Вирок № 78236182, 23.07.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2018 Справа №607/12203/16-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Базана Л.Т.

при секретарях с/з Гнатенко І.В., Пастернак О.В., Хримко У.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12016210010001810 про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Шостка Сумської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні 1 малолітня дитина, безробітного, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України,

за участю: прокурора - Солтис Н.О., потерпілого - ОСОБА_5, захисника - Федчишина Г.С., обвинуваченого - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Так, 21 травня 2016 року близько 21 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи у дворі багатоквартирного житлового будинку, що в м.Тернополі по вул.Чалдаєва, 17, під час словесного конфлікту із ОСОБА_5, не передбачаючи можливості травмування останнього, хоча повинен був і міг це передбачити, діючи з більшою обачністю, наніс 1 удар кулаком своєї правої руки у ліву ділянку обличчя ОСОБА_5, чим спричинив вказаному потерпілому синець повік лівого ока, прояви забою лівого очного яблука у виді крововиливів в сполучні оболонки та у внутрішні середовища очного яблука, після чого ОСОБА_5 від наведеного удару втратив рівновагу та впав спиною на асфальтовану ділянку, де при даному падінні з прискоренням (після нанесеного удару в обличчя) вдарився об асфальтне покриття потиличною частиною голови, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді ЧМТ у виді лінійного перелому кісток черепа (лівих тім'яної лобної та верхньої стінки лівої орбіти), крововиливів під м'яку мозкову оболонку та забій головного мозку важкого ступеня.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України не визнав та пояснив, що 21 травня 2016 року близько 17 год. з його телефону зателефонували до ОСОБА_5, який почав кричати і висловлюватись нецензурною лайкою. Того ж дня, близько 21 год. до нього, обвинуваченого, зателефонував ОСОБА_5, після чого він, ОСОБА_4, поїхав у двір будинку за АДРЕСА_1, де біля під'їзду даного будинку стояв потерпілий та його співмешканка ОСОБА_7, а ззаду них - ОСОБА_8 Він, ОСОБА_4, разом із знайомим ОСОБА_9 тоді вийшли із його, обвинуваченого, автомобіля. Одразу після цього, між ним, ОСОБА_4, та потерпілим розпочався словесний конфлікт, у ході якого він, обвинувачений помітив, що у руках ОСОБА_5 був ніж, де після того, як потерпілий замахнувся ним до нього, обвинуваченого, останній наніс на випередження один удар кулаком своєї правої руки у підборіддя ОСОБА_5, внаслідок чого останній впав на свою співмешканку і «сповз» по ній до низу. Надалі, він, обвинувачений, разом з ОСОБА_10, підняли потерпілого і посадили на лавку. Тоді ОСОБА_5 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Після нанесеного удару він, обвинувачений, мав намір викликати швидку медичну допомогу, однак ОСОБА_7 сказала, що цього робити не потрібно. Через деякий час він, ОСОБА_4, бачив потерпілого ОСОБА_5, у якого не було ніяких тілесних ушкоджень. Доповнив, що він, обвинувачений, у даній обстановці оборонявся, а тому не вбачає у свої діях кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, його винуватість у скоєнні даного кримінального правопорушення повністю доводиться дослідженими під час судового розгляду доказами у кримінальному провадженні:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що 21 травня 2016 року він разом із ОСОБА_7 та іншими родичами і знайомими перебував у кафе «СВ», де близько 17 год. до нього телефонував обвинувачений ОСОБА_4, який запитував коли він, потерпілий, буде у дворі свого будинку, після чого між ними розпочався словесний конфлікт. Надалі до нього, ОСОБА_5, від ОСОБА_4 упродовж того вечора було ще декілька телефонних дзвінків. До даного конфлікту він, ОСОБА_5, не був знайомий із ОСОБА_4, тільки бачив його один раз до даної події. Так, біля 21 год. вони із ОСОБА_7 та її неповнолітньою дитиною приїхали у двір будинку, що по АДРЕСА_1. До нього продовжував телефонувати обвинувачений, на що він, потерпілий, взяв у своєї співмешканки ОСОБА_7 її телефон, з якого зателефонував до обвинуваченого, щоб дізнатись причину дзвінків останнього. Через короткий проміжок часу у двір вищевказаного будинку приїхав ОСОБА_4 на своєму автомобілі марки «БМВ», після чого між ними виник словесний конфлікт, в ході якого обвинувачений наніс йому, потерпілому, удар кулаком руки у ліву частину обличчя, внаслідок якого він, ОСОБА_5, впав на асфальтне покриття, вдарившись об нього потилицею. Доповнив, що спочатку він, ОСОБА_5, тримав в руці невеликого розміру розкладний ніж, який у нього в подальшому забрала ОСОБА_7 і у момент нанесення йому, потерпілому, ОСОБА_4 удару, у нього, ОСОБА_5, в руках нічого не було і останній тримав їх піднятими та активних дій по відношенню до ОСОБА_4 не вчиняв. Після нанесення йому, потерпілому, тілесних ушкоджень останній перебував 2 дні в квартирі і нікуди не виходив із місця свого проживання, а після госпіталізації 3 місяці перебував на лікуванні;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 01 серпня 2016 року разом із таблицею ілюстрацій до нього, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_5, в присутності 2 понятих, відтворив на місці вчиненого кримінального правопорушення те, яким чином ОСОБА_4 21 травня 2016 року близько 21 год. наніс йому, ОСОБА_5, удар кулаком своєї правої руки в ліву частину обличчя останнього, від чого він, потерпілий, впавши від цього на асфальтне покриття, вдарився об нього потиличною ділянкою своєї голови, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження;

- показаннями свідка ОСОБА_7 - співмешканки потерпілого ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що 21 травня 2016 року в барі «СВ» вони, у тому числі, із ОСОБА_5, святкували перше причастя її, свідка, сина, де тоді до ОСОБА_5 телефонували, однак їй, свідку, на той час не було відомо хто саме. Близько 21 год. 30 хв. вони, саме вона, свідок, її неповнолітній син та ОСОБА_5 повертались додому, де, будучи у дворі свого будинку, що по АДРЕСА_1 потерпілий, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, взяв у неї, ОСОБА_7, мобільний телефон і кудись телефонував. Через короткий проміжок часу, у вказаний вище двір будинку на автомобілі марки «БМВ», сірого кольору, приїхав ОСОБА_4 з невідомою їй, свідку, особою, яка не виходила з даного автомобіля. Тоді ОСОБА_4 одразу вийшов із свого транспортного засобу, відкрив його багажник і направився до ОСОБА_5, після чого між ними розпочався словесний конфлікт із нецензурною лайкою. В подальшому, вона, свідок, почула, що ОСОБА_4 запитував ОСОБА_5 для чого останньому ніж. Одразу після цього, вона, ОСОБА_7, підійшла до ОСОБА_5 і забрала в нього розкладний рибальський ножик із ручкою, вишневого кольору, який він тримав відкритим у своїй лівій руці, та поклала його собі в сумочку. На той момент ОСОБА_4 знаходився від потерпілого на відстані близько 3-4 м і ОСОБА_5 йому ножем не погрожував. В один момент обвинувачений наніс удар в око ОСОБА_5 кулаком правої руки, від чого останній впав на асфальтне покриття та вдарився об нього тім'яною частиною голови, від чого втратив свідомість (в той момент вона, свідок, стояла біля ОСОБА_5.). На час даного конфлікту на його місці були присутні вона, свідок ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 В подальшому, до місця події вийшов сусід ОСОБА_10, який допоміг ОСОБА_4 підняти ОСОБА_5, після чого останнього посадили на лавку. Надалі, обвинувачений сів у свій автомобіль та поїхав з місця події, а ОСОБА_10 пішов у невідомому напрямку. Після нанесених тілесних ушкоджень потерпілий 2 дні не виходив з квартири. На третій день після нанесення тілесних ушкоджень стан здоров'я ОСОБА_5 значно погіршився і вона, свідок, зателефонувала до батьків останнього, які в подальшому приїхали і забрали його в лікарню. У той же день ОСОБА_5 провели операцію на головний мозок та зробили трепанацію черепа, після чого 8 днів ОСОБА_5 перебував у комі, 2 дні в реанімації, а тоді перевели його на 2 тижні у відділення інтенсивної терапії. Через деякий час ОСОБА_5 була проведена повторна операція на головному мозку;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 25 травня 2016 року разом із довідкою до нього, за яким свідок ОСОБА_7, у присутності 2 понятих, серед пред'явлених їй для впізнання 4 фотознімків громадян, впізнала за рисами обличчя особу на фотознімку під №3 (ОСОБА_4), як того, який 21 травня 2016 року близько 21 год. 30 хв., перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_1, наніс удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_5, внаслідок чого останній впав на асфальтне покриття та вдарився потиличної ділянкою голови, в результаті чого втратив с відомість;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 01 серпня 2016 року разом із таблицею ілюстрацій до нього, згідно якого свідок ОСОБА_7, в присутності 2 понятих, відтворила на місці вчиненого кримінального правопорушення те, яким чином ОСОБА_4 21 травня 2016 року близько 21 год. 30 хв. наніс ОСОБА_5 удар кулаком своєї правої руки в ліву частину обличчя останнього, від чого потерпілий, впавши від цього на асфальтне покриття, вдарився об нього потиличною ділянкою своєї голови, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження. При цьому, при проведенні даної слідчої дії, свідок ОСОБА_7, також зазначила те, що на початку конфлікту вона, перебуваючи там же, почула як ОСОБА_4 запитував у ОСОБА_5 навіщо останньому ніж, після чого побачила у лівій руці потерпілого рибальський сувенірний ножик в розкладеному положенні, якого одразу забрала у нього, після чого, тоді, коли у потерпілого вже нічого не було у руках, що той і демонстрував обвинуваченому, підносячи свої руки угору, ОСОБА_4 наніс йому вищевказаний удар;

