Вирок № 78235562, 19.11.2018, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 1-кп/593/174/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2018 р. Бережанський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Шміло В.І.

з участю секретаря судового засідання Макійчук Г.Р.

прокурора Лаби М.О.

та адвоката Дзюби П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду на стадії судового розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210160000048 від 07 травня 2018 року і угоду про визнання винуватості, стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Мукачево, Закарпатської області, гр. України, освіта середня спеціальна, неодруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_1, непрацюючого, раніше судимого:

- 01.04.1987 року Ленінським районним судом м. Севастополя за ст. 140 ч. 2, 17, 140 ч. 3, 140 ч. 3,42 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;звільненого 25.09.1991 року з місць позбавлення волі після відбуття строку покарання;

- 05.02.1992 року Шевченківським районним судом, Харківської області за ст. 17, 140 ч. 3, 140 ч. 3 КК України, до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;ухвалою Харківського обласного суду вирок змінено, знижено покарання до 3 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 18.10.1994 року після відбуття покарання;

- 12.02.1995 року Харківським районним судом Харківської області за ст. 140 ч.3 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 6 років з конфіскацією майна;

- 12.02.1996 року Харківським районним судом, Харківської області за ст. 140 ч.3 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 04.01.2001 року після вдбуття покарання;

- 24.07. 2001 року Зміївським районним судом, Харківської області за ст. 142 ч.3, 196-1 ч. 2, 26 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна та визнаний особливо небезпечним рецидивістом, звільненого з місць позбавлення волі 11.04.2007 року після відбуття строку покарання;

- 29.09.2009 року Костопільським районним судом, Рівненської області за ст. 185 ч. 3, 69 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі, звільненого 23.10.2009 року після вдбуття покарання;

- 15.10.2010 року Коломийським міськрайонним судом, Івано-Франківської області за ст. 187 ч. 3 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі 22.02.2017 року після відбуття покарання;

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, будучи неодноразово раніше судимим, востаннє 15.10.2010 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 років з конфіскацією майна, 22.02.2017 року звільнений у зв'язку з відбуттям строку покарання,на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин за наступних обставин:

В період часу з 09 год. 30 хв. по 16 год. 00 хв. 07 травня 2018 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_2, проходячи по вул. В. Стуса, м. Підгайці, Підгаєцького району Тернопільської області, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, проник на територію житлового господарства АДРЕСА_2, після чого, знайшовши на території житлового господарства металеву драбину, приставив її до стіни будинку та виліз по ній до вікна другого поверху вказаного житлового будинку і шляхом віджиму пластикового вікна, проник в середину вказаного будинку, де усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, переконавшись у відсутності свідків та очевидців, будучи впевненим, що його дії носять таємний характер, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно викрав грошові кошти ОСОБА_5, а саме: 340 (триста сорок) злотих Республіки Польща, що станом на 07.05.2018 року, в перерахунку на гривню, по курсу НБУ становило 2516,16 грн., 800(вісімсот) доларів США,що станом на 07.05.2018 року, в перерахунку на гривню, по курсу НБУ становило 21044,42 грн., 420(чотириста двадцять) євро,що станом на 07.05.2018 року, в перерахунку на гривню, по курсу НБУ становило 13223,73 грн., 200( двісті) англійських фунтів стерлінгів,що станом на 07.05.2018 року, в перерахунку на гривню, по курсу НБУ становило 7136,64 грн., 300(триста) канадських доларів,що станом на 07.05.2018 року, в перерахунку на гривню, по курсу НБУ становило 6129,47 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 50050 (п'ятдесят тисяч п'ятдесят ) грн. 42 (сорок дві) коп.., після чого з місця вчинення злочину втік, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у житло, вчиненій повторно, тобтокримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурором Лабою М.О., якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні за №12018210160000048 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2018 року оголошено угоду про визнання винуватості, укладену 19 листопада 2018 року між підсудним та прокурором.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України, обвинувачений ОСОБА_2, в повному обсязі сформульованої обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди було узгоджене покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_2 за скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що при укладанні угоди були дотримані всі вимоги і правила КПК та КК України, а тому просив затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення беззастережно визнав повністю та просить суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду і призначити узгоджену в ній міру покарання, а також зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч.2 ст.473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника та потерпілого, розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.

ч.5 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв»язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Як вбачається з обвинувального акту та угоди про визнання винуватості ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, щиро розкався та активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував заподіяні збитки потерпілому.

Крім цього, ОСОБА_2 погодився з прокурором на призначення йому покарання за цей злочин у виді позбавлення волі на строк 5 (п»ять) років із застосуванням до підсудного ст.75 КК України, із звільненням ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, із застосуванням п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК Українгни, з покладенням на ОСОБА_2 обов»язків періодично з»являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та обов»язку повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Суд, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди, за змістом, вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши в обвинуваченого повного розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та істинності їх позиції а також відсутності будь-яких обставин, які б примусили ОСОБА_2 погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості. При цьому суд виходить з наступного.

Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, згідно ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину. Обвинувачений позитивно характеризується по місцю проживання.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України, враховуючи тяжкість злочину, дачу згоди потерпілим прокурору на укладення такої угоди, та у випадку завдання злочином шкоди лише державним та суспільним інтересам, може бути укладено угоду про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим.

Угода за змістом укладена відповідно до ст.472 КПК України і має усі необхідні реквізити та відомості, у тому числі стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.

Обвинуваченому ОСОБА_2, суд під розписку, відповідно до ст.474 КПК України роз'яснив процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст.473, 476 КПК України, роз'яснив вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.

Суд також переконаний в тому, що угоду сторонами підписано добровільно, свідомо, без впливу будь-яких сторонніх обставин чи факторів. Умови укладеної угоди також не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб. З угоди також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченим узятих на себе за угодою зобов'язань.

Як видно з матеріалів досудового розслідування у справі зібрано достатньо доказів для обґрунтованої підозри та обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а тому визнання ним винуватості є цілком виправданим.

Суд також вважає, що обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання, дані про особу ОСОБА_2, характер кримінального правопорушення та інші обставини цілком враховані угодою про визнання винуватості і знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст.373, 374, 474, 475 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

Затвердити угоду від 19 листопада 2018 року між прокурорм Бережанського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури Тернопільської області Лабою М.О. та обвинуваченим ОСОБА_2 про визнання винуватості.

Відповідно до затвердженої угоди про визнання винуватості визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Застосувати до засудженого ОСОБА_2 п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України, з покладенням на ОСОБА_2 обов»язків періодично з»являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та обов»язку повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - грошову заставу.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь державного бюджету - 2288 (дві тисячі двісті вісімдесять вісім) грн. витрат за проведення судових експертиз.

Речові докази по справі - знищити.

На вирок сторонами може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської областіі через Бережанський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, але лише у випадках, встановлених ст.ст.473, 394 КПК України.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.

СУДДЯ: В.І.Шміло