Ухвала суду № 78229898, 26.11.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2995/18

провадження №: 4-с/398/26/18

УХВАЛА

Іменем України

"26" листопада 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Колісник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Олександрії скаргу боржника у виконавчому провадженні № 41560107 ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця про накладення арешту,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить поновити строк звернення до суду; визнати незаконними дії державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Каунової В.М. від 25 травня 2018 року про накладення арешту на належний заявнику автомобіль НОМЕР_1 СХО395029.

Скарга мотивована тим, що в провадженні державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_2 перебуває виконавче провадження № 41560107 про стягнення із заявника аліментів на утримання дитини на користь ОСОБА_3 Зазначає, що він систематично сплачує аліменти на утримання дитини і заборгованість із сплати аліментів відсутня, про що сама стягувач кожні три місяці надає відповідні розписки. Відсутність заборгованості також підтверджується розрахунком, виконаним державним виконавцем Кауновою В.М. станом на 01 червня 2018 року. Незважаючи на це, постановою державного виконавця Каунової В.М. від 25.05.2018 року накладено арешт на належний заявнику автомобіль у зв’язку з наявністю заборгованості по аліментам в сумі 42 138,96 грн. На думку заявника, станом на день винесення постанови про накладення арешту на автомобіль заборгованість зі сплати аліментів була відсутня, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам, виконаним державним виконавцем, тому були відсутні підстави для накладення арешту на його, заявника, автомобіль. 16 липня 2018 року заявник звернувся до начальника Олександрійського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області із заявою про зняття арешту з автомобіля. Не дочекавшись відповіді, 08 серпня 2018 року заявник повторно звернувся до відділу виконавчої служби, де йому повідомили про направлення відповіді на його звернення засобами поштового зв’язку, яке він не отримав. На прохання заявника йому було надано копію відповіді, згідно якої заявнику було відмовлено у зняті арешту з автомобіля тому, що у відділі ДВС відсутні документи про сплату заявником аліментів за період з 01 червня 2018 року по 01 серпня 2018 року, а також відсутня інформація про інші доходи заявника, на які можна звернути стягнення. Заявник вважає, що фактично арешт накладено без достатніх правових підстав, дії державного виконавця Каунової В.М. не відповідають закону та обмежують його права. Також просить поновити строк звернення до суду, оскільки відповідь Олександрійського МРВ ДВС від 30 липня 2018 року на своє звернення отримав лише 08 серпня 2018 року при особистому зверненні. Крім того, протягом останнього часу заявник постійно перебуває в м. Києві, де працює, а в м. Олександрії буває періодично, з чим, на думку заявника, також пов’язаний пропуск строку.

Представник скаржника ОСОБА_4 підтримала скаргу із зазначених у ній підстав. Також просить поновити строк оскарження із зазначених у скарзі підстав.

Представник Олександрійського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання, в якому просив розглядати справу без участі представника Олександрійського МРВ ДВС.

У відзиві на скаргу державний виконавець Каунова В.М. зазначила, що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 надійшов на виконання до відділу ДВС 17 січня 2014 року. В лютому 2018 року виконавче провадження було передане на виконання державному виконавцю Кауновій В.М. У матеріалах виконавчого провадження був відсутній розрахунок заборгованості по аліментам, виконавче провадження містило заяви стягувача про те, що вона одержала від ОСОБА_1 аліменти в розмірі 12 717,83 грн. та 3 056,44 грн., всього 15 774,27 грн. З урахуванням положень ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було розраховано заборгованість по сплаті аліментів і нараховано заборгованість в розмірі 42 138,96 грн. станом на 01 травня 2018 року. В зв’язку з наявністю заборгованості по аліментам, що перевищує суму платежів за три місяці, наявністю у боржника транспортного засобу – автомобіля НОМЕР_1 СХО395029, відсутністю відомостей про сплату аліментів, оскільки квитанцій та заяв про сплату аліментів на той час не було надано ні боржником, ні стягувачем), постановою державного виконавця накладено арешт на зазначений автомобіль. Після винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту, 06 червня 2018 року до Олександрійського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області надійшла заява від стягувача ОСОБА_3 про відсутність претензій по сплаті заборгованості аліментів до боржника станом на 01 червня 2018 року, тому станом на 01 червня 2018 року була відсутня заборгованість по аліментам. Станом на 01 вересня 2018 року відповідно до наданих боржником квитанцій та надісланих стягувачем заяв про підтвердження отримання від боржника аліментів заборгованість по аліментам складає 2 044,98 грн. Враховуючи наявність заборгованості по сплаті аліментів та неоплачених штрафів за порушення правил дорожнього руху, на думку державного виконавця, відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника, тому державний виконавець просила суд відмовити у задоволенні вимог за скаргою.