- показаннями допитаного під час судового розгляду свідка ОСОБА_11 - батька потерпілого ОСОБА_5, який пояснив, що подія мала місце у травні 2016 року, де про тілесні ушкодження сина йому, свідку, повідомила ОСОБА_7 і він, свідок, одразу забрав ОСОБА_5 із його, потерпілого, місця проживання та завіз його у лікарню, де останньому терміново була проведена операція на голову, оскільки він вже не міг самостійно пересуватись та із квартири його, ОСОБА_5, винесли на руках. Йому, свідку, було відомо про те, що у потерпілого був рибальський розкладний ножик невеликого розміру, якого останній придбав за декілька днів до події. За час перебування ОСОБА_5 на лікуванні у лікарню приходила подруга обвинуваченого ОСОБА_4 та просила не звертатись у правоохоронні органи;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24 травня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_7 повідомила працівникам поліції про обставини спричинення ОСОБА_4 21 травня 2016 року близько 21 год. 30 хв. тілесних ушкоджень ОСОБА_5;

- довідкою КЗ ТОР «ТУЛ» за №01-3/1078 від 26 травня 2016 року, згідно якої ОСОБА_5, який знаходився на момент надання довідки, на стаціонарному лікуванні у вказаному лікувальному закладі, встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеня. Перелом склепіння та основи черепа. Набряк, набубнявіння головного мозку. Операція 24.05.2016 року - біфронтальна декомпресивна трепанація черепа. Параорбітальна гематому зліва. Контузія лівого ока, гематома повік, субкон'юктивальний крововилив. Cубкон'юктивальний розрив склери лівого ока. Травматична нейроретинопатія лівого ока. Гематосинус верхньощелепної пазухи зліва. Хронічний пансинусит. Викривлення переділки носу;

