Ухвала суду № 78236860, 30.11.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/15807/16-к

Провадження № 1-кп/638/305/18

30.11.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря– Скрипаченко В. Р.

з участю прокурорів – Слона В. В., Клочко Н. О., Гладкіх Д. В.

з участю потерпілої – ОСОБА_1

з участю обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання щодо можливості об’єднання кримінальних провадженьвідносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в одне провадження та питання щодо можливості продовження терміну дії обраного запобіжного заходу, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2016 року до Дзержинського районного суду м. Харкова із Харківської місцевої прокуратури №1 надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудового розслідування за №12016220480004149 від 24.08.2016 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 353 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер справи №638/15807/16-к).

28 вересня 2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова із Харківської місцевої прокуратури №1 надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудового розслідування за №12018220480003003 від 08.08.2018 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 353 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер справи №638/14296/18).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18.10.2018 року задоволено подання голови Московського районного суду м. Харкова та кримінальне провадження №12018220470002584 від 11.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 353 Кримінального кодексу України передано з Московського районного суду м. Харкова на розгляд Дзержинському районному суду м. Харкова (єдиний унікальний номер справи №643/13053/18).

Останнє підготовче судове засідання по справі призначене на 30 листопада 2018 року.

Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про об’єднання кримінальних проваджень відносно ОСОБА_2.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала клопотання та просила суд його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти об’єднання кримінальних проваджень в одне провадження.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть об’єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають.

Згідно частини 2 статті 334 КПК України, у разі, якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об’єднання.

В судовому засіданні прокурор також заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2

Потерпіла ОСОБА_1 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 також не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою - незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пп. 56 та 59 з подальшими посиланнями).

Так, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, існували ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які дали суду підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчинені якого він підозрюється.

Розглянувши обвинувальний акт, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу обвинуваченого, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не має.

Окрім того, ознайомившись з обвинувальними актами та доданими до них матеріалами в кримінальному провадженні, вислухавши думку сторін кримінального провадження, ураховуючи ті обставини, що в судове засідання, призначене на 30.11.2018 року не з’явилися усі потерпілі, суд вважає за неможливе закінчити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, Рішенням Європейського суду з прав людини від 10.02.2011, справа «Харченко проти України», ст.165-1 КПК України 1960 р., ст.ст.314-316, 331, 334, 369, КПК України,-

Керуючись ч.2 ст.314 КПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження №12018220470002584 від 11.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 353 Кримінального кодексу України та кримінальне провадження №12018220480003003 від 08.08.2018 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 353 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер справи №638/14296/18) об’єднати в одне провадження з кримінальним провадженням №12016220480004149 від 24.08.2016 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 353 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер справи №638/15807/16-к) з присвоєнням єдиного унікального номеру судової справи - №638/15807/16-к.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, українцю, строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 28 січня 2019 року.

В підготовчому судовому засіданні за матеріалами об’єднаного кримінального провадження відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, оголосити перерву до 03.12.2018 року, до 11 години 30 хвилин.

Підготовче судове засідання провести в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, пр-т. Перемоги, 52-В, зал судових засідань №5.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: