Вирок № 78231352, 27.11.2018, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/3857/17

Провадження № 1-кп/419/126/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді – Мартинюка В.Б.,

за участю: секретарів – Московченко О.В., Тимофєєва В.В.,

прокурорів – Власенко М.С., Будніка Р.А.,

ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Новоайдар Луганської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12015130500000001 від 03.01.2015 року в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей та батька – інваліда, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, останнє відоме місце проживання знаходиться за адресою: вул. Кравцова, буд. 16, с. Райгородка Новоайдарського району Луганської області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2014 року, у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №1126-VII від 17.03.2014 року, оголошено проведення часткової мобілізації на території України. Таким чином, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 року зі змінами, на території України встановився особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію. 18 квітня 2014 року у ОСОБА_3 у зв'язку з незгодою з офіційною позицією керівництва держави щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, виник умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних сил України в особливий період. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3, обізнаний про те, що через село Райгородка Новоайдарського району Луганської області, будуть прямувати військові підрозділи Збройних сил України до місця проведення Антитерористичної операції, організував та залучив місцеве населення с. Райгородка заблокувати рух колони військової техніки військової частини А 0284 Збройних сил України для перешкоджання подальшого руху підрозділів Збройних сил України через вказаний населений пункт до місця несення служби.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних сил України в особливий період, ОСОБА_3 в період з 18 квітня по 24 травня 2014 року за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, перешкоджав особовому складу військової частини А0284 Збройних сил України, а саме заблокував дорогу дерев'яною колодою та мішками, розмістив біля дороги палатку, де було організовано цілодобове чергування, виказував публічне невдоволення перебуванням особового складу військової частини А0284 Збройних сил України в районі с. Райгородка та закликав військових покинути свої позиції, мотивуючи це тим, що місцеве населення не потребує їх допомоги.

Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто як вчинення умисних дій, які виразилися в організації перешкоджання законній діяльності Збройних сил України.

Обвинувачений ОСОБА_3, будучи у встановленому кримінальним процесуальним кодексом України порядку повідомленим про те, що відносно нього розпочато кримінальне провадження, повідомлено його про підозру, та спрямовано до суду обвинувальний акт, у судові засідання не з'явився.

Винуватість ОСОБА_3 доведена зібраними доказами відповідно до вимог ст.ст. 352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження, що відповідає вимогам ст. 358 КПК України, а саме:

Показами допитаної у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, відповідно до яких вона повідомила, що у квітні 2014 року неподалік с. Райгородки, а саме біля «міжрайгазу» розташувались військові. Жителі села почали скаржитись в сільську раду, а незабаром приблизно за 1 кілометр від них розмістили намет та дерев’яною колодою перекрили дорогу. Вона бачила дану палатку лише один раз 26 чи 27 квітня 2014 року, в ній на той час були Гончаров, Лактіонов, Печегін, Трамбовецький, Вировий, ОСОБА_3 та ще два брата прізвища яких вона не пам’ятає. Зброї в цих людей вона не бачила, крім перегородженої дороги, було багато інших доріг. Палатку з колодою встановили для перешкоджання ЗСУ. Що стосується ОСОБА_3, то він в їхньому селі з 2008 року працював священиком та мав авторитет серед населення.

Показами допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, відповідно до яких в квітні 2014 року до села приїхали військові ЗСУ. Зі слів односельчан йому відомо про встановлення намету, однак з якою метою його встановили йому не відомо цими питаннями займалась поліція. Що стосується блокування, то йому з даного приводу нічого не відомо, ніякі дороги ніхто не блокував, військові вільно переміщувались селом, ходили до магазину, набирали воду.

Показами допитаної у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 відповідно до яких в селі люди засуджували присутність військових зі слів односельчан їй відомо, що нібито перегороджувалась дорога в районі «міжрайгазу», але безпосереднім свідком вона не була.

Показами допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 відповідно до яких в квітні 2014 року він проходив військову службу у військовій частині А 0284 та перебував у с. Райгородка, де виконував завдання за призначенням. Його підрозділ блокували якісь люди, які поставили шлагбаум та впускали-випускали їх. ОСОБА_3 він особисто не знає, але чув про нього від інших військовослужбовців.

Показами допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 відповідно до яких він візуально знайомий з ОСОБА_3 ОСОБА_2 2014 року приймав участь в АТО. На той час вони знаходились в Новоайдарському районі неподалік Райгородки біля газової станції, де їх блокували. Звідти був тільки один виїзд і його перекрили спочатку місцеві жителі, а потім з’явились якісь люди, які спочатку були озброєні легкою зброєю, потім він бачив у них РПГ. Ці люди обмежували їх у виїзді важкої техніки та у завозі води, погрожували, що у зворотному випадку обстріляють техніку з РПГ. Там було не менше 20-ти людей, які нібито називали себе козаками і постійно чергували. Їх підрозділ змушений був зайняти кругову оборону. ОСОБА_3 він знає як батюшку, який приходив до них на Паску, а потім від дізнався, що він з тими людьми, що їх блокують. Перед виборами Президента України вони виїхали разом з технікою за наказом командира.

Показами допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 відповідно до яких в квітні-травні 2014 року він у складі свого підрозділу знаходився на околиці с. Райгородка. Хто такий ОСОБА_3 він не знає, але йому відома одна особа, яка мала доступ до розташування їхнього підрозділу. Цей чоловік їздив на автомобілі ВАЗ синього кольору та ніби то намагався владнати питання з деблокування. Також цей чоловік під виглядом священика відвідував їх на Паску.