- висновком судово-медичної експертизи №99 від 21 вересня 2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_5, при вступі 24 травня 2016 року у КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня» і наступному перебуванні на лікуванні у відділеннях інтенсивної терапії та нейрохірургії були виявлені і описані у медичній карті №02/05352, такі зовнішні травматичні зміни механічного походження: синець повік лівого ока, прояви забою лівого очного яблука у виді крововиливів в сполучні оболонки та у внутрішні середовища очного яблука (гемофтальм). При наступних його клінічних обстеженнях та інструментальних дослідженнях (комп'ютерній томографії) була діагностована черепно-мозкова травма у виді лінійного перелому кісток черепа (лівих тім'яної, лобної та верхньої стінки лівої орбіти), крововиливів під м'яку мозкову оболонку та забою головного мозку важкого ступеня, з приводу чого 24 травня 2016 року за життєвими показами проведена хірургічна операція - біфронтальна декомпресійна трепанація черепа. 29 червня 2016 року у цьому ж лікувальному закладі ОСОБА_5 проведено ще одне хірургічне втручання - пластика дефекту черепа, що утворився внаслідок проведеної 24 травня 2016 року краніектомії (видалення кісткового фрагмента з метою декомпресії головного мозку), аутотрансплантатом. Описані у медичній карті клінічні прояви забою мозку, виразність та характер морфологічних змін травмованих м'яких тканин, кісток черепа та речовини головного мозку, вказують, що всі ушкодження голови у ОСОБА_5 спричинені дією тупих предметів незадовго до вступу у лікарню, в один і той самий час, не виключено у вказаний в постанові термін події - 21 травня 2016 року. Ступінь тяжкості усіх ушкоджень в ділянці голови за наявності черепно-мозкової травми з ураженням оболонок і речовини головного мозку оцінюється сукупно, оскільки така травма являє собою єдиний процес, що включає в себе як внутрішньочерепні, так і зовнішні ушкодження (м'яких тканин чи кісток). Отже, виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння або в різні проміжки часу після їх виникнення. Виявлена у ОСОБА_5 черепно-мозкова травма, зважаючи на локалізацію і характер перелому кісток черепа і внутрішньочерепних травматичних змін (наявність контрударних вогнищ забою речовини мозку в передніх відділах півкуль), виникла від травматичного впливу в задню частину голови, яка перебувала в русі (так званий інерційний тип травми), що зазвичай має місце при падінні навзнак і ударі задньою частиною голови до твердої підлягаючої поверхні. Травма лівого ока (синець повік, крововиливи в сполучні оболонки та внутрішні середовища очного яблука) є наслідком дії тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, індивідуальні особливості якої не відобразилися у властивостях травмованих м'яких тканин, не виключено від одного удару рукою (кулаком). Отже, утворення черепно-мозкової травми у ОСОБА_5 за наведених у вивчених матеріалах кримінального провадження обставин, що відображені у наданих протоколах допиту потерпілого і свідків події 21 травня 2016 року та слідчих експериментів із їх участю, тобто - при падінні із вертикального положення тіла навзнак, «на спину», від нанесеного нападником, який знаходився навпроти нього, удару кулаком в передню частину обличчя (ділянку лівого ока), не виключається. Заподіяння черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа та вираженим забоєм головного мозку, що було виявлено у ОСОБА_5, супроводжується втратою або ж глибоким «оглушенням» (потьмаренням) свідомості різної тривалості (від декількох до десятків хвилин і більше), що унеможливлює здійснення потерпілою особою активних дій.

Крім цього, в процесі судового розгляду були допитані наступні свідки:

- ОСОБА_9, який пояснив, що близько 2 років тому приблизно о 21 год. він разом із ОСОБА_4 на автомобілі останнього марки «БМВ», сірого кольору, приїхали у двір будинку по АДРЕСА_1, де у дворі він, свідок, побачив потерпілого ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, його співмешканку ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 Тоді одразу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпочався словесний конфлікт, під час якого він, свідок, побачив у руках ОСОБА_5 мисливський ніж, довжина якого була близько 17 см, якого, в подальшому, забрала свідок ОСОБА_7 Під час словесної перепалки ОСОБА_4 наніс один удар потерпілому ОСОБА_5 кулаком руки, внаслідок чого вказаний потерпілий впав на ОСОБА_7, яка стояла з правої сторони від останнього, а тоді впав на асфальтне покриття. Він, ОСОБА_9, не втручався у даний конфлікт, однак стояв біля автомобіля і все бачив;

