Рішення № 78231783, 30.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/10619/16-ц

Провадження № 2/520/4666/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2018

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. за участю секретаря судового засідання Бундєвій Я.І., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 виклад:

1.1.позиції позивача.

02 вересня 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 15613 грн. 88 коп. у вигляді доплати до відшкодування вже сплаченого відповідачем матеріального збитку завданого позивачу у розмірі 14026,37 грн. та судовий збіру сумі 551 грн. 20 коп. Оскільки згідно висновку експертного дослідження №3595 від 13.04.2016р.,здійсненого на замовлення позивача,вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 29862,11 грн.

В обґрунтування зазначених вимог, позивач вказав, що 28.03.2016р. в м.Одеса по вул. Ак. Вільямса сталася ДТП, внаслідок чого з вини водія автомобілю НОМЕР_1 ОСОБА_2, завдано механічні пошкодження автомобілю НОМЕР_2. ДТП сталася з вини ОСОБА_2, але відповідальність ОСОБА_2 застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» (надалі за текстом – ТОВ СТ «Альфа – Гарант»), яке зобов’язане відшкодовувати і відновлювальний ремонт, тому позивач просив стягнути з відповідача майнову шкоду у вигляді доплати до відшкодування вже сплаченого відповідачем матеріального збитку завданого позивачу у розмірі 15613,88 грн. та судовий збір.

1.2. заперечень відповідача

ТОВ СТ «Альфа – Гарант» вважає вимоги позивача частково обґрунтованими, в частині доплати страхової виплати 3005 грн. 27 коп., оскільки згідно Звіту «Про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу HONDA ACCORD (д/н НОМЕР_3)» № 71-D/19/9 від 02.06.2016 (надалі по тексту - звіт) матеріальний збиток завданий позивачу становить 18031, 64 грн. з урахуванням ПДВ, та 15026,37 без ПДВ, аз урахуванням відрахованої франшизи за полісом у розмірі 1000,00 грн. становить 14026,37 грн.Згідно акту виконаних робіт № 3 від 27.04.2016 року транспортний засіб «HONDA ACCORD» д\н ВН2408СТ було відремонтовано, і керуючись п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»доплата до відшкодування вже сплаченого відповідачем матеріального збитку завданого позивачу (14026,37 грн.), становить 3005 грн. 27 коп. (доплата в розмірі, що не перевищує суми податку).

Що стосується вимог позивача щодо відшкодування майнової шкоди урозмірі 15613,88 грн., то ТОВ СТ «Альфа – Гарант» зазначає, що вказані позивачем вимоги є необґрунтованими, оскільки надані ОСОБА_1 акти виконаних робіт та висновок № 3595 є такими що суперечать один одному, та є неналежними доказами. Крім цього, відповідач вказує, що у акті виконаних робіт суттєво завищена вартість ремонтно-відновлювальних робіт.

1.3. пояснення третіх осіб.

ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1, відповідно до п. 9.1, 9.2, 35.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен звернутись до ТОВ СТ «Альфа – Гарант» з наданням висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3593 від 13.04.2015р. та письмовою заявою з вимогою сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 15613 грн. 88 коп., обґрунтовуючи це тим, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, тому, саме ТОВ СТ «Альфа – Гарант» зобов’язаний відшкодовувати відновлювальний ремонт.

ІІ. Заяви, клопотання.

Позивачем 02.09.2016р. до суду надано клопотання про забезпечення позовних вимог, шляхом накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, що зареєстрований на ОСОБА_2 (а.с. 3).

Представником позивача в судовому засіданні 28.12.2016р. заявлено клопотання про залучення до розгляду судової справи на стороні відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 44-45).

19.06.2017р. позивачем в судовому засіданні надано уточнення до позовної заяви від 02.09.2016р. (а.с. 63).

Представником відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» 06.09.2017р. до канцелярії Київського районного суду м. Одеси подано клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 06.09.2017р., постановити ухвалу про участь представника ТДВ СК «Альфа-Гарант» в режимі відеоконференції та доручити проведення відеоконференції Печерському районному суду м. Києва (а.с. 95).

Представником відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» 16.03.2018р. до канцелярії Київського районного суду м.Одеси подано апеляційну скаргу на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2018р. (а.с. 141).

До канцелярії Київського районного суду м.Одеси 24.04.2018р. подано заяву про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2018р. (а.с.162) та заяву про поновлення строку на перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2018р. (а.с. 177).

Представником відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» 08.06.2018р. до канцелярії Київського районного суду м. Одеси подано заяву про залишення позовної заяви без руху (а.с. 207-208). 21.09.2018 позивачем до канцелярії Київського районного суду м. Одеси подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 249).

