Рішення № 78236748, 29.11.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3611/17

провадження №2/619/190/18

РІШЕННЯ

іменем України

29 листопада 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Остропілець Є.Р

за участю секретаря судового засідання Жорняк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, СТОВ «Вільне» про визнання наказів незаконними, договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки та зобов’язання ОСОБА_2 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

До Дергачівського районного суду Харківської області з позовом звернувся керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, СТОВ «Вільне» про визнання наказів незаконними, договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки та зобов’язання ОСОБА_2 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області повернути земельну ділянку.

В підтвердження позову позивач посилається на те, що наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №1996-СГ від 26.08.2014 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту Дергачівської міської ради на території Дергачівського району Харківської області орієнтовною площею 22,7000 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства.

У подальшому, наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №2473-СГ від 06.10.2014 затверджено, розроблений ПП «Перспектива-Земля» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Дергачівської міської ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 6322010100:02:000:0737, площею 20,7000 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

На підставі вказаного наказу, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та громадянкою ОСОБА_1 27.10.2014 укладено договір оренди (далі по тексту Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, площею 22,7000 га (кадастровий номер 6322010100:02:000:0737) для ведення фермерського господарства терміном на 49 років.

Відповідно до п. 42 Договору, договір оренди набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 31.10.2014, номер запису про інше речове право 7583694, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16989300.

Рішенням LI сесії VІ скликання №1080-43 від 21.07.2017 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надана в оренду ОСОБА_3

Так, відповідно до висновку нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 368 015,18 грн.

Крім цього встановлено, що листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №П-2374/0/14-2007/0/21-15 від 23.12.2015 ОСОБА_1 надано згоду на передачу вищевказаної земельної ділянки в суборенду.

Таким чином, у подальшому ОСОБА_3 передала 14.12.2015 на підставі договору в суборенду вищевказану земельну ділянку Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Вільне» (далі – СТОВ «Вільне») строком на 48 років, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 14.12.2015 здійснено запис про інше речове право 12848929.

Поряд із цим, згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – фермерське господарство ОСОБА_1 не створено та запис про його реєстрацію відсутній.

Отже, ОСОБА_1 уклавши договір оренди земельної ділянки, не створила фермерського господарства, а через певний час передала отриману в оренду землю в суборенду СТОВ «Вільне».

Крім цього, опрацюванням відомостей, розміщених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна встановлено, що між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 05.09.2014 укладено договір оренди землі державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, загальною площею 47,6279 га (кадастровий номер 6322010100:02:000:0735), розташована за межами населених пунктів на території Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.09.2014 за №7157746.

У подальшому ОСОБА_3 передала 01.02.2016 на підставі договору в суборенду вищевказану земельну ділянку ТОВ «АГРОСВІТ ПЛЮС» строком на 48 років. Тобто, остання вже отримувала земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Вказаний наказ прийнято з порушенням вимог ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки остання вже отримувала земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

ОСОБА_1 отримала земельну ділянку як громадянин, а в подальшому передала земельну ділянку товариству в суборенду, з основною метою - обхід участі в земельних торгах.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання їй в оренду вищевказаної земельної ділянки, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в неї бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт укладення ОСОБА_1 договору суборенди із СТОВ «Вільне», з метою обходу обов’язкової процедури – земельних торгів.

За таких підстав, наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо передачі в оренду громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки розташованої на території Дергачівської міської ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області із кадастровим номером 6322010100:02:000:0737, площею 20,7000 га сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) необхідно визнати незаконним як такий, що видано в порушення ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство».

Позивач просить визнати незаконними та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №1996-СГ від 26.08.2014 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Дергачівської міської ради на території Дергачівського району Харківської області; визнати незаконними та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2473-СГ від 06.10.2014 про затвердження, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Дергачівської міської ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 6322010100:02:000:0737 із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років; Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.10.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1, державної власності сільськогосподарського призначення, площею 22,7000 га (кадастровий номер 6322010100:02:000:0737) для ведення фермерського господарства терміном на 49 років та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки; Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки, укладені між ОСОБА_1 та СТОВ «Вільне», загальною площею 22,7000 га (кадастровий номер 6322010100:02:000:0737) та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки; зобов’язати ОСОБА_1 (код2091410180) та повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 22,7000 га (кадастровий номер 6322010100:02:000:0737), розташованої на території Дергачівської міської ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області.