- ОСОБА_10, який пояснив, що подія мала місце наприкінці травня 2016 року близько 22 год. У той вечір до нього, свідка, зателефонував ОСОБА_4, який повідомив, що потерпілий ОСОБА_5 погрожує йому, обвинуваченому, і просив його, свідка, щоб той вийшов у двір будинку. Після того коли він, ОСОБА_10, вийшов на вулицю (через 3-4 хв.), то побачив там ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 та її сином. У потерпілого ОСОБА_5 в руках був розкладний ніж і він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Тоді на автомобілі марки «БМВ» приїхав ОСОБА_4 із своїм другом ОСОБА_9 Після цього, між потерпілим та обвинуваченим розпочався словесний конфлікт, внаслідок чого потерпілий замахнувся на обвинуваченого, на що ОСОБА_4 наніс ОСОБА_5 удар в обличчя, від якого останній впав на ОСОБА_7, а далі - на асфальт. Під час нанесення удару у потерпілого в лівій руці був ніж довжиною приблизно 10 см. На момент даного конфлікту на місці події були присутні: він, ОСОБА_10, ОСОБА_9, обвинувачений ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_7 Після нанесеного удару обвинувачений запропонував викликати швидку медичну допомогу, на що ОСОБА_7 відмовилась. Тоді, він, ОСОБА_10, і ОСОБА_4 підняли ОСОБА_5 та посадили його на лавку, після чого пішли у напрямку стадіону. Повертаючись через 30 хв. побачили, що потерпілий та свідок ОСОБА_7 ще сиділи на лавці.

Даючи оцінку показанням вищевказаних свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, аналізуючи їх в сукупності з іншими доказами, суд частково оцінює вказані показання критично.

Зокрема, суд, приймає дані показання до уваги, вважає їх такими, що узгоджуються з іншими доказами в частині розвитку подій, що мали місце 21 травня 2016 року близько 21 год. 30 хв. у дворі багатоквартирного житлового будинку, що в м.Тернополі по вул.Чалдаєва, 17, однак, з урахуванням інших доказів, досліджених під час судового розгляду, приходить до переконання про надуманість та недостовірність показань вказаних свідків в частині, що стосується того, що ОСОБА_5 безпосередньо перед нанесенням йому ОСОБА_4 удару, тримав в руках мисливський ніж та розмахував ним у напрямку обвинуваченого.

Оцінюючи наведені показання критично у частині, суд виходить з того, що обвинувачений і свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 знайомі між собою, перебувають у дружніх відносинах, а тому суд вважає, що даючи показання, які, як вказано вище, в частині оцінюються критично, свідки таким чином намагаються сприяти ОСОБА_4 уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Водночас, у матеріалах судового провадження відсутні відомості про існування мисливського ножа, яким ОСОБА_5 нібито погрожував ОСОБА_4

Дослідженими доказами стверджується, що неодноразово пояснювала свідок ОСОБА_7, у тому числі під час одночасних допитів в суді, те, що у руках ОСОБА_12 безпосередньо перед конфліктом був сувенірний розкладний ножик невеликого розміру, якого вона ОСОБА_7, забрала з рук ОСОБА_5 і в момент, коли ОСОБА_4 наніс удар потерпілому, в останнього у руках вже не було нічого і тримав він їх догори, що підтвердив також потерпілий.

Щодо особливих ознак сувенірного розкладного ножика невеликого розміру, то вони були стверджені також показаннями свідка ОСОБА_11, який жодного іншого ножа, крім вказаного, в тому числі мисливського, у ОСОБА_5 ніколи не помічав.

Інших доказів про факт існування мисливського ножа значних розмірів та наявності його в руках ОСОБА_5 під час конфлікту із ОСОБА_4, що мав місце 21 травня 2016 року близько 21 год. 30 хв. у дворі багатоквартирного житлового будинку, що в м.Тернополі по вул.Чалдаєва, 17, в судовому засіданні не встановлено.

При цьому, що стосується показань обвинуваченого ОСОБА_4 про існування обстановки необхідної оборони, то суд виходить з того, що згідно положень ст.36 КК України право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, зокрема, оборона може здійснюватися від суспільно-небезпечного діяння, ознаки якого передбачені кримінальним кодексом, і це посягання має бути реальним, а не уявним.

Відповідно до ч.3 ст.36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. У зв'язку з цим кримінальна відповідальність за такі дії настає лише у випадках, спеціально передбачених ст.ст. 118 та 124 КК України.

Як слідує з п.5 Постанови ПВСУ №1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.

З аналізованих доказів та матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_4 жодних тілесних ушкоджень у результаті конфлікту із ОСОБА_5 не отримав, маючи об'єктивну можливість уникнути даного конфлікту, обвинувачений відповідних дій не вживав, місце події не покидав, хоча мав реальну можливість це зробити.