Представником відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» 18.10.2018р. до канцелярії Київського районного суду м.Одеси направлено клопотання про передачу справи за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (т.2 а.с.13-14).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2016р. відкрито провадження та призначено попереднє судове засідання на 14 год. 00 хв 18.10.2016р. в приміщенні Київського районного суду м.Одеси (а.с. 26).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2016р. відмовлено у задоволені клопотання позивач забезпечення позовних вимог, шляхом накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, що зареєстрований на ОСОБА_2 (а.с.27).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2016р. клопотання представника позивача про залучення до розгляду судової справи на стороні відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорузадоволено (а.с.51).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.06.2017р. прийнято до провадження уточнення до позовної заявипозивача (а.с.66).

18.01.2018 Київським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі (а.с. 136-137).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03.04.2018р. відмовлено у прийнятті апеляційної скарги представника ТДВ СК «Альфа-Гарант» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2018р. (а.с.158).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.04.2018р. прийнято заяву про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2018р. та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.05.2018р. о 09 год. 00 хв. (а.с.182).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08.05.2018 заяву про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.01.2018 задоволено та скасовано заочне рішення (а.с.190).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.09.2018р. залучено до участі у справі третьою особою на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 2).

IV. Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини звідшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки з недоговірних зобов’язань.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив.

28.03.2016р. року по вулиці Ак.Вільямса у м.Одеса внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія - відповідача, який керував автомобілем «HONDA» д/н «ВН0016СС» (а.с.5), пошкоджено автомобіль НОМЕР_4 під керуванням позивача (а.с.9), що підтверджується постановою Київського районного суду м. Одеси у справі про адміністративне правопорушення від 23.05.2016 року (а.с.6).

Відповідно до Поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №7967231, який є дублікатом Полісу АС/9219464, страхувальником є Чобин, ІНФОРМАЦІЯ_1, старховиком – ТДВ СК «Альфа-Гарант», строк дії Поліса з 00 год 00 хв 15.07.2015р. до 14.07.2016р. включно, страхова сума шкоди заподіяної майну (ліміт відповідальності) становить 50000,00 грн., а розмір франшизи 1000,00 грн. (а.с.74).

29 березня 2016 року, тобто на наступний день після ДТП, позивач повідомив відповідача про настання такої події (а.с. 76).

Відповідачем надано Звіт №71-D/19/9 «Про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу HONDA Accord (д/н НОМЕР_3) від 02.06.2016, що складений незалежним експертом ТОВ «Експертум-Аве», з якого вбачається, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобілю НОМЕР_5 складає 18031,64 грн. з ПДВ та 15026,36 грн. без ПДВ станом на 02.06.2016р.

Отже, судом встановлено, у справі, яка переглядається, позивач являється потерпілим в результаті ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якої перед третіми особами застрахована згідно укладеного нею і відповідачем договору. Внаслідок ДТП позивачу завдано майнові збитки, пов'язані з механічним пошкодженням належного йому транспортного засобу HONDA Accord (д/н НОМЕР_3).

Відповідач визнав вказану подію страховим випадком.

У зв'язку з настанням страхового випадку у позивача виникло право вимагати у страховика сплати страхового відшкодування на умовах визначених договором та законом, а у страховика виник відповідний обов'язок перед потерпілим.

Матеріали справи не містять доказів того, що страховик узгодив з потерпілим розмір страхового відшкодування.

Відповідач виплатив страхове відшкодування у розмірі 15026,36 грн. без ПДВ та зменшеним на 1000,00 грн. ( розмір франшизи, обумовленої полісом №7967231), керуючись звітом №71-D/19/9 від 02.06.2016р. підготовленим незалежним експертом ТОВ «Експертум-Аве».

Не погодившись з даними вищевказаного звіту, позивач здійснив замовлення експертного дослідження на встановлення вартості відновлювального ремонту його автомобіля, за проведення якого сплачено 500 грн. (а.с.18). Так, відповідно до висновку експертного дослідження № 3595 від 13.04.2016р. виконаного судовим експертом ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 29862,11 грн. (а.с.19), Пошкоджений автомобіль НОМЕР_4 відремонтовано, що підтверджується Актом виконаних робіт № 3 від 27.04.2016р. (а.с.12), та позивачем сплачено вартість визначених в акті робіт, у розмірі 29000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 3 від 27.04.2016 (а.с.11).