Позивач – керівник Дергачівської місцевої прокуратури в судове засідання не з’явився, згідно поданої до суду заяви підтримує позов, просить його задовольнити, та розглянути справу у його відсутність, без фіксації технічними засобами та винести заочне рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, поважні причини неявки суд не повідомила, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, відзив проти позову суду не надала.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник надав 20.11.2018 року до канцелярії суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в позову у повному обсязі. Також надав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки прокурором пропущені строки позовної давності, вказуючи, що оскаржуваний договір оренди був підписаний 27.10.2014 року, а позивач звернувся до суду 01.11.2017 року.

Представник СТОВ «Вільне» в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзив проти позову суду не надав.

Суд вважає за можливе слухати справу без фіксування технічними засобами відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №1996-СГ від 26.08.2014 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту Дергачівської міської ради на території Дергачівського району Харківської області орієнтовною площею 22,7000 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства.

У подальшому, наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №2473-СГ від 06.10.2014 затверджено, розроблений ПП «Перспектива-Земля» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Дергачівської міської ради за межами населеного пункту Дергачівського району Харківської області та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 6322010100:02:000:0737, площею 20,7000 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

На підставі вказаного наказу, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та громадянкою ОСОБА_1 27.10.2014 укладено договір оренди (далі по тексту Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, площею 22,7000 га (кадастровий номер 6322010100:02:000:0737) для ведення фермерського господарства терміном на 49 років.

Відповідно до п. 42 Договору, договір оренди набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 31.10.2014, номер запису про інше речове право 7583694, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16989300.

Рішенням LI сесії VІ скликання №1080-43 від 21.07.2017 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надана в оренду ОСОБА_3

Так, відповідно до висновку нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 368 015,18 грн.

Крім цього встановлено, що листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №П-2374/0/14-2007/0/21-15 від 23.12.2015 ОСОБА_1 надано згоду на передачу вищевказаної земельної ділянки в суборенду.

Таким чином, у подальшому ОСОБА_1 передала 14.12.2015 на підставі договору в суборенду вищевказану земельну ділянку Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Вільне» (далі – СТОВ «Вільне») строком на 48 років, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 14.12.2015 здійснено запис про інше речове право 12848929.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №1996-СГ від 26.08.2014 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Дергачівської міської ради на території Дергачівського району Харківської області, то відповідно до частини другої, третьої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки)- ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У статті 123 Земельного кодексу України передбачено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Позивачем не наведено жодних правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №1996-СГ від 26.08.2014 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою шодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Дергачівської міської ради на території Дергачівського району Харківської області.

Крім того, пропущені строки позовної давності, оскільки оскаржуваний договір оренди був підписаний 27.10.2014 року, а позивач звернувся до суду 01.11.2017 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й, обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду недостатньо.

Як вбачається з матеріалів справи, первісною вимогою, від якої решта є похідними є визнання недійсним Наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 06.10.2014 року №2473-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду». Оскаржуваний договір оренди був підписаний 27.10.2014 року.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 01.11.2017 року. Отже, саме державний орган в особі Держземагенства України прийняв оскаржуваний Наказ 06.10.2014 року №2473-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», який як стверджує Позивач, суперечить інтересам держави, а тому держава могла довідатися про порушення своїх прав з моменту прийняття такого рішення,

Доказів неможливості пред'явлення прокурором позову в передбачений законом строк позовної давності, а також доказів поважності причини пропуску строку позовної давності прокуратурою не надано.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки» №2473-СГ від 06.10.2014, то відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції що діяла на момент спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Порядок надання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в користування врегульований статтею 123 Земельного кодексу України.

