Ухвала суду № 78229437, 16.11.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3545/18

кримінальне провадження

№1-кп/489/541/18

УХВАЛА

Іменем України

16 листопада 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі колегії:

головуючого судді Коваленка І.В.

суддів Крутія Ю.П., Захарченка Д.В.

секретаря судового засідання Коденко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта відносно:

ОСОБА_1, 1977 року 11 місяця 12 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_2, 1983 року 02 місяця 07 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Енгельса), 45, кв. 113, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_3, 1984 року 02 місяця 29 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю:

прокурора Коломієць І.О.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6І

встановив:

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою на 60 днів, так як встановлений судовим рішенням попередній строк спливає 25.11.2018.

В обґрунтування клопотання прокурор вказав, що судовий розгляд кримінального провадження до закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою об’єктивно не представляється можливим закінчити, а ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, який було враховано судом під час продовження запобіжного заходу не зменшився та продовжує має місце. Крім того, наявні ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків, які були допитані в ході досудового розслідування. Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком понад 10 років з конфіскацією майна. Інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення багатоепізодні, вчинені з невеликим проміжком у часі. Обвинувачений перебуваючи на свободі працевлаштованим не був та відповідно постійного джерела доходів не мав, є раніше судимим. У зв’язку із цим, прокурор вважає, що у разі обрання ОСОБА_2 біль м’якого запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, останній може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а тому відсутні підстави для обрання йому більш м’якого запобіжного заходу.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували через недоведеність ризиків, а також з посиланням на інвалідність обвинуваченого, незадовільний стан його здоров’я та наявність в нього міцних соціальних зв’язків просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов висновку, що підстави для збереження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, в п.103 справи «ОСОБА_7 проти України» (заява № 50264/08) Європейський суд з прав людини вказав, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.

Залишається ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, тобто дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підтвердженням цьому є те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, судимий за вчинення злочину пов’язаного із незаконним обігом наркотичних засобів. Крім того, не працює та не має постійного джерела доходів.

За таких обставин, є доведеними наявність вказаного ризику і те, що йому неможливо запобігти при вжитті більш м’яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, а тому є необхідність у збереженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням нового строку.

Інші ризики - переховування від суду та вплив на свідків в даному кримінальному провадженні, суд вважає недоведеними, оскільки прокурором не доведено обставин їх існування на час судового розгляду. Крім того, оцінка існуванню даних ризиків була надана судом раніше.

Доводи захисника про незадовільний стан здоров’я обвинуваченого, суд до уваги не приймає, оскільки ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є більш вагомим ніж стан здоров’я ОСОБА_9, на який посилався захист. Крім того, у суду відсутні докази того, що останній не може перебувати в слідчому ізоляторі.

За наведеного вище, клопотання сторони захисту про застосування більш м’якого запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 14 січня 2019 року (включно).

У задоволенні клопотання сторони захисту – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Коваленко

судді: Ю.П. Крутій

ОСОБА_10