V.Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» про те, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження №3595 від 13.04.2016р. є неналежним та недопустимим доказом, оскільки дійсну ринкову вартість до ДТП, ТДВ СК «Альфа-Гарант» визначило на підставі Звіту № 71-D/19/9 від 02.06.2016, складеного ТОВ «Експертум-Аве», відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту склала 18031,64 грн., а дійсна ринкова вартість на момент ДТП склала 275194,92 грн.

Судом встановлено, що згідно наданої відповідачем копії звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «HONDA ACCORD» (д/н НОМЕР_3), оцінювач ОСОБА_4 05.04.2016р. особисто здійснював огляд цього пошкодженого транспортного засобу (а.с.19). Згідно вказаної оцінки, отримані значення вартості носять ймовірний характер, а звіт про оцінку має професійні судження оцінювача. Експерт ОСОБА_4 вказує процент додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ (Дз), що залежить від умов його догляду, зберігання, використання тощо, рівним - 11,50 %, з урахуванням слідів відновлювального ремонту кузова, адже у разі відновлення трьох і більше складових кузова процент зменшення вартості КТЗ становить -10%, згідно п. 7.3. Методики Дз визначається згідно з таблицею 4.1 додатку 4 до Методики. У звіті 71-D/19/9 від 02.06.2016Дзвизначено як 1,5%, хоча відповідно до калькуляції доданої до звіту (а.с.85) відновленню підлягає 3 і більше складових кузова. Крім цього, у висновку ОСОБА_4П під час визначення ринкової вартості КТЗ зазначено коефіцієнт ринку регіону (К) – 1,03, що відповідає даним згідно таблиці 3.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», зокрема коефіцієнту визначеному для обласних центрів, районних центрів з високою інвестиційною привабливістю, а у звіті № 71-D/19/9 від 02.06.2016р. вказаний коефіцієнт визначений 1, що відповідає значенню «інші регіони».

Висновок експерта ОСОБА_4 щодо питання про визначення ринкової вартості досліджуваного КТЗ з урахуванням пошкоджень після ДТП на дату 13.04.2016р. не співпадає з висновком звіту № 71-D/19/9 від 02.06.2016р. про оцінку пошкодженого КТЗ складений оцінювачем ТОВ «Експертум-Аве», оскільки оцінювачем ТОВ «Експертум-Аве», який застосовує метод порівняння маркетингових досліджень ринку пошкоджених КТЗ, не вказано модель, рік випуску, тип та робочий об'єм двигуна, пробіг, характер та місце пошкоджень тощо транспортного засобу для порівняння (а.с.82), що унеможливлює встановити не ідентичні не аналогічні КТЗ, тому використаний порівняльний підхід вказаного експерта не може бути прийнятий для визначення вартості об'єкта оцінювання. Експертом ОСОБА_4 для визначення вартості пошкодженого КТЗ використовувались дані про середню ринкову ціну ідентичного КТЗ по Україні, який був у використанні, з урахуванням строку його експлуатації, пробігу та технічного стану, розміром, характером та розташування пошкоджень внаслідок ДТП. Тому при визначенні вартості матеріального збитку, спричиненого позивачу, судом враховується висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 3595 від 13.04.2016р., зробленого судовим експертом ОСОБА_4

Також, суд не приймає до уваги, доводи відповідача, що Акт виконаних робіт № 3 від 27.04.2016р. (а.с.12-13), наданий позивачем є неналежним доказом вартості відновлювальних робіт, оскільки вказаний документ не містить коефіцієнту фізичного зносу. Чинним законодавством передбачено як стягнення відшкодування шкоди на підставі звітів про вартість матеріальної шкоди для подальшого ремонту автомобіля, або отримання відшкодування, якщо особа не бажає відновлювати транспортний засіб, так і за доказами про реально понесені витрати на відновлювальний ремонт автомобіля, отже, акт виконаних робіт та квитанція про їх сплату є документальними підтвердженнями факту оплати проведеного ремонту.

Отже, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на викладене, згідно акту (а.с.12) та квитанції про оплату виконаних робіт № 3 від 27.04.2016р. (а.с.11) позивачем витрачено на ремонт належного йому автомобіля 29000 грн. (без ПДВ). Варто зазначити, що така послуга як мийка автомобіля у сумі 100,00 грн., не входить до вартості відновлювального ремонту КТЗ, тому не може бути врахована до вартості відновлювального ремонту КТЗ, а тому і до відшкодування майнової шкоди.

Позивач провів відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, а тому розмір відшкодування шкоди необхідно проводити з врахуванням прямих збитків, без врахування ПДВ та розміру франшизи, що передбачено договором страхування в сумі 1000 грн.

