Ухвала суду № 78238055, 28.11.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 668/15293/15-ц

н/п 2-з/766/439/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Найдишак В.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору,

встановив:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа №668/15293/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору.

26.11.2018 заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору. Просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровану за ОСОБА_2 (РНОКПП №2428912217).

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 ст.150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А у пункті 4 даної постанови роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як убачається з матеріалів справи, між ЗАТ КБ «Приватбанк» в подальшому ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №НЕСFGA0000000924, згідно умов якого Банк надав позивачу кредитні кошти у розмірі 25000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом.

В забезпечення виконання третьою особою ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором 14.12.2007 року укладено іпотечний договір.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання вищезазначеного кредитного договору недійсним при цьому питання про застосування наслідків недійсності укладеного правочину позивачем не порушено, тобто заявлено позов немайнового характеру.

Порушуючи питання про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на майно – предмет іпотеки.

Разом з тим, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає заявленим позовним вимогам та є прямим втручанням у внутрішню діяльність відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову не є спів мірними із заявленими позовними вимогами, а тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня проголошення ухвали.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до п.п.15.5. ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя: С.І.Майдан