Біля дороги особи, що їх блокували поставили палатку в якій несли чергування. Особисто він бачив людей з автоматами Калашникова і РКК, їхній техніці не дозволяли виїзд, через дорогу протягнули дерев’яну жердину. Інших виїздів з того місця для військової техніки не було. Коли вони проводили якісь навчання, кількість блокувальників збільшувалась. Їм дали можливість виїхати за кілька днів до виборів Президента України тому, що керівництво домовилось про виїзд. При цьому він особисто бачив, що їх виїзд контролювали близько 5-6 км. Далі він не спостерігав. Блокували їх приблизно 1,5 місяці. Священик, який часто заходив в розташування підрозділу завжди був у «рясі», 180-185 см. зросту з чорною бородою. При пред’явленні фотографії із зображенням ОСОБА_3, свідок повідомив, що на 90 % впевнений в тому, що це священик, який до них приходив.

Показами допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, який підтвердив перебування в квітні 2014 року в районі с. Райгородка та факт блокування їх підрозділу.

Показами допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, відповідно до яких, він візуально знайомий з ОСОБА_3 В квітні 2014 року він був в с. Райгородка. Там їх блокували, оскільки в’їзд до їх підрозділу був тільки один його, місцеві мешканці перегородили підручними засобами і шлагбаумом. Їх пропускали тільки за водою та хлібом. Коли вони тільки приїхали, прийшла велика кількість людей.

ОСОБА_3 він бачив на блокпосту, він був у цьому процесі головний, оскільки він організував місцевих мешканців, це було видно з його поведінки. Особисто він бачив кількох людей з пістолетами Макарова. На блокпосту було близько 10 чоловік, які кожного дня мінялись.

Крім цього, вина ОСОБА_3 доводиться дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження:

- витягом з кримінального провадження № 12015130500000001 яким підтверджується факт внесення відомостей до ЄРДР 03.01.2015 року за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України. (а.с. 125);

- рапортом співробітника ДКБ СБ України від 03.01.2015 року в якому описується діяльність ОСОБА_3 з блокування військовослужбовців В/Ч 0284 (а.с 126);

- протоколом огляду предмету від 21.04.2015 року під час якого було оглянуто відео файл під назвою «Жители Новоайдарского района блокировали украинские ВДВ". Тривалість відеозапису 12 хв. 35 с. На даному відео журналіст бере інтерв’ю у чоловіка на ім’я ОСОБА_3 представника місцевої церкви, який розповідає, що сьогодні вони помітили підготовку військової частини до зміни дислокації, чим були дуже схвильовані через події у Слов'янську. Тому зорганізувавшись вирішили зупинити рух техніки, щоб зупинити кровопролиття. Також чоловік повідомив, що він особисто спілкувався з військовослужбовцями, це звичайні контрактники. Військовим підвозять харчі. Попереду знаходиться блокпост на якому намагаються затримувати всіх п’яних, коли стемніє, то на територію не пускають (а.с. 128-136);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.07.2017 року за участю ОСОБА_12 під час якого він впізнав особу під №3 як ОСОБА_3, який був серед осіб, які блокували базовий табір В/Ч 0284 в районі с. Райгородка у квітні-травні 2014 року (а.с. 148-149);

- довідкою до протоколу відповідно до якої на фотознімку №3 зображений ОСОБА_3 (а.с. 150);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.10.2017 року за участю свідка ОСОБА_4, яка на місцевості показала, де знаходилась палатка блокувальників та колода, що блокувала дорогу.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу того, що блокування військовослужбовців не здійснювалось та вони могли вільно пересуватись, суд вважає їх сумнівними та не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються іншими доказами дослідженими під час здійснення спеціального судового провадження, зокрема допитами військовослужбовців В/Ч А 0284.

З цих підстав суд не погоджується із твердженнями захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2, щодо того, що вина його підзахисного не доведена.

При цьому деякі розбіжності в показах свідків можна пояснити тривалим періодом, що пройшов між відтворюваними подіями та часом допиту.

Аналізуючи зібрані по кримінальному провадженню та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України доведеною.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_3 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 114-1 КК України, як умисні дії, які виразилися в організації перешкоджання законній діяльності Збройних сил України.

Кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження, згідно вимог ст. 323 КПК України, тому, відповідно до вимог закону, обвинувачений ОСОБА_3 сповіщався про день і час розгляду кримінального провадження у встановлений КПК України спосіб, його захист здійснювався адвокатом, як під час досудового розслідування так і у суді, що свідчить про те, що права обвинуваченого в ході досудового слідства, а також під час судового розгляду не були порушені.

При цьому судом встановлено, що розглянуте кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого.

Суд, при призначенні ОСОБА_3 покарання, враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обвинувачений не судимий, має утриманців, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуюче викладене, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, маючого на меті перешкоджання діяльності ЗСУ, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, особу обвинуваченого, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 114-1 КК України,

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов під час досудового розслідування та до початку судового розгляду не пред'являвся.

Судові витрати та у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимого ст. 100 КПК України.

Керуючись ст ст. 100, 368 - 371, ст. 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дати його затримання та початку реального виконання покарання у виді позбавлення волі.

Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_3 і етапування його для відбування покарання у виді позбавлення волі доручити ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Речовий доказ, а саме диск «TDK» формату CD-R, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - там і залишити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Новоайдарський районний суд Луганської області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Головуючий суддя В. Б. Мартинюк