Вирок № 78236606, 30.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2018 Справа №607/19163/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017210180000583 від 01 жовтня 2017 року про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, неодруженого, непрацюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурора Лушкін І.В.

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2, 30 вересня 2017 року близько 10.40 год. керував технічно-справним автомобілем «VOLKSWAGEN LT», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався, в порушення вимог пунктів 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі ПДР України), зі швидкістю 71 км/год. автомобільною дорогою «Стрий- Тернопіль-Кропивницький-Знамянка», в межах населеного пункту - с. Смиківці, Тернопільського району, в напрямку с. Ступки від м. Тернопіль.

Під час руху ОСОБА_2, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення поняття: «дорожня обстановка», і виконання його вимог), 2.3 (б, д) ПДР України, які зобов’язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

В ході наближення до нерегульованого пішохідного переходу, влаштованого на вул. Тернопільській с. Смиківці, навпроти будинку №2А, водій ОСОБА_2 вів керований автомобіль лівою смугою транспортного потоку вказаного напрямку, а правою сусідньою смугою рухався попутний невстановлений автомобіль «MERCEDES Sprinter», який зменшував швидкість перед вказаним пішохідним переходом для надання переваги в русі пішоходу, який рухався по ньому.

У цей час проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу, переходила пішохід ОСОБА_3, в темпі швидкої ходьби, в напрямку з права наліво відносно руху автомобіля «VOLKSWAGEN LT».

Під час подальшого такого руху ОСОБА_2 мав об’єктивну можливість завчасно виявити ОСОБА_3 та технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзду на останню. Однак, водій ОСОБА_2 у порушення п. 12.3 ПДР України, виявивши небезпеку для руху (зміну дорожньої обстановки появою рухомого об’єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу, чи перетинає її) негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав таку можливість, а продовжував рух.

Унаслідок порушення вищезазначених вимог пунктів Правил дорожнього руху України, ОСОБА_2 поставив себе в такі умови, що не зміг забезпечити безпеку дорожнього руху, чим позбавив себе технічної можливості зупинити керований автомобіль та скоїв наїзд на ОСОБА_3

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді: рани чола, синців обличчя, закритої черепно-мозкової травму зі струсом головного мозку і травму лівої гомілки у вигляді відкритих переломів велико- і малогомілкових кісток, які належать до тяжких, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що 30 вересня 2017 року близько 10.00 год. він керував автомобілем «VOLKSWAGEN LT» в межах населеного пункту с. Смиківці, Тернопільського району, в напрямку с. Ступки Тернопільського району. Дорога на даній ділянці має по дві смуги руху в кожному напрямку та він рухався лівою смугою зі швидкістю близько 70-80 км/год. Попереду нього правою смугою рухався інший автомобіль. Наближаючись до пішохідного переходу він побачив, що вказаний автомобіль дещо зменшив швидкість, однак не придав цьому належної уваги та в подальшому допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину по пішохідному переході з права на ліво в напрямку його руху. Одразу ж після цього він зупинив керований ним транспортний засіб, вийшов із авто та викликав поліцію і швидку допомогу. Просить суд врахувати його визнання вини, щире каяття, часткове відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, визнання заявлених прокурором позовних вимог, а тому просить суворо його не карати, не позбавляти волі.

Обвинувачений ОСОБА_2 визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті та повністю погодився зі всімазібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, а також розміром заявленого прокурором цивільного позову, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з’ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з’ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_2у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, стан здоров’я, а також те, що він раніше несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, думку потерпілої, яка просить не позбавляти волі обвинуваченого, часткове відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, негативне відношення обвинуваченого до вчиненого. До обставин які пом’якшують покарання обвинуваченому, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття у вчиненому. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого суд не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та запобігання вчиненню нових злочинів, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Однак, з врахуванням обставин вчинення правопорушення, особи винного, обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, думку потерпілої, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе застосувати ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного виду покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Також суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України обов’язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують покарання.

У ході досудового розслідування кримінального провадження прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фінансового управління Тернопільської міської ради до обвинуваченого ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 5142,78 грн. Так, згідно довідки Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги № 406 від 16.03.2018 року, ОСОБА_3 знаходилась в даній медичній установі на лікуванні у зв’язку із ДТП, на що затрачено кошти в загальній сумі 5142,78 грн. За вказаних обставин, суд вважає, що сума затрачених закладом охорони здоров’я коштів на лікування потерплого від злочину, на підставі ст. 1206 ЦК України, повинна бути стягнута із винної особи, а тому позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури підлягає до задоволення.

Окрім цього в ході судового розгляду потерпілою ОСОБА_3 заявлено до ПАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_3 подано суду заяву про залишення даного позову без розгляду. З врахуванням вищенаведеного суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення слід залишити без розгляду.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 5-408/18 від 17 вересня 2018 року в сумі 1430,00 грн., комплексної судової компютерно-технічної та автотехнічної експертизи №7-73/5-164/18 від 05 квітня 2018 року в сумі 1144,00 грн., судової інженерно-транпортної експертизи № 5-548/17 від 09 грудня 2017 року в сумі 989,60 грн. та судової інженерно-транпортної експертизи № 5-578/17 від 25 грудня 2017 року в сумі 1237,00 грн. а всього на зальну суму 4800,60 грн., які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_2 в користь держави, оскільки вони виникли у зв’язку із проведенням експертиз речових доказів в межах даного кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов заявлений прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради (р/р 31414544700002 ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, міський бюджет, призначення платежу «інші надходження» код 24060300) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 5142,78 грн. (п’ять тисяч сто сорок дві гривні сімдесят вісім копійок).

Цивільний позов ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишити без розгляду.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 03 жовтня 2018 року /провадження № 607/12267/17/ на автомобіль марки «VOLKSWAGEN LT35», днз ВК5772ВЕ, білого кольору, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 397325 належить ОСОБА_6, жителю ІНФОРМАЦІЯ_5 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 5-408/18 від 17 вересня 2018 року в сумі 1430,00 грн., комплексної судової компютерно-технічної та автотехнічної експертизи №7-73/5-164/18 від 05 квітня 2018 року в сумі 1144,00 грн., судової інженерно-транпортної експертизи № 5-548/17 від 09 грудня 2017 року в сумі 989,60 грн. та судової інженерно-транпортної експертизи № 5-578/17 від 25 грудня 2017 року в сумі 1237,00 грн. а всього на зальну суму 4800,60 грн. ( чотири тисячі вісімсот гривень шістдесят копійок) в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р 31119115019002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 899998, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяОСОБА_7