Зважаючи на наведене, а також враховуючи те, що в процесі провадження як досудового розслідування так і судового розгляду обставин, які б свідчили про наявність обстановки необхідної оборони чи перевищення її меж, що б змушувало ОСОБА_4 вчиняти дії по захисту від суспільно-небезпечного посягання, чи завдання ОСОБА_5 тяжкої шкоди, яка явно не відповідала небезпечності посягання або обстановці захисту, з врахуванням стану здоров'я обвинуваченого, а також потерпілого, обстановки, що передувала конфлікту, суд вважає, що наявності необхідної оборони чи перевищення її меж в діях ОСОБА_4 не було.

Таким чином суд, проаналізувавши та оцінивши зібрані докази у кримінальному провадженні, критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_4, які він давав в процесі провадження судового розгляду щодо, як на його думку, наявності у його діях необхідної оборони, вважає їх неправдивими, неспроможними та спрямованими на уникнення ним кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, а також такими, що повністю спростовуються сукупністю зібраних та досліджених доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які, при цьому, є належними та допустимими.

Водночас, суд приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_5, вважає їх правдивими, такими що повністю узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, в тому числі показаннями свідків, аналіз яким суд дав вище, у тому числі, шляхом часткового прийняття їх до уваги щодо свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також об'єктивними даними, що містяться в документах у кримінальному провадженні.

Зважаючи на наведене, суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії ст.128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, фактичні обставини кримінального провадження, особу винуватого, його молодий вік, який раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні малолітню дитину, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, яких судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому, з урахуванням думки потерпілого, слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді обмеження волі.

Водночас, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4, відсутності обтяжуючих його покарання обставин, позитивних даних про особу, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити даного обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язків, що буде необхідним та достатнім для виправлення даного обвинуваченого та попередження нових злочинів, оскільки за вищенаведеного виправлення та перевиховання вказаного обвинуваченого можливе без ізоляції останнього від суспільства.

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення з останнього матеріальної та моральної шкоди, завданої унаслідок кримінального правопорушення на суми зокрема: матеріальної - 25 518, 9 грн. та моральної 200 000 грн., вирішити які слід наступним чином.

За ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого у частині відшкодування матеріальної шкоди, є обґрунтованим, підтвердженим відповідними документальними доказами та таким, що підлягає до повного задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 25 518, 9 грн. на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.

Крім цього, відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, у тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності і справедливості, а також приймає до уваги те, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 потерпілому було спричинено моральні страждання та душевні хвилювання, які виразились у перенесенні ним сильного нервового стресу унаслідок кримінального правопорушення, необхідності перебувати на лікуванні тривалий час, переносити складні оперативні втручання, що створювало нервозність, змушувало докладати додаткових зусиль до нормалізації свого життя, а тому, з урахуванням наведеного та глибини перенесених страждань потерпілим, суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_5 75 000 грн. на відшкодування завданої унаслідок кримінального правопорушення моральної шкоди, частково задовольнивши таким чином цивільний позов останнього в цій його частині, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Крім цього, у кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави в особі Департаменту фінансів ТОДА заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 витрат на лікування потерпілого від злочину, який слід вирішити наступним чином.

Згідно ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Таким чином, суд вважає, що цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів ТОДА, з урахуванням підтверджуючих документів, підлягає до задоволення шляхом стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь обласного бюджету для перерахування Департаменту фінансів ТОДА 5 798 грн. витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 за наступними реквізитами: р/р 31414544700001 в ГУДКУСУ в Тернопільській області, код 24060300, код ЄРДПОУ 37977599, МФО 838012.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:

1). періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2). повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 - задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 25 518, 9 грн. на відшкодування матеріальної, а також 75 000 грн. - моральної шкоди, завданих унаслідок кримінального правопорушення, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів ТОДА про стягнення з ОСОБА_4 витрат на лікування потерпілого від злочину - задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 на користь обласного бюджету для перерахування Департаменту фінансів ТОДА 5 798 грн. витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 за наступними реквізитами: р/р 31414544700001 в ГУДКУСУ в Тернопільській області, код 24060300, код ЄРДПОУ 37977599, МФО 838012.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяЛ. Т. Базан