов проживати у свою квартиру. Речі ОСОБА_3, які знаходились в квартирі він зібрав і завіз колишній дружині. Просив її забрати і решту речей. Відповідач в квартирі не проживає уже два роки. Їй було відомо, що син обіцяв для колишньої дружини, що вони з донькою залишаться після розірвання шлюбу проживати в його квартирі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є матір’ю відповідача ОСОБА_3 Після розірвання шлюбу її дочки з ОСОБА_4 позивач обіцяв квартиру залишити для її дочки та їх спільної дитини. Тому, після розірвання шлюбу відповідач проживала в квартирі позивача разом з дитиною. Одного разу для її дочки зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, щоб вона виселилась з квартири, оскільки він має намір святкувати там свій день народження сам. Коли її не було вдома, він поміняв замки в квартирі не дивлячись на те, що вона мала намір там проживати.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що являється рідною сестрою відповідача. Після того, як ОСОБА_4 сказав для ОСОБА_3 зібрати свої речі і вибратись з квартири, бо він хоче приїхати додому і щоб її там не було, відповідач пішла до батьків. Вона хотіла повернутися, але він поміняв замки.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

До позовної заяви позивачем додано акт обстеження житлових та побутових умов проживання громадянина ОСОБА_4, відповідно до якого депутат ОСОБА_11 в ході обстеження виявила те, що прописана згідно реєстрації громадянка ОСОБА_3 фактично за вищевказаною адресою не проживає з листопада місяця 2016 р.

Однак невідомо на підставі яких даних депутат ОСОБА_11 встановила факт непроживання ОСОБА_3 з листопада місяця 2016 року, адже в акті не вказано, що саме з листопада 2016 року депутат періодично відвідувала дану квартиру особисто та такі дані встановлено з її особистих спостережень або ж, що такі відомості їй відомі зі слів інших осіб.

Тому такий доказ, як саме такий акт обстеження (а.с.7) судом братися до уваги не може.

5. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

Доводи позивача щодо визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на проживання в квартирі №53 за адресою: вул.Будівельників 2-б в смт.Понінка Полонського району Хмельницької області задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У силу частини четвертої статті 41 Конституції України право приватної власності є непорушним, позивач як власник житлового будинку має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Права власника будинку визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4, як власник спірного житлового будинку, просив визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 частина 1 ЦПК України).

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом частини четвертої статті 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_3 у розумінні вимог статті 3 СК України та частини другої статті 64 ЖК УРСР є колишнім членом сім'ї позивача, як власника квартири, оскільки вселилася та зареєстрована у спірній квартирі за згодою власника, після укладення з ним шлюбу, тобто як член сім'ї власника житла.

Відповідно до статті 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Як встановлено судом, предметом позовних вимог ОСОБА_4 є факт непроживання відповідача понад два роки в його квартирі. Однак ні з письмових доказів, ні з показань свідків факту відсутності відповідача в квартирі саме без поважних причин судом не встановлено. Навпаки, твердження відповідача про те, що її непроживання у квартирі зумовлено активними діями позивача, а саме зміною замків у квартирі, позивачем не спростовано, скоріше навпаки підтверджено показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та не заперечується самим позивачем.

Також судом встановлено, що до цього часу у квартирі зберігаються особисті речі як відповідача так і спільної дитини сторін, частину з яких позивач сам зібрав та вивіз до батьків ОСОБА_3 без її згоди.

Крім того, позивачем не доведено, що саме спірна квартира є єдиним житлом позивача, яке необхідне йому для проживання, враховуючи те, що відповідач перешкод у користуванні цим житлом не чинить.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача у разі відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП -НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, поштовий індекс 30511.

Відповідач – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП - проживає ІНФОРМАЦІЯ_5, поштовий індекс 30511.

Повний текст рішення виготовлено 30.11.2018 р.

Головуюча Н.А.Горгулько