При цьому відповідно до вимог ч. 2 статті 134 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі зокрема передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Позивач посилається на той факт, що Головним управлінням Держземагенства у Харківській області під час розгляду заяви гр. ОСОБА_1 про надання їй в оренду вказаної земельної ділянки, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в неї бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт укладання ОСОБА_1 договору суборенди з СТОВ «Вільне». Проте, жодних доказів або документів, на підтвердження такої позиції Позивачем не надано.

Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 123 Земельного кодексу України.

Окрім цього, ані Земельним кодексом України ані Законом України «Про фермерське господарство» вимог стосовно подання доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку земель разом із заявою про надання земельної ділянки не передбачено.

Вимогами вказаного Закону України «Про фермерське господарство» строк, упродовж якого громадянин повинен створити та зареєструвати фермерське господарство не встановлений.

Наказ Головного управління №2473-СГ від 06.10.2014 прийнятий у відповідності до вимог діючого на той час земельного законодавства, а саме відповідно до унормувань Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство» у межах наданої компетенції та спосіб, встановлений законом, тому підстав для визнання його недійсним немає.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки від 27.10.2014 державної власності сільськогосподарського призначення, площею 22,7000 га (кадастровий номер 6322010100:02:000:0737) для ведення фермерського господарства терміном на 49 років та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, то згідно ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (в редакції, що діяла на час укладення оскаржуваного договору) визначені випадки, коли земельні торги не проводилися, а передача в оренду земельних ділянок що перебувають у державній або комунальній власності, здійснювалася в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводилися при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до наказу №2473-СГ від 06.10.2014 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» Головним управлінням Держземагенства у Харківській області було укладено з громадянкою ОСОБА_5 договору оренди землі від 27.10.2014 строком на 49 років.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

До компетенції Головного управління (станом на час підписання договору оренди землі від 27.10.2014 року) належала передача відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області відповідно до вимог статті 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держземагентства у Харківській області, затвердженого Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012 №449 (зі змінами).

Таким чином, Головним управлінням у межах наданої йому компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства за згодою сторін та відповідно до наказу №2473-СГ від 06.10.2014 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 20,7000 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером №63220.10100:02:000:0737, що розташована на території Дергачівської міської ради на території Дергачівського району Харківської області.

У відповідності до вимог п.42 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренд.

Таким чином спірний договір оренди землі набрав чинності у зв’язку із підписанням сторонами та здійсненням державної реєстрації права оренди землі.

З урахуванням вищевикладеного, спірний договір оренди землі укладений компетентним органом з урахуванням наданих йому законодавством повноважень у спосіб та з дотриманням вимог, передбачених діючим законодавством, а також підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 27.10.2014 року укладеного із ОСОБА_1 в даному випадку відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Вільне», загальною площею 22,7000 га (кадастровий номер 6322010100:02:000:0737) та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки, то Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» внесено зміни до ч.4 статті 122 Земельного кодексу України та із 01.01.2013 року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Повноваженнями із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122 ЗКУ, у власність або у користування для всіх потреб Головне управління наділене із 2013 року.

До Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 17.12.2015 звернулася гр. ОСОБА_1 із заявою про надання згоди про передачу в суборенду вищезазначеної земельної ділянки. Після отримання від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області погодження на передачу земельної ділянки в суборенду, оформленого листом від 23.12.2015 №П-2374/0/14-2007/0/21-15, між ОСОБА_1 та СТОВ «Вільне» укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки.

Відповідно до п. 30 договору оренди землі від 27.10.2014 орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

Згідно пункту 6 ст.93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватись умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Після укладення договорів суборенди земельних ділянок право суборенди має бути зареєстровано відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З врахуванням наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 56-57, 60, 208-209, 212-215, 218, 314, 354 ЦПК України, ст. 256, 257, 261, 267, 268 ЦК України, ст. 17, 116, 122, ч. 3 ст. 152 ЗК України суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, СТОВ «Вільне» про визнання наказів незаконними, договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки та зобов’язання ОСОБА_2 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області повернути земельну ділянку – відмовити у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є. Р. Остропілець