Отже, згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3595 від 13.04.2016р., ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу «HONDA ACCORD» (д/н НОМЕР_3) без пошкоджень становить 231994,77 грн. (а.с.20), вартість відновлювального ремонту цього ж КТЗ, з урахуванням фізичного зносу становить 29862,11 грн. (а.с.22), Акт виконаних робіт № 3 від 27.04.2016р. (а.с.12) підтверджує ремонт прямих збитків від ДТП на у розмірі 28900,00 грн. Крім того, оскільки розмір франшизи, визначений в полісі АЕ/№ 7967231 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів складає 1000 грн. (а.с.74), сума страхового відшкодування повинна зменшитися на цю суму, тому з відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача підлягає стягненню 28862,11 грн.

ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 14026,00 грн., що не заперечувалось позивачем та підтверджено платіжним дорученням № 2308 від 21.06.2016р. (а.с.91). Таким чином, виходячи з розрахунку 28900,00 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 14026,00 грн. (розмір страхового відшкодування сплаченого ТДВ СК «Альфа-Гарант»), з відповідача підлягає додатковому стягненню на користь позивача 14836,11 грн.

VІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини з відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки з недоговірних зобов’язань, які регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України,Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно п. 9 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК Українивстановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 16 Закону від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 7 цього ж закону, в Україні страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), зазначена правова позиція викладена у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду з розгляду цивільної справи № 755/18006/15-ц від 04.07.2018р.

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до положень статей 28, 29 вказаного Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, в тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобуз урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Оцінку пошкоджень та вартість відновлювального ремонту здійснюють суб’єкти, які відповідають вимогам статей 4 - 6, 17, 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» а також статей 30, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, яка проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною.

Сама оцінка проведена оцінювачем на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні принципи оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440.

Згідно п.3.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003р. у разі неможливості визначення вартості КТЗ з урахуванням цін ідентичних КТЗ допускається використання методу, заснованого на аналізі цін аналогічних транспортних засобів. За цим методом вартість КТЗ визначається відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатації. Подальше коригування вартості здійснюється шляхом врахування різниці між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об'єкта порівняння та об'єкта оцінки. В п. 1.6. Методики наведені поняття: колісний транспортний засіб аналогічний - КТЗ, істотні ознаки якого (тип, конструкція привода тягових коліс, тип та робочий об'єм двигуна, тип коробки передач, габаритні розміри, період випуску, комплектність тощо) схожі до відповідних ознак оцінюваного КТЗ; колісний транспортний засіб ідентичний - КТЗ, основні ознаки і параметри якого (виробник, тип, модель, конструкція привода, тип та робочий об'єм двигуна, тип коробки передач, рік виготовлення, технічні характеристики тощо) відповідають ознакам конкретного КТЗ. Згідно п.7.12.2 Методики аналог вважається підібраним, якщо відхилення факторів за кожною порівнюваною - характеристикою, яка має числовий вираз, не перевищує ± 5 %. Інші функціональні характеристики повинні збігатися.

Відповідно до п. 5.1 Методики зі змінами, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Згідно п.1 національного стандарту №1 «Загальні оцінки майна і майнових прав», який затверджено постановою КМУ від 10.09.2010 року за №1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності передбачено, що для застрахованого майна, оцінка розміру страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.

Інші аргументи та доводи відповідача суд відхиляє.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

VІІ. Висновки суду.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази у справі, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач у своєму позові, відповідач у наданому відзиві та поясненнях третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, судом оцінено докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд дійшов такого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, підлягають задоволенню частково, та з урахуванням вищевикладених обставин, законним і справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача 14836,11 грн. стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

VІІІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК).

Так позивачем, при поданні позову 02.09.2016р., сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн. (а.с.1), а також витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 500 грн., оскільки вказані витрати підтверджуються Актом виконаних робіт від 13.04.2016р. (а.с. 17) та квитанцією № 16Z833350 від 14.04.2016р. (а.с. 16).

При цьому ціна позову вказана 15613,88 грн. Майнові вимоги були пред'явлені до ТДВ СК «Альфа-Гарант» суд задовольнив майнові вимоги частково: у відсотковому співвідношенні: стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» 95% від пред'явлених майнових вимог. В зв'язку з чим, до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає сума судових витрат пропорційно задоволених майнових вимог, а саме з ТДВ СК «Альфа-Гарант» підлягає стягненню 998,64 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну задовольнити частково.

Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» (ідентифікаційний код 32382598) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6) частину невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 14836,11 грн. та судові витрати 998,64 грн.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадженні або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Бескровний Я. В.