Стягувач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, оскільки ОСОБА_1 раніше її залякував і раніше не виплачував аліменти, накладений арешт на автомобіль може забезпечити належну поведінку ОСОБА_1 у майбутньому і гарантуватиме сплату ним аліментів. На даний момент існує заборгованість, оскільки у вересні 2018 року він заплатив 800 грн. замість 1300 грн. Кожен місяць він не доплачує аліменти. ОСОБА_1 погрозами змушує ОСОБА_3 підписувати кожні півроку заяви для державного виконавця про те, що вона отримала аліменти. Також ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_1 періодично надає продукти харчування. В наданих раніше письмових запереченнях ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 знав про наявність постанови про накладення арешту ще в травні 2018 року, тому змусив її написати заяву про відсутність претензій по сплаті заборгованості по аліментам станом на 01 червня 2018 року, хоча на той час вона не отримала всю суму заборгованості. На думку ОСОБА_3, ОСОБА_1 пропустив строк оскарження дій виконавця без поважних причин. З 01 червня 2018 року ОСОБА_1 не в повному обсязі оплачує аліменти, тому на 01 листопада 2018 року заборгованість по аліментам складає 3 010,98 грн. Просила відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1

Представник стягувача адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення скарги із зазначених у письмових запереченнях підстав.

Суд, вислухавши представника заявника, стягувача та її представника, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку про необхідність її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 21 листопада 2013 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 16 вересня 2013 року і до повноліття сина ОСОБА_5, тобто до 13 серпня 2030 року.

21 листопада 2013 року на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який було пред’явлено до Олександрійського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 17 січня 2014 року.

Постановою державного виконавця Олександрійського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 21 січня 2014 року відкрито виконавче провадження № 41560107 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5.

25 травня 2018 року державним виконавцем Кауновою В.М. винесено постанову у виконавчому провадженні № 41560107 про арешт майна боржника ОСОБА_1 – транспортного засобу «Daewoo Lanos 1600», ВА 8744 АА СХО 395029, оскільки боржник аліменти не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 42 138,96 грн.

06 червня 2018 року до Олександрійського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області надійшла заява від стягувача ОСОБА_3 про відсутність претензій до ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості по аліментам станом на 01 червня 2018 року, що сторонами не заперечується.

Згідно розрахунку державного виконавця за період з 01 червня 2018 року по 01 листопада 2018 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 2 487,47 грн. у зв’язку з неповною сплатою ОСОБА_8 аліментів на користь ОСОБА_3 Станом на 01.08.2018 року заборгованість становила 1 358,46 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

У справі відсутнє достатнє підтвердження доводів державного виконавця, які викладені у відзиві, про те, що ОСОБА_1 станом на 01.05.2018 року або на час винесення оскаржуваної постанови мав заборгованість по аліментам, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. У наданих державних виконавцем на запит суду матеріалах виконавчого провадження відсутні документальні підтвердження наявності на момент винесення оскаржуваної постанови такої заборгованості, зокрема, відсутній розрахунок, яким керувався державний виконавець при накладенні арешту. Таким чином, відсутні докази обставин, тобто наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 42138,96 грн., які, відповідно до оскаржуваної постанови, були підставою для її прийняття. При цьому невиконання боржником ОСОБА_8 свого обов’язку повідомляти державного виконавця про виконання ним зобов'язань зі сплати аліментів не є достатнім доказом існування заборгованості у зазначеному розмірі. Також суд відхиляє доводи стягувача та її представника про те, що ОСОБА_1 змусив її подати державному виконавцю заяву про відсутність претензій до нього зі сплати аліментів, оскільки ці доводи не підтверджені належними і достатніми доказами. Зокрема не підтверджує цих обставин наданий суду стягувачем талон-повідомлення про реєстрацію відділом поліції заяви ОСОБА_3, у якій вона повідомляє про «погрози від чоловіка». Отже, оскаржувана постанова була винесена за відсутності передбачених ч. 2 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» підстав.

Також відповідно до ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Як встановлено судом, боржник ОСОБА_1 16 липня 2018 року звернувся до державного виконавця із заявою про зняття арешту, вказуючи на відсутність у нього заборгованості зі сплати аліментів. У задоволенні цієї заяви було відмовлено листом в.о. начальника Олександрійського міськрайонного ВДВС від 30.07.2018 року у зв’язку з тим, що на час розгляду заяви за період з 01 червня 2018 року по 01 серпня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 2 626 грн.

Таким чином судом встановлено, що державний виконавець, маючи станом на 01 червня 2018 року належні підтвердження виконання боржником зобов’язань зі сплати аліментів, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості від 19 червня 2018 року, порушив вимоги ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» та не зняв накладений постановою від 25 травня 2018 року арешт.

Суд наголошує також на тому, що як на час розгляду заяви боржника про скасування постанови про арешт, такі і на час розгляду справи судом заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів є меншою, ніж сума платежів за три місяці, і станом на 20 листопада 2018 року становить 2 487,47 грн. За таких обставин звернення стягнення на майно боржника відповідно до норм ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» є неможливим, і відповідно неможливим є і накладення арешту.

Також суд наголошує на тому, що накладення арешту у виконавчому провадженні можливе лише для забезпечення виконання існуючих зобов'язань, Тобто інститут арешту майна у виконавчому провадженні не може бути застосований для забезпечення виконання боржником зобов’язань зі сплати періодичних платежів на майбутнє, тобто до виникнення заборгованості у визначеному ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» розмірі.

Зазначені обставини вказують на незаконність постанови державного виконавця від 25 травня 2018 року. Тому вона підлягає скасуванню.

Разом з тим, в задоволенні інших вимог скарги, а саме про визнання такими, що не відповідають закону дій державного виконавця, суд відмовляє, оскільки ці вимоги не конкретизовано, тобто не зазначено, які саме дії державного виконавця скаржник просить визнати протиправними.

З копій матеріалів виконавчого провадження встановлено, що постанова від 25 травня 2018 року про арешт майна боржника направлена боржнику ОСОБА_1 29 травня 2018 року, однак в зазначених матеріалах відсутні відомості про її отримання ОСОБА_8, тому суд вважає можливим поновити заявнику строк оскарження постанови державного виконавця від 25 травня 2018 року про арешт майна боржника. Також суд вважає звернення боржника до державного виконавця із заявою про скасування постанови про накладення арешту і відповідно час витрачений ним на процедуру оскарження в адмністративному порядку поважними причинами пропуску заявником строку звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 451, 259, 260 ЦПК України, суд

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк на подання скарги на дії та постанову державного виконавця про накладення арешту.

Задовольнити частково скаргу ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця про накладення арешту.

Скасувати постанову державного виконавця Олександрійського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_2 від 25 травня 2018 року у виконавчому провадженні ВП №41560107 про накладення арешту на належний боржнику ОСОБА_1 автомобіль НОМЕР_2 395029.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у п’ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення.

Вступна і резолютивна частина ухвали складена у нарадчій кімнаті та проголошена 26 листопада 2018 року, повний текст ухвали складений 30 листопада 2018 року.

Суддя Орловський В.В.