Рішення № 78238186, 29.11.2018, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1830/18

Провадження № 2/674/836/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Артемчук В. М. за участю:

секретаря судового засідання Мудрицької Л.В.

номер справи 674/1830/18

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Дунаївці, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом (ціна позову 153146 грн.),

В С Т А Н О В И В :

26 жовтня 2018 року позивачка, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовною заявою до Дунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом (ціна позову 153146 грн.) посилаючись на те, що 12 червня 2000 року померла її баба по лінії матері ОСОБА_2, а 22 грудня 2016 року померла її мама ,ОСОБА_3, які проживали та були зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після їх смерті залишилось спадкове майно: житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований в с.Тернова вул.Набережна,17 Дунаєвецького району, Хмельницької області та земельна частка (пай) на яку позивачка вже отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Позивачка є спадкоємцем за законом 1-ої черги, як донька померлої, спадщину прийняла згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, інших спадкоємців не має.

24 січня 2018 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Дунаєвецького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: с.Тернова вул.Набережна,17 Дунаєвецького району Хмельницької області, що належав ОСОБА_2, померлій 12 червня 2000 року, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 в зв’язку з втратою правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 17 листопада 1989 року втрачене, про що є оголошення в газеті «Дунаєвецький вісник» від 25 жовтня 2018 року №43 (11003).

Згідно довідки КП Дунаєвецької районної ради «Інвентарбюро» від 08 лютого 2018 року в с.Тернова, вул.Набережна,17 за ОСОБА_2 зареєстровано домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності від 17.11.1989 року р №1-113 виданого виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ради на підставі рішення №166 від 26.09.1988 року.

Позивачка звернулась з заявою до Дунаєвецької районної ради з приводу видачі дубліката свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, однак отримала відмову від 19 жовтня 2018 року №Я-54 з посиланням на те, що у відповідності до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» питання особистої власності не належать до компетенції райооної ради, в тому числі засвідчення документів про право власності, внесення в них змін та видача дублікатів., а тому звернулася до суду та просить визнати за нею право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований в селі Тернова по вулиці Набережній, будинок за номером сімнадцять, Дунаєвецького району Хмельницької області, як за спадкоємцем за законом, який належав ОСОБА_2, померлій 12 червня 2000 року, спадкоємцем якої була ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 22 грудня 2016 року.

Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з’явилася, однак подала до суду заяву, в якій позов підтримала повністю, просила задовольнити, і оскільки позов визнано представником відповідача, проводити розгляд справи у її відсутності у підготовчому засіданні.

Відповідач: представник Дунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області в підготовче судове засідання не з’явився, однак надіслав суду заяву в якій позов визнав та не заперечив в його задоволенні і просить справу розглядати у його відсутності.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи, що відповідачем визнано позов в повному обсязі, про що свідчить відзив на позов і визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд ухвалює про винесення рішення в підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Суд ухвалив проводити розгляд даної справи у відсутності сторін по наявних матеріалах.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 12 червня 2000 року померла ОСОБА_2, а 22 грудня 2016 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть.

До маси спадкового майна після смерті ОСОБА_2 входить житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в с.Тернова вул.Набережна,17 Дунаєвецького району Хмельницької області.

Позивачка є спадкоємцем за законом першої черги, відповідно до 1261 ЦК України, прийняла спадщину після смерті 22 грудня 2016 року матері – ОСОБА_3, яка в свою чергу була спадкоємицею за законом першої черги після смерті своєї матері, відповідно до ст.ст. 524, 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, оскільки проживала та була зареєстрована разом з нею в одному будинку, що підтверджується довідкою, виданою Дунаєвецькою селищною радою Дунаєвецького району Хмельницької області від 22.01.2018 року, копіями свідоцтв про народження та одруження та копією спадкової справи №271-2017 заведеної по заяві ОСОБА_1, 13.07.2017 року після смерті ОСОБА_3, померлої 22 грудня 2016 року.

Судом встановлено, що позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в с.Тернова вул.Набережна,17 Дунаєвецького району Хмельницької області, і належав ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки позивачем не надано оригіналів правовстановлюючих документів, так як вони втрачені, дані обставини викладені в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Дунаєвецького районного нотаріального округу від 24 січня 2018 року.

Однак, належність житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_2 підтверджується, зокрема, наявним в матеріалах справи копією свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 17 листопада 1989 року, зареєстрованого в Дунаєвецькому КП «Інвентарбюро» в реєстрову книгу за №1-113 17 листопада 1989 р., виданого на підставі рішення виконкому Дунаєвецької районної ради народних депутатів №166 від 26.09.1988р., технічним паспортом КП «Інвентарбюро» Дунаєвецької районної ради від 05 лютого 2018 року, виданого на ім’я ОСОБА_1 на житловий будинок розташований в с.Тернова вул.Набережна,17 Дунаєвецького району Хмельницької області, зведеним актом вартості будинків, господарських будівель та споруд від 07.02.2018 року, відповідно до якого інвентаризаційна вартість житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами складає 153146 грн. та довідкою №22 від 08 лютого 2018 року, виданої Дунаєвецьким КП «Інвентарбюро», з якої слідує, що в с.Тернова по вул.Набережна,17 Дунаєвецького району Хмельницької області за ОСОБА_2 зареєстровано домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності від 17.11.1989 року р. №1-113.

Крім того, позивачем в приводу втрати свідоцтва про право власності на житловий будинок в с.Тернова вул.Набережна,17 Дунаєвецького району Хмельницької області виданого на ім’я ОСОБА_2 було подане оголошення в газету «Дунаєвецький вісник» №43 (11003) від 25 жовтня 2018 року про визнання вказаного правовстановлюючого документа недійсним, в зв'язку з його втратою.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

У відповідності до п. п. 4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п.3.1. ОСОБА_5 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 Цивільного Кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно чч.1 ст.86 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню та розпорядженню майном.

Спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином спадкуванню підлягає майно, яке належало спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Отже, враховуючи те, що позивачка прийняла спадщину, є спадкоємцем майна померлої за законом, остання не має можливості оформити в установленому законом порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу, з причин його втрати, що є перешкодою для набуття права нею власності на об'єкт нерухомого майна, в порядку спадкування шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно в нотаріуса, тому за нею, як єдиним спадкоємцем, слід визнати право власності в порядку спадкування за законом.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 86, 524, 534 ЦК УРСР (в редакції 1963 року ), ст.ст.16,1216,1218, 1266 ч.3 ст. 1268 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом (ціна позову 153146 грн.) задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований в селі Тернова по вулиці Набережній, будинок за номером сімнадцять, Дунаєвецького району Хмельницької області, як за спадкоємцем за законом, який належав ОСОБА_2, померлій 12 червня 2000 року, спадкоємцем якої була ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 22 грудня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Відповідач : Дунаєвецька селищна рада Хмельницької області (місцезнаходження: смт.Дунаївці вул.Чорновола, 19 Дунаєвецького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04406414).

Повне судове рішення складено 29 листопада 2018р.

Головуюча:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Дунаєвецького районного суду В. М